Хто б міг подумати, що менше ніж за рік після довгоочікуваного приходу до влади «помаранчевої» команди, значна частина її прихильників, насамперед ідеалістів та романтиків, а також політично обізнаних перед парламентськими виборами-2006 дійде невтішного висновку: «А голосувати-то ні за кого». Природне розчарування від незабезпечення новою владою швидкого результату, публічний скандал і розкол у середовищі «героїв Майдану», виявлення в середовищі «помаранчевих» «нечистоплотних» політиків, приєднання до партій Ющенка і Тимошенко вчорашніх «кучмістів» — усе це в комплексі дало негативний результат.
У цій ситуації цілком логічним є бажання «майданівців» проголосувати за «третю силу», яка, звісно, не йде в розріз із «помаранчевими» ідеалами і при цьому має менш заплямований імідж, якусь видиму чітку мету, місію, аніж просто проведення до парламенту певної групи людей. Загалом, «нашим» хочеться проголосувати за якусь ідею, а не просто прихильників одного з лідерів. Адже якщо рік тому йшлося про вибір між «добром і злом» і конкретними прізвищами кандидатів у президенти, то тепер — після перемоги «добра», яке декларує демократичні цінності, — хотілося б опиратися на чіткіші принципи. І вибирати конкретну ідеологію, що є важливою ознакою демократії та громадянського суспільства. У даному контексті ми говоримо про праву ідею та відповідний блок. >>
