Правий той, хто правіший

      Перемогу в другому турі президентських виборів у Польщі здобув мер Варшави Лех Качинський. За інформацією після електоронного опрацювання 91% бюлетенів, за нього проголосувало 54,47%, за його конкурента Дональда Туска — 45,53%. Явка виборців становила близько 50,91%. 

      Як повідомляє Польська виборча комісія (аналог нашого ЦВК), вибори минули без особливих клопотів чи інцидентів, якщо не рахувати члена комісії напідпитку, двох померлих на дільницях осіб у віці 76 років (у Польщі та сама законодавча система, що робить неможливими «відкріпні каруселі») і шiсть украдених з дільниць прапорів.

      Качинський переміг у центрі й на сході Польщі, Туск — на заході й на півночі, а за соцдослідженням  TNS OBOP i PBS кожен з канидатів отримав однакову підтримку за кількістю воєводств — кожен виграв у 8 з 16. Крім стійкого електорату — того, що голосував за свого кандидата і в першому турі, нині за Качинського проголосували виборці популіста Анджея Леппера і представники націонал-радикалів із Ліги польських родин, а більшість симпатиків  соціал-демократа Марка Боровського віддали голоси за Туска.

      Як випливає із соціологічних опитувань, за Туска голосувала «успішна» Польща — багатша, ліпше освічена, переважно жителі великих міст, тобто ті, кому в Польщі «жить хорошо». За Леха Качинського голосували люди гірше суспільно реалізовані, гірше освічені, переважно лiтнi, загалом мерові столиці перемогу принесли мешканці сільської місцевості та райцентрів.

      Польський політолог Аркадіуш Сарна у коментарі «Україні молодій» зазначив, що результати виборів стали певною мірою несподіванкою, адже перемiг не «прогнозований» Туск, а Качинський, повторилася ситуація, подібна до парламентських виборів, коли прораховану соціологами перемогу партії «Громадянська платформа», яку очолює Туск, спростували в результаті самі виборці. «Соціологи вкотре пророкують одне, а стається цілком інше, і ці критичні розбіжності вимагають детальнішого вивчення», — каже пан Сарна. На думку польського політолога,  у Польщі перемогла цілісна потужна партія, що означатиме, враховуючи результати попередніх виборів, створення урядової коаліції із сильною перевагою «ПіС».

      Новий президент Польщі, або ж, як він наполягає, принципово нової Четвертої Речі Посполитої,  народився у 1949 році у Варшаві, в родині, як він сам говорить,  «із патріотичними традиціями». Батько був солдатом Армії Крайової, яка боронила польську незалежність від гітлерівської і совєтської окупації. Лех Качинський довгий час працював у Гданському університеті, де захистив докторську дисертацію з юриспруденцiї.

      Старт його опозиційної антикомуністичної діяльності  — 1977 рік, коли він почав співпрацювати з Комітетом захисту робітників, а за рік — підтримувати незалежні профспілки, з яких невдовзі  виросла славетна «Солідарність». Коли з подачі Москви було запроваджено військовий стан, Качинського заарештували, але після звільнення він повернувся  до підпільної боротьби.  У 1990-му став першим заступником Леха Валенси в «Солідарності», а після обрання того президентом — співголовою незалежних профспілок. Згодом Качинський був головою Національної безпеки в канцелярії президента, президентом Верховної палати контролю. У 2000 році Лех Качинський стає міністром  юстиції, а за сумісництвом — і генеральним прокурором Польщі, відтак починає енергійно боротися з «лібералізмом» у покаранні злочинців, що, зрештою, стало однієї з козирних карт його нинішньої передвиборчої кампанії. Тепер гасло «бандитам — тюрми» у Польщі стане, певно, актуальнішим, ніж в Україні. Пiсля відставки з міністерської посади Лех Качинський займався партбудівництвом «Права і солідарності», а у 2002 році блискуче виграв вибори міського голови Варшави. 

      Отже, найближчі п'ять років у Польщі, схоже, буде новий президент із досить радикальною програмою і надзвичайно сильними позиціями, адже його підтримуватиме парламентська більшість, що складтиметься з партій «Право і справедливість» і «Громадянська платформа». Нагадаємо, що конкуренти на позавчорашніх виборах походять із середовища, пов'язаного  «Солідарністю».  Але це не перешкодило провадити конкурентам дуже гостру, часом на межі фолу, кампанію. Агресивнiше поводився кандидат, який і став президентом, — його програма базувалася не лише на популістській соціальній програмі, а й на «заграванні» з праворадикальним електоратом. Під час передвиборчих перегонів, щоправда, він зазначав, що у Польщі є лише два типи електорату: той, який каже, що все гаразд, і той, котрий вважає, що все жахливо. Качинський, за його словами, розраховував саме на подібних виборців, яких у Польщі виявилось чимало. Попри вступ до Євроопейського Союзу, у країнi  зберігся високий рівень безробіття, а корупція залишилась розповсюдженим явищем.

      Одразу після новини про перемогу в штабі Качинського запанувала ейфорія —  заспівали польський державний гімн і «многая літа». Але, як визнають переможці, зараз найголовнішим завданням лишається негайне закінчення переговорів з головним партнером по коаліції — «Громадянською платформою». Адже попри представлення нового прем'єра від «Права і справедливості» Казимира Марцинкевича, необхідно негайно затвердити новий уряд, і часу для цього лишилось небагато — близько 10 днів.

      Уже зараз очевидно, що на цьому короткому шляху будуть чималі труднощі, адже партії мають надто розбіжні програми внутрішньої екномічної політики, бо партія-переможець проявляла «чудеса популізму», обіцяючи дати все і одразу.  Нагадаємо, перший президент Польщі Лех Валенса підтримував Туска, і напередодні другого туру в інтерв'ю газеті «Жечпосполита» наголосив, що «не дай, Боже, перемогти Качинському». Валенса пояснив це так: «Туск не є великим асом, але розсудливий, передбачуваний, вчиться  і хоче вчитись. Польщі потрібна рівновага. Її гарантує Туск, оскільки президент Качинський і уряд братів Качинських не будуть в змозі виконати обіцянок, тим більше прийшовши з командою, спраглою до влади. Вони нічого не зроблять, лише розвалять усі структури держави. Повторюю: нехай ГП не входить до уряду». На думку Валенси, непродумана внутрішня політика Качинського і ПіС може призвести до передчасних виборів.

      Водночас соціолог Яцек Раціборський, коментуючи інформагенції ПАП прихід Качинського, зазначив, що той переміг, коли представив версію «опікунської держави», але його президентство «зменшить помітність Польщі на міжнародній арені». Є й побоювання, що його президентство, оперте на парламентську більшість, тяжітиме до авторитаризму. А  прихильники  ПіС з острахом не виключають, що друга за результатами громадянської довіри, тобто «переможена» партія «Громадянська платформа» може взагалі не увійти до коаліції, сподіваючись, що новий уряд не впорається самотужки і незабаром відбудуться нові вибори.

      Але Лех Качинський дивиться у своє політичне майбутнє оптимістично, обіцяючи бути активнішим за свого попередника Александра Кваснєвського,особливо у внутрішніх справах, оскiльки є чимало прописаних у Конституції повноважень, котрі «президент Кваснєвський взагалі не використовував». 

      На думку ж Александра Кваснєвського, котрий визнав, що йому «ближче бачення держави, представленої Туском, котре, на жаль, не отримало більшості», обрання Качинського було цілком демократичним, і це треба поважати. «Зичу наступнику успіхів, нехай вони будуть успіхами Польщі», — побажав учора  Кваснєвський, нагадуючи водночас про свiй «доробок, яким Польща після 16 років змін може бути задоволена».

      Але попри «протокольну радість», навряд чи самому Кваснєвському, рівно ж як його середовищу, до душі прихід Леха Качинського, радикально налаштованого «розслідувати» комуністичне минуле. Голова донедавна правлячого Союзу лівиці демократичної Войцех Олейнічак єхидно заявив, що «ПіС і Лех Качинський взяли повну відповідальність за долі поляків і польок», адже «дали дуже багато обіцянок, які ми всі пам'ятаємо, і сподіваємось, що їх буде виконано».

      На всі закиди і побоювання щодо невдач коаліції брат-близнюк нового президента, партійний  лідер ПіС Ярослав, зазначив: «Час боротьби скінчився — почався час побудови Четвертої Речі Посполитої». А найвірогідніший віце-прем'єр-міністр і соратник кандидата в президенти Дональда Туска Ян Рокіта заявивив: «Віднині Лех Качинський є моїм президентом. Хотів би, аби це було справді величне президентство».

      Доля ж Дональда Туска може бути пов'язана з Сеймом, адже наразі там вакантне місце маршалка (спікера). Принаймні, таку версію озвучив Ярослав Качинський, зазначивши: «Якщо Дональд Туск висловить таке бажання, ми допоможемо це зробити». Щоправда, Туск повідомив, що спікером бути не хоче.

      Перші закордонні візити новий президент Польщі збирається здійснити до Вашингтона і у Ватикан.