Мережа історичної пам'яті Центральної Європи

      Нещодавно у Варшаві розпочала роботу міжнародна мережа «Пам'ять і солідарність», яка об'єднуватиме країни Центральної Європи з метою як кращого висвітлення, так і документування історії ХХ століття. Ідея створення подібної мережі інституцій належить Крістіні Вейсс, уповноваженій у справах культури і мас-медіа федерального уряду Німеччини. Ініціативу підтримала Польща.

      Співпраця, особливо у дослідженні складних питань історії, почала інституційно оформлюватись у квітні 2004 року, коли Польща організувала зустріч міністрів культури, у якій взяли участь представники Німеччини, Чехії, Словаччини, Угорщини та Австрії. А от українські достойники зустріч зігнорували, — «нецікаво». Зараз це можна списувати на байдужий до «білих плям» у вітчизняній історії «режим Кучми», але проблема була радше світоглядного характеру — Україна не готова дискутувати про спільне минуле, адже ми чи не єдині, хто не провів переоцінку комуністичного режиму і його злочинів за життя у соціалістичному таборі. Гадаю, Україні, котра досі судомно хоче наліпити тризуб на стрій енкаведиста, подібна співпраця би придалася. Можна було спільно з колегами поділитись досвідом  про особливості «весни народів» чи про сумнівні «подвиги» Ярузельського.

      Перед підписанням угоди проводились численні консультації експертів і було визнано за необхідне формування мережі, яка б дозволила вільно обмінюватись тією інформацією, що в Україні досі лишається «державною таємницею».

      2 лютого 2005 року міністри Польщі, Словаччини, Німеччини й Угорщини підписали остаточну Декларацію про створення Європейської мережі «Пам'ять і солідарність». А 23 серпня цього року у Варшаві було офіційно утворено на чолі з професором Йозефом Шайне, відомим польським митцем, колишнім в'язнем Аушвіц-Біркенау, фундацію Європейська мережа «Пам'ять і солідарність». Кілька тижнів тому було узгоджено склад її Ради, головою якої став відкривач Цвинтаря Орлят у Львові Анджей Пшевознік.

      Широкою метою Фонду є аналіз і документування історії ХХ століття як століття тоталітарних диктатур, вивчення історії жертв війни, націоналістичних, расистських та ідеологічних репресій, гноблення та примусових переселень. На думку Анджея Пшевозніка, «Пам'ять і солідарність» охоплюватиме ХХ століття, але в окремих випадках дослідження розширять ці часові рамки. Територія досліджень — Центральна і Східна Європа. «Список проектів до 2007 року вже укладено, — каже «УМ» Анджей Пшевознік, — але вони можуть поповнюватися.  Уже зараз можна казати про проекти, в яких могли б брати участь інші держави, наприклад Україна».

      Нещодавно Рада цієї фундації узгодила список проектів. Серед інших заслуговують на увагу виставки «Примусова міграція в європейському контексті» та «Оком сусіда». Буде проведено величезну конференцію, присвячену місцям пам'яті у Центральній і Східній Європі, і хотілося б, аби українські науковці та чиновники не зігнорували б її. Окрему увагу буде приділено дослідженню етнічних чисток, дослідженню депортацій від 1912-го по 1999 роки. Детально розглядатиметься винищення політичних еліт та переслідувань по наш бік «залізної завіси». У питаннях, пов'язаних з діяльністю колишніх совєтських спецслужб, Фонд плідно працюватиме з  польським Інститутом національної пам'яті, а одним зі стартових проектів стане переклад «Підручника  комуністичного  апарату безпеки в Східній і Центральній Європі в 1944—89 роках». 

      Потреба ангажування України у подібні ініціативи є очевидною, бо ментальна інтеграція до Європи Західної відбувалася б крізь браму Європи Центральної. Проте досі українці не наважуються провести риску під своїм «червоним» минулим, і діалог саме на цю дражливу тему лише сприяв би формуванню нової української iдентичності.

Варшава.