Уже майже місяць знімальна група медіацентру «Розмай», який очолює тележурналіст, ведучий Вадим Кастеллі, фіксує на телекамери нюанси натовських буднів. Відрядження у 15 країн Європи, які є членами НАТО, триватиме ще місяць - результатом стане багатосерійний документальний фільм (за початковими планами - 10-серійний), який у вересні-жовтні побачать глядачі одного з провідних телеканалів України.
Цим серіалом з робочою назвою «НАТО: свій чи чужий?» планувалося провадити просвітянсько-агітаційну роботу серед наших громадян, адже найбільшим спонсором фільму стало Міністерство закордонних справ України. «Розмай» виграв тендер МЗС на суму 380 тисяч гривень. Утім феодосійська антинатовська істерія трапилася вже після того, як робота над фільмом закипіла, і сьогодні неможливо прогнозувати, чи політика нового українського уряду буде спрямована на вступ України в Альянс, чи, навпаки, фільм стане недоречним нагадуванням про те, як зовсім недавно наша держава тримала курс на євроатлантичну інтеграцію.
«Цей багатосерійний фільм не задумували як агітку, - заперечує автор сценарія, журналіст Юрій Луканов. - Він не стане аналітичним матеріалом для фахівців чи вузького кола. Фільм розрахований на масового глядача. Я вивчав соціологічні дослідження і дійшов висновку: наші люди або нічого не знають про НАТО, або керуються уявленнями, вкладеними їм у голову ще за СРСР. Вони оперують не знаннями, а винятково емоціями, причому породженими ще в «сиву давнину».
Аби зробити фільм цікавим для якнайширшого кола, знімальна група не навантажуватиме глядача сухою статистикою і довгими монологами штабних генералів з Брюсселя. Натомість на перший план вийде буденне життя і побудова людських взаємин у військах країн-членів Альянсу. Так, журналісти планують у Польщі відзняти побутові сцени з життя-буття жінок в армії, у Британії - спостерігати, як рядовий Джон та офіцер Петер, взявши звільнення на вечір, з казарми йдуть до дівчаток на дискотеку; посмакувати в солдатських їдальнях місцевими «дріб шість» і порівняти меню «натовського салаги», скажімо, в Голландії та Іспанії.
«Хотілося показати натовців не затягнутих у мундир, - говорить Юрій Луканов. - Показати, наскільки культура взаємин у тих арміях відрізняється від нашої. До прикладу, в Німеччині існує посада військового омбудсмана. Це стане шоком для наших співвітчизників, які ще добре пам'ятають дідівщину в Радянській армії і знають, що навіть зараз солдат вважається власністю старших офіцерів, об яку подеколи можна й ноги витирати». У кадрі, каже сценарист, з'являться і всесвітньо відомі «цивільні» постаті, які поділяться своїми враженнями про НАТО, як, наприклад, польський режисер Єжи Гофман чи киргизький письменник Чингіз Айтматов. У Айтматова, розповідає Луканов, цікава посада - нині він є представником Киргизії при НАТО. Можливо, коли про це дізнаються колишні радянські люди в Україні, які в «перестройку» захоплювалися його книжками, вони дещо під іншим кутом зору побачать НАТО.