«Скіфський олень» поскакав до Росії

      «Це нес­п­ра­вед­ли­во: тіль­ки-но лю­ди поз­на­йо­ми­ли­ся, по­ча­ли на­ла­год­жу­ва­ти якісь сто­сун­ки, а вже му­сять роз'їж­д­жа­ти­ся», — так про фі­нал трид­цять третьої «Мо­ло­дос­ті» від­гук­нув­ся Пре­зи­дент фес­ти­ва­лю Бог­дан Ступ­ка. Та­кі во­ни, за­ко­ни ді­а­лек­ти­ки, але го­лов­ною емо­ці­єю на це­ре­мо­нії зак­рит­тя «Мо­ло­дос­ті-2003» був, звіс­но, не сум за фес­ти­валь­ни­ми дня­ми, які, на жаль, ми­ну­ли і пов­то­рять­ся ли­ше че­рез рік — 34-та «Мо­ло­дість» від­бу­деть­ся з 23 по 31 жов­т­ня у 2004-му. Ми всі ра­ді­ли за пе­ре­мож­ців, яких виз­на­чи­ло між­на­род­не жу­рі на чо­лі з ре­жи­се­ром з Іра­ну Джа­фа­ром Па­на­гі (до ре­чі, по­ки пан Па­на­гі го­ло­ву­вав на «Мо­ло­дос­ті», йо­го філь­ми пе­ре­ма­га­ли на ін­ших між­на­род­них фес­ти­ва­лях), і зіт­ха­ли з при­во­ду то­го, що го­лов­ні при­зи ук­ра­їн­сь­ких кі­не­ма­тог­ра­фіс­тів, за ве­ли­ким ра­хун­ком, обій­ш­ли.

      Гран-прі фес­ти­ва­лю — ста­ту­ет­ку «Скіфський олень» та 10 ти­сяч до­ла­рів — от­ри­мав ре­жи­сер з Ро­сії Ген­на­дій Си­доров, який на «Мо­ло­дос­ті-2003» пре­зентував свій фільм «Ста­рі». Кра­щий повномет­раж­ний фільм — «Оса­ма» (Аф­га­ніс­тан), а Ма­рія Гу­ба­ха­рі, яка в цій стріч­ці зіг­ра­ла го­лов­ну роль, пе­ре­мог­ла в но­мі­на­ції «Кра­ща ак­тор­сь­ка ро­бо­та». Як за­у­ва­жив ген­ди­рек­тор «Мо­ло­дос­ті» Ан­д­рій Хал­пах­чі, це пер­ший про­фе­сій­ний фільм аф­ган­сь­ких кі­не­ма­тог­ра­фіс­тів, тож у та­ко­му кон­тек­с­ті трі­умф аф­ган­сь­ко­го кі­не­ма­тог­ра­фа стає ще зна­чу­щі­шим. Фі­нан­со­вий до­ва­жок до пе­ре­мо­ги філь­му — дві з по­ло­ви­ною ти­ся­чі до­ла­рів, ак­т­ри­са-пе­ре­мож­ни­ця от­ри­ма­ла ти­ся­чу єв­ро. Кра­щою ко­рот­ко­мет­раж­кою фес­ти­ва­лю ста­ла стріч­ка «Вер­ті­ти­ся» (Сло­ве­нія, дві з по­ло­ви­ною тисячi до­ла­рів при­зо­вих), а кра­щим сту­ден­т­сь­ким філь­мом — «Су­му­єш» (США, двi з половиною ти­ся­чі до­ла­рів при­зо­вих). З при­зом гля­даць­ких сим­па­тій від «Мо­ло­дос­ті» та до­ро­гу­щим (вар­тіс­тю 2,5 ти­ся­чі до­ла­рів) го­дин­ни­ком фір­ми Raymond Weil по­вер­нув­ся до­до­му ро­сі­я­нин Ра­міль Са­ра­фут­ді­нов. Цьо­го на­род­но­го пе­ре­мож­ця гля­да­чі «Мо­ло­дос­ті» виз­на­ча­ли ста­рим пе­ре­ві­ре­ним ме­то­дом — за­пов­ню­ва­ли ан­ке­ти і опус­ка­ли їх в ур­ни для го­ло­су­ван­ня. Се­ред лі­де­рів гля­даць­ких сим­па­тій бу­ли та­кож швед­сь­кий фільм «Вік­тор та бра­ти» та стріч­ка Олек­сія Гер­ма­на-мо­лод­шо­го «Ос­тан­ній по­тяг».

      Не ли­ше пе­ре­мож­цям діс­та­ли­ся від­з­на­ки, дип­ло­ми та кві­ти. З тра­ди­цій­но-щи­рою вдяч­ніс­тю об­да­ро­ва­ні бу­ли і спон­со­ри фес­ти­ва­лю, який хоч і пе­ре­бу­ває під пат­ро­на­том Мін­куль­ту­ри, але що та­ке де­фі­цит бюд­же­ту, знає пре­чу­до­во. Чле­ну ор­г­ко­мі­те­ту фес­ти­ва­лю й екс-зас­туп­ни­ку мі­ніс­т­ра куль­ту­ри Ган­ні Чміль під­нес­ли іко­ну, а від­з­на­ку за роз­ви­ток ук­ра­їн­сь­ко­го кі­не­ма­тог­ра­фа з рук лі­де­ра «На­шої Ук­ра­ї­ни» Вік­то­ра Ющен­ка от­ри­мав Ро­ман Ба­ла­ян.

      На це­ре­мо­нії зак­рит­тя фес­ти­ва­лю бу­ло та­кож пре­зен­то­ва­но про­ект Molodist Talent Campus — та­ку со­бі твор­чу ла­бо­ра­то­рію, лек­ції, се­мі­на­ри та май­с­тер-кла­си якої від­ві­да­ли по­над 100 слу­ха­чів. Чет­ве­ро учас­ни­ків Кам­пу­су — Ра­ду Джу­де (Ру­му­нія), Кса­ві Са­ла (Іс­па­нія), Ма­рія Хал­пах­чі (Ук­ра­ї­на) та Сер­гій На­та­луш­ко (Ук­ра­ї­на) — зні­ма­ли на фес­ти­ва­лі п'ятих­ви­лин­ні ко­рот­ко­мет­раж­ки. Ре­зуль­та­том ці­єї бліц-твор­чос­ті і хва­ли­ли­ся на зак­рит­ті «Мо­ло­дос­ті-2003», ці ж філь­ми фес­ти­валь має на­мір по­вез­ти в лю­то­му нас­туп­но­го ро­ку до Бер­лі­на, на Berlinale Talent Campus, на який цих чотирьох ре­жи­се­рів ак­ре­ди­ту­ють ав­то­ма­тич­но. За­пам'ята­ла­ся лі­рич­но-фі­ло­соф­сь­ка прит­ча Сер­гія На­та­луш­ка «Спо­ку­са», го­лов­ну роль у якій зіг­рав лі­дер гур­ту «Ман­д­ри» Фо­ма, кот­рий спе­ці­аль­но до цьо­го філь­му на­пи­сав ду­же кра­си­ву піс­ню. «Мій ге­рой, — ка­же На­та­луш­ко, — ху­дож­ник, що ма­лює кар­ти­ни з людь­ми, які лі­та­ють, і на­ма­га­єть­ся зро­зу­мі­ти, як їм це вда­єть­ся. Але ко­ли в ньо­го з'яв­ля­єть­ся та­ка на­го­да — па­сує». Зво­руш­ли­ва іс­то­рія, в якій ко­жен впіз­нає се­бе, не­за­леж­но від то­го, ху­дож­ник він чи сан­тех­нік.

      А от ко­го гріх зви­ну­ва­чу­ва­ти в іг­но­ру­ван­ні шан­сів ре­а­лі­зу­ва­ти свою мрію, так це, звіс­но, Ан­д­рія Хал­пах­чі — з ці­лес­п­ря­мо­ва­ніс­тю, якій мож­на ли­ше по­заз­д­ри­ти, він з ро­ку в рік до­дає до «Мо­ло­дос­ті» чер­го­вий по­ряд­ко­вий но­мер. І не­хай гос­т­рий на язик Бог­дан Силь­вес­т­ро­вич по­жар­ту­вав, що зак­рит­тя «Мо­ло­дос­ті» на­га­дує йо­му твор­чий ве­чір її ген­ди­рек­то­ра, який до мік­ро­фо­на під­хо­див ці­лих шість ра­зів, — зреш­тою, ці під­хо­ди Хал­пах­чі бу­ли ло­гіч­ни­ми і зас­лу­же­ни­ми.

      За­вер­шу­вав «Мо­ло­дість» фільм Ан­д­рія Звя­гін­це­ва «По­вер­нен­ня». Піс­ля то­го, як у без­за­пе­реч­ній ком­пе­тен­т­нос­ті та без­до­ган­но­му сма­ко­ві жу­рі Ве­не­ці­ан­сь­ко­го фес­ти­ва­лю, яке від­да­ло «Зо­ло­то­го ле­ва» де­бю­тан­то­ві Звя­гін­це­ву, всі пе­ре­ко­на­ли­ся осо­бис­то, за­ли­ши­ла­ся од­на-єди­на прик­рість із при­во­ду то­го, що на фес­ти­валь до Ки­є­ва не при­ї­ха­ли ре­жи­сер та ак­то­ри «По­вер­нен­ня»...