Науковець і море

       Удруге у нашій новітній історії до Азова і його узбережжя прикута увага і всієї України, і світової спільноти. Перший раз — це було рівно 15 років тому — місцевим екологам і природозахисникам вдалося збурити земляків і владу, аби сказати «ні» Кримській АЕС на мисі Казантип, що на Керченському півострові. Союзний центр, ще не оговтавшись від Чорнобильської катастрофи, погодився заморозити стратегічний об'єкт, хоча він був готовий майже на 85 відсотків. На тій переможній «зеленій» хвилі й народилась Кримська асоціація «Екологія і світ». Наразі її незмінний керівник Віктор Тарасенко, професор, доктор геолого-мінералогічних наук, затребуваний ще одним безглуздим викликом часу — дамбовим «форсажем» наших сусідів по той бік Керченської протоки. Віктор Сергійович — координатор створеної за рішенням уряду спільної російсько-української екологічної комісії. Вона, як відомо, має дати обгрунтований висновок щодо комплексу ризиків для протоки, загалом для Азово-Чорноморського басейну у зв'язку із загатою, яку кубанці насипали майже до острова Тузла. Часу в комісії вкрай мало: за місяць вона мусить дати свій «вердикт», але досі жодного разу не збиралася, хіба що під час поїздки кримчан до Краснодара члени комісії вперше побачили одне одного.

      Мій співрозмовник у рамках візиту кримської офіційної делегації у Краснодар минулого тижня на власні очі вперше побачив у оригіналі підготовлений АТ «Кубаньводпроект», проект «Аварійно-відновних робіт з відновлення корінної частини Коси Тузла біля Таманського півострова». Документ підготували за рішенням губернатора краю Олександра Ткачова ще 18 вересня у зв'язку з надзвичайною ситуацією у Темрюкському районі.

      — Вікторе Сергійовичу, наскільки виправданим є загачення кубанцями протоки і чи не є надуманим привід — масштаби підтоплення берегів Тамані?

      — У районі Таманської затоки дійсно легкі лесовані породи, що легко руйнуються. Колись коса справді стримувала набіги хвиль. Але проблема не стільки у косі, скільки у глибинних процесах, що і призвели до надзвичайної ситуації у Темрюкському районі. Зарегульованість стоку річок Дон і Кубань — ось головна причина того, що сталося в Темрюкському районі. Немає твердого стоку, отож хвиля легко розмиває слабкий берег. Як наслідок — городи, будівлі мешканців прибережної зони вже просто висять над водою. Тому краснодарські власті вирішили терміново рятувати береги. Так з'явився проект дамби у напрямку Коси Тузли. Нинішня споруда — це понад 550 мільйонів кубометрів вапняку та буту. У центрі дамби засипано дрібну породу, а відкоси викладено метровими-півтораметровими брилами. Все нібито по науці.

      — Але через ту греблю, не вдаючись навіть до міжнародних правових аспектів, небезпека чатує, про що попереджають фахівці, вже на нашу Тузлу, позаяк у декілька разів збільшилась швидкість течії у цьому районі. Погодьтеся, добрі сусіди так не чинять, принаймні попереджають про подібне будівництво.

      — Авжеж. На зустрічі у Краснодарі ми так і сказали колегам з «Кубаньводпроекту» Володимиру Пєшкову, Анатолію Удалову: ну добре, ви рятуєте свій берег, а як бути нам, — ми ж нібито добрі сусіди? Суто по формі ми нагадали, що коли будується щось серйозне, то обов'язково готується відповідне обгрунтування, так звана ОВНС — оцінка впливу на навколишнє середовище. Нас вони запевнили, що перетинати лінію морського кордону не збиралися. Пояснення ще таке: мовляв, оскільки дамба — проблема суто регіональна, то не вважали, що варто підносити її на міждержавний рівень. Але потім «раптом» побачили, що дамба викликала «такий шум». Проте все ж ми попрохали, щоб для комплексної екологічної оцінки російська сторона надала нам матеріали про природні умови території, технологію будівництва, технічні рішення з урахуванням охорони природи, про санітарні вимоги до матеріалів і речовин, які використовувалися на будівництві. А ще вони повинні спрогнозувати і нештатні, аварійні впливи на довкілля, тобто як на дамбу відреагує водна система, біоцинози. Необхідні також додаткові дослідження абразивних і кумулятивних процесів, сейсмічності даної території і з нашого боку, і особливо з російського, адже це саме вони ініціювали загачення.

      — Як поставились до ваших пропозицій у Краснодарі? І чому кубанці, перш ніж зводити скандальну греблю, не підготували ту ОВНС?

      — Спочатку кубанці нібито пручались, а потім, у принципі, погодились. І зрештою ми вийшли на спільні конструктивні рішення щодо спільного екологічного моніторингу регіону. Як кажуть, не було б щастя, але нещастя допомогло. Додам, що у наших колег з Кубані ті ж труднощі, що й у нас, — недостатнє фінансування, проблематичні стосунки з владою. Уже декілька років краснодарські екологи наполегливо доводять, що аміачні термінали поблизу мису Залізний Ріг небезпечні для людей, які там мешкають, та довкілля. А у нас теж свого «добра» вистачає: майже 60 мільйонів тонн залізорудних шлаків нависає над протокою в районі Керчі. Їх необхідно переробляти, утилізувати. Хоча самі краснодарці погоджуються: якщо у нас близькокризова екологічна ситуація, то у них удесятеро гірша. І це цілком зрозуміло: інтенсивне сільське господарство, дороги, зарегульовані стоки Дону, Кубані, нафтогазові термінали, — це потужне антропологічне навантаження на екосистему, яка вже не витримує. Ми, екологи України і Росії, загалом одне одного добре розуміємо. А ось у бізнесу, у людей, які репрезентують владу, свої задуми. Коли зовсім кепсько, як у даному випадку, тоді згадують про нас. У нас так завжди: поки не загримить — чоловік не перехреститься. Ось наразі і загриміло і в політичному, і екологічному значенні, навіть резонанс вийшов.

      — Які подальші дії спільної екологічної комісії?

      — Ми домовились щорічно готувати спільні доповіді для уряду автономії і Краснодарського краю про стан екосистеми Керченської протоки, її динаміки. Як відомо, глава Кабінету Міністрів України Віктор Янукович дав доручення президенту НАНУ Борису Патону і голові кримського уряду Сергію Куніцину готувати матеріали для створення екологічного центру з моніторингу протоки і загалом Азово-Чорноморського басейну. В цьому центрі працюватимуть українські і російські вчені. Нічого поки що не відомо з його фінансуванням і структурою. Сам Бог підказує, що екоцентр має базуватися на території Криму. А поки що разом з фахівцями з Одеси, Києва, Харкова готуємо свої пропозиції щодо організації моніторингу і водночас відслідковуємо хімічну ситуацію на території, що прилягає до протоки. Вчені Таврійського національного університету, Інституту мінеральних ресурсів, Кримської академії природоохоронного і курортного будівництва беруться за вивчення північно-західної і північно-східної частини Коси Тузли, де посилюється течія і починається активніше розмивання берега. Якщо нічого не робити, острів може зникнути. Слід також подумати про укріплення дюн, як це робиться, скажімо, на узбережжі Балтики у Литві, а ще — про озеленення острова. А найголовніше — вирішити питання про створення на Косі Тузла ландшафтного заказника, що пропонує, зокрема, професор Василь Єна з ТНУ. Утім це міркування, так би мовити, з позиції сьогоднішнього дня. Але завтра ситуація може розвиватись інакше. Подивимось, що покаже зима. Краснодарців, наприклад, особливо турбує льодова ситуація на греблі.

      Якщо на міждержавному рівні буде згода на будівництва через острів транспортного переходу між Керченським і Таманським півостровами, то потрібно, окрім всього, подумати про шлюзування для проходження риби і суден тощо. Вкрай важливо у зв'язку з цим провести поглиблене сейсмічне дослідження, оскільки протока — це зона, де можливі землетруси до 8 балів. До того ж на глибині не виключається ймовірність діоптр і пробудження грязевих вулканів, що може бути спровоковано потужним тиском. Тобто проблем лише наукового плану постає більш ніж достатньо. Через місяць наша спільна комісія повинна дати остаточний експертний висновок щодо всіх цих ризиків і конкретні рекомендації, як послабити можливі негативні процеси і, навпаки, посилити позитивні на всіх напрямах — від гідродинаміки до біології. Отож сподіваємось на плідну, конструктивну співпрацю.