Чорнобильський подзвін

27.04.2006
Чорнобильський подзвін

      Учора в усій країні був «чорнобильський день». Почався він рано вранці, а точніше, по першій годині ночі (саме в цей час 20 років тому вибухнув 4-й енергоблок) панахидою по жертвах Чорнобильської трагедії. Опісля представники вищої влади на чолі з Президентом Віктором Ющенком, Прем'єр-міністром Юрієм Єхануровим та Головою ВР Володимиром Литвином поклали букети червоних троянд до монумента жертвам катастрофи. Об 11.30 Віктор Ющенко вже летів у «зону». Поїздка глави держави охопила все, що тільки можна тут відвідати, — і огляд зруйнованого реактора на ЧАЕС, і мертве місто Прип'ять, і місто Чорнобиль.

      Під час мітингу-реквієму, що пройшов на території ЧАЕС, Президент Ющенко вручив державні нагороди ліквідаторам. П'ять нагород Героїв України присвоєно вже посмертно. Живим — жити, тому Президент вручив 45 ліквідаторам ключі від новеньких авто «Таврія».

      Виступаючи на мітингу, Віктор Ющенко підкреслив, що Україна потребує нині нової концепції соціального забезпечення людей, які постраждали від катастрофи на ЧАЕС. Водночас він не міг не згадати про те, що цьогоріч на 11% збільшено фінансування чорнобильських програм, отож зараз воно сягнуло мільярда гривень. Тобто йдеться про суму, найбільшу за всю історію незалежної України, яка виділялася чорнобильцям. «Прийміть ці цифри як малу частку боргу, не українською владою створеного, однак нами сплачуваного», — урочисто сказав Президент, звертаючись до присутніх на мітингу ліквідаторів та постраждалих. «Необхідно говорити про цю землю, на якій ми перебуваємо сьогодні, і про цих людей, — передає УНІАН емоційні слова Віктора Ющенка. — Україна вже затерпла від чорнобильського болю». Президент образно сказав, що «центр Європи сьогодні — у Чорнобилі».

      Що ж до дискусійної досі теми — сховища радіоактивних відходів, — то глава держави висловився однозначно: таке сховище слід побудувати на території ЧАЕС. Також Президент запевнив, що зведення «Укриття-2», так званого другого саркофага, над фатальним реактором розпочнеться найближчим часом, ймовірно, вже цього літа.

      ...Згадували вчора про 20-ті роковини катастрофи й у стінах Верховної Ради. Депутати, які зібралися на спеціальні «чорнобильські» слухання, відзначали вчора останній день роботи сесії IV скликання. Либонь, сумно було з багатьох причин, зокрема з останньої, — тому на слухання з'явилася лише третина народних обранців. Зала ВР, яка зяяла на журналістів, що зібралися в ложі преси, порожніми кріслами, справляла гнітюче враження. Утім найпорядніші з прибулих таки вшанували пам'ять жертв Чорнобильської катастрофи хвилиною мовчання, а також встигли погомоніти з трибуни та з місць про нашу спільну біду, якій учора виповнилося 20 років.

 

ТІЛЬКИ ФАКТИ

      * За оприлюдненими вчора даними Міністерства охорони здоров'я України, з 1987 по 2005 рік інвалідами внаслідок аварії на ЧАЕС визнано 119 тисяч 137 осіб. Загалом під наглядом медичних закладів перебувають 2 млн.342 тис.207 осіб, які постраждали від чорнобильської катастрофи.

      * У регіонах, які вважаються радіаційно забрудненими від часів аварії на ЧАЕС, нині мешкає 1 млн.308 тис. українців. З них 271 тисяча — на Житомирщині, 639 — на Київщині, 248 тисяч — у Рівненській області та 150 тисяч на Волині.

      * Сьогодні, констатує МОЗ, в Україні є близько 40 населених пунктів, де радіоактивність у молоці та м'ясі постійно перевищує допустимі норми в 5—15 разів, а також 400 населених пунктів, де рівень радіоактивного забруднення цих продуктів у багатьох приватних господарствах дещо перевищує допустимі рівні.

      За результатами 160 тисяч перевірок, проведених санітарно-епідеміологічними службами МОЗ минулого року стосовно гамма- та бетавипромінювання, продукти харчування, вода, лікарські рослини перевищують допустимі рівні. Зокрема, наймасовіше це явище зафіксовано в молоці приватного сектору на Волині (51 % від загальної кількості зроблених проб), у Житомирській (30,1 %), Рівненській (17,8 %), Чернігівській (1,8 %), Київській (1,1 %) областях. Щодо м'яса, спостерігається перевищення допустимих рівнів у Житомирській області (70,8 % від загальної кількості проб), на Волині

(4,6 %), На Київщині (6 %), Рівненщині (5,4 %), у Чернігівській області (4,2 %) та в самій столиці (4,1 %).

  • Атлантида Полісся

    Учені дослідили, що роль Поліського регіону є визначальною в етногенезі українців. Більше того, частина закордонних дослідників переконані, що саме Полісся — прабатьківщина слов’ян. Чорнобильська катастрофа у 1986–му, здавалося, навіки поховала цю унікальну часточку духовної культури людства. Утім за 15 років роботи в «зоні» працівники Державного наукового центру захисту культурної спадщини від техногенних катастроф Міністерства з надзвичайних ситуацій України повернули вигляд і дух поліського світу. Точніше, зібрали десятки тисяч пам’яток і архівних документів, які на сьогодні розпорошені по непристосованих будівлях. Адже для столичного музею Полісся міська влада за 10 років так і не підшукала приміщення. >>

  • По той бік колючого дроту

    Чорнобиль того дня зустрів нас рясним дощем і холодом. Погода начебто така ж, як і в українській столиці, та от переживаємо: а дощ не радіаційний? «Ваш дозвіл на проїзд у зону», — збиває з роздумів чоловік у військовій формі. Ах так, контрольно–пропускний пункт «Дитятки», — єдиний шлях на заборонену територію, від якої відцурались усі, крім корінних жителів. Загалом усе тут, як на справжньому кордоні: шлагбаум, прикордонники і на руках у всіх приїжджих — спеціальні дозволи, запрошення і обов’язково паспорт. Тільки от черг немає. Ніхто не поспішає перетнути і досі небезпечну зону, а відчуваєш себе справжнім іноземцем у своїй країні. «Проїжджайте», — киває головою кремезний чоловік, ретельно перевіривши усі дані включно з номерним знаком автомобіля і вмістом багажника. >>

  • Табуни тарпанiв

    Щороку Україна вкотре згадує тих, кого чи то доля, чи то халатність колишньої радянської влади змусила назавжди покинути рідну домівку.
    Кожного року двадцять шостого квітня десятки тисяч людей, які залишилися живими після радіаційної катастрофи на Чорнобильській атомній електростанції, з болем згадують страшні дні, ночі й місяці після вибуху, відвідують милі серцю місця у тридцятикілометровій зоні й намагаються всіма способами назавжди залишити в пам'яті українців жахливу історію — як застереження майбутнім поколінням. >>

  • СБУ знала і мовчала

    Учора, до чорної чорнобильської дати, у музеї СБУ керівництво Служби безпеки продемонструвало пресі досі засекречені матеріали, які проливають світло на деякі нюанси аварії на ЧАЕС. Зняття грифа «цілком таємно» приурочено до дати, і в цьому факті вчувається й цинізм, і бажання «відрапортувати». А тим часом секретні матеріали, які відкривають страшні сторінки чорнобильського лиха, спочивали на полицях архівів СБУ, подалі від громадськості, чекаючи «круглої» дати. >>

  • Чаркування у чорнобильських джунглях

    —Ви не думайте, дітки, що той котик такий паршивий від радіації. Е ні, він не заразний, то він за кицьок із сусідським побився, — тьотя Віра лагідно дивиться на справді огидного двомастого кота, схожого на пораненого, але непереможеного чеченського бойовика. Тварюка сидить на паркані і осатаніло точить об нього кігті, не відводячи злих очей від зграї журналістів. Я не встигла й спитати, як звати того чорнобильського волоцюгу, бо господиня, виступивши «перед тєлєвізором» і розповівши короткий курс своєї історії, кличе всіх до хати. >>

  • Пiдступи «мирного» атома

    20 років минуло від дня Чорнобильської катастрофи, а для більшості українців аварія дотепер залишається моторошною загадкою — явищем, якого всі бояться, але, на жаль, так мало розуміють. Хто з вас не погодиться, що розкурочений реактор приніс людям невидиму смерть? Хто заперечить, що перший рік після вибуху став для багатьох наших співвітчизників останнім — тільки тому, що вони, самі того не знаючи, отримали смертельну дозу радіації? Світ добре пам'ятає, як у муках вмирали опромінені люди, як лікарні не справлялися з напливом хворих, як ховався від звичайного сонця нажаханий народ, як селяни Полісся боялися їсти городину, вирощену на власній землі... Що ж змінилося за ці два десятиріччя? Які нукліди вже розпалися і не становлять небезпеки для людей? Які елементи прийшли їм на зміну? Яке покоління українців не постраждало від чорнобильського сліду і чи є взагалі такі люди? Відповіді на ці та інші питання кореспондентка «УМ» шукала у фахівців — фізика-ядерника та лікаря-радіолога. >>