Микола Маломуж: «Якщо керівництво України отримує так званий «відкат», то йому ставлять певні умови»

01.07.2026

Микола Маломуж і Олена Дума

Робота спецслужб завжди викликає жвавий інтерес у суспільства, бо саме завдяки їй нерідко змінюється хід історії. Деякі таємниці найбільш закритого відомства в інтерв’ю ютуб-каналу «Дума.Й» розкрив колишній голова Служби зовнішньої розвідки України, генерал Микола Маломуж. Його особиста телефонна книга переповнена прямими контактами топ-офіцерів Пентагону, директорів ЦРУ і навіть російських генералів, які воюють проти України сьогодні. Під час служби, він був учасником закритих переговорів високого рівня у Вашингтоні, Брюселі та країнах Близького Сходу, а нині активно аналізує найгостріші події внутрішнього і міжнародного життя. Пропонуємо вашій увазі уривки із цікавого і досить відвертого інтерв’ю.

«Ніхто не проявив себе як мужній, сильний оперативник»

— Миколо Григоровичу, колись ви оприлюднили інформацію, яка стала медійною бомбою. За вашими даними, щонайменше 6-7 посадових осіб держави були прямими агентами кремля. Я можу спробувати назвати ці прізвища. А ви скажіть чи правильно думаю. Напевно, це Медведчук і Табачник в Адміністрації президента. Якименко в СБУ, Саламатін і Лебедєв в Міноборони.

— Я б сюди ще додав Януковича, який втік і наразі перебуває під ковпаком спецслужб російської федерації. Але він був завербований ще в період своєї молодості, так само як і Медведчук.

— Але ж це один з двох президентів. Настав час назвати прізвище другого. Хто це? Давайте детально обговоримо. Наприклад, Леонід Кравчук мав три освіти, одну з яких здобув у москві. Там отримав і звання кандидата економічних наук. Тобто мав прямий зв’язок з рф. Ось тут фундамент був закладений чи ні?

— Фундамент впливу був. По окремих сегментах йому доводилося рахуватися, тому що і політично, і економічно, і навіть через особистий бізнес дійсно частково підпадав під їхній вплив. То була його слабка сторона. Але Кравчук не був агентом спецслужб.

— А тепер давайте проведемо аналогію з Леонідом Кучмою, який очолював «Південмаш» і мав зв’язок з ракетобудуванням.

— Після розпаду Союзу, зрозуміло, кожен займав свою позицію, відстоював інтереси сектору, який очолював, а тим більше держави. Елементи впливу чи залежності виникали через стратегічні проєкти, які приносили фінансові зиски йому або його близьким родичам. У даному випадку йшлося спочатку про одного зятя, а потім і про другого. Це дуже активна модель впливу. Тобто, умовно кажучи, той же газовий транзит давав відкат до мільярда доларів. І президент України якраз отримав величезну частину. Не будемо уточнювати який. Різні президенти. Точно так і президент росії.

Якщо керівництво України отримує, так званий «відкат», то йому ставлять певні умови. Це якраз і є елемент тиску. Скажімо, чому за транзит газу ми свого часу платили утричі менше, ніж Європа? При Ющенку ми вирішили змінити ситуацію і напрацювали конкретні аргументи на переговори з путіним — на той час прем’єрміністром. І коли Ющенко вів з ним переговори, то путін здався, тому що ми розшифрували всю модель газової схеми. Зійшлися на сумі 219 доларів. Але поїхала Юлія Тимошенко і підписали за 450. Оце вам і різниця впливу.

Тобто Юлія Володимирівна поїхала до москви, пробула на нараді 7 годин, вийшла і сказала Дубині: «Підписуй», але вже за іншою ціною. З відстрочкою на рік. А в цей час у нас передбачалися вибори президента. Росія робила ставку на двох кандидатів — на Януковча і представницю іншого блоку. Ось так закладалася основа для впливу на конкретного політика, який може претендувати на ту чи іншу посаду від самого початку.

— А правоохоронні органи про це знали. Хто саме створював схеми в органах влади?

— Знали, тому що ці люди були зв’язані з першими особами країни. Той же Деркач був похресником Леоніда Кучми. Саме з цієї причини на нього ніхто не посягав 11 років. А старший Деркач 6 років очолював СБУ — тим більше повне прикриття. Звісно, чесні контррозвідники повинні були провести розмову, затримати, посадити. Але ніхто не проявив себе як мужній, сильний оперативник.

— А тепер про сьогоднішні реалії. Андрій Єрмак був об’єктом розслідування багатьох схем. Його звинувачували в бізнесових зв’язках з рф, конкретно з Імануїловим. Чи могли російські спецслужби і розвідники використати цей гачок, коли він став керувати Офісом президента?

— Прямо скажу, не такі гачки, але системи впливу могли і точно використовували, але одразу по всьому сектору нашого, так би мовити, політикуму і керівництву держави. У нас що, тільки Єрмак реалізовував свої бізнес-проєкти в росії? Елементи впливу і засоби впливу рф були і є.

— Чи знав про це Зеленський?

— Так, він сам перебував під цією загрозою. Точно так будувався бізнес і напрацьовувалися елементи впливу. Росія нічого просто так не робить.

«Викриваються окремі елементи системи, але в плані конкурентної боротьби»

— Для чого це робиться під час війни? Щоб послабити Україну?

— Я прямо скажу — корупційні схеми існували від самого початку становлення незалежної держави. Вони нарощувалися, а потім або послаблювалися, або посилювалися. Наприклад, при Ющенку деяка робота почала проводитися, але все одно вона була знецінена за рахунок неефективності діяльності окремих відомств та осіб, які їх очолювали.

Звісно, знаходилися час від часу мужні слідчі або судді, які порушували кримінальні справи навіть проти Леоніда Кучми.

— Але результат один — вироків немає.

— А тепер я розповім чому. Система, як правило, працювала на те, щоб всі моделі перекочували від одного президента до іншого. Знаходилися інші підходи, контакти не тільки з росією, а й з внутрішніми потужними тіньовими кланами. Який би президент не вибрався, за ним стояли олігархи. Той же Коломойський, який нині сидить в тюрмі, певною мірою Пінчук. Без таких системних медійних, фінансових, регіональних ресурсів і впливів нічого б не було. От тому залежність велика була і в ті періоди, і зараз. Викриваються окремі елементи цієї системи, але в плані конкурентної боротьби. Маю на увазі і внутрішні, і зовнішні впливи, які ми маємо сьогодні через НАБУ і відповідно відкриття оцих схем з Єрмаком, Міндичем і тому подібне.

Я за те, щоб розкривати всі злочини, але без зовнішніх вказівок по конкретних особах або фактах, які сьогодні використовуються в черговому форматі. Точно так уся система управління скерована на той чи інший процес. Я не хотів би, щоб зараз у політично-інформаційному форматі використовували ту чи іншу справу, бо це підриває імідж держави і навіть дискредитує ЗСУ. Наприклад, ми бачимо, що США координують деякі питання, пов’язані з реформою, особливо НАБУ і САП.

Якщо наші антикорупційні органи перебуватимуть під різними системами впливу — державними, місцевими, зовнішніми, у нас не буде ні держави, ні антикорупційної діяльності. Звичайно, корупція — надзвичайно високе зло. Але у нас величезний сегмент злочинності по всіх секторах. Ці справи не розслідуються роками. Перспектив немає.

«Ми знаємо як розбудувати країну»

— Чи маєте інформацію про п’ять ядерних бункерів путіна? Чи правда, що американські спецслужби тримають їх під постійним прицілом 24/7 чи це міф?

— Триває ядерна конфронтація, тому всі сили і засоби росії знаходяться під прицілом США. Путін має дуже ефективні засоби, щоб захистити себе. Система захисту під москвою готувалася ще при Брежнєві. Йдеться про ціле підземне містечко до 140 метрів глибиною. Вони мають систему управління державою, безпекою, обороною, космічними і ядерними засобами. Американці знають про це, але нанести ефективний удар дуже складно, тому що цей об’єкт розрахований на термоядерний удар.

А за 50 кілометрів від москви є ще більший центр, розрахований на капітальний сценарій, для швидкого реагування.

— Миколо Григоровичу, вас називають людиною, яка має прямі контакти з істеблішментом Білого дому — і з демократами, і з республіканцями. Як ви думаєте, чи можуть США сьогодні до путіна застосувати той сценарій, який був реалізований недавно щодо президента Венесуели?

— Така спецоперація не розробляється. Американці вважають, що у разі захоплення того чи іншого російського лідера, буде автоматично задіяна система нанесення ударів по США. Така модель є в росії, і американці цього остерігаються.

— Багато експертів говорять про те, що Україна фактично стала заручником великих сформованих глобальних військових альянсів, де визначальним є не дружба, людяність, а сила країни. Отож автоматично виникає питання зброї. Сьогодні ми маємо багато приватних компаній, які вкладали у виробництво власні кошти, але їх знищують. Миколо Григоровичу, чи немає тут сліду США, в тому числі, аби послабити Україну?

— Не тільки США, а й росії, Туреччини, деяких європейських країн. З перших місяців війни до мене зверталися десятки виробників, особливо базових, які хотіли випускати озброєння на базі крупних підприємств ВПК. Якби це сталося, ми могли б масово досягати будь-яких точок на території ворога і жодна система ППО не справилася б з цими ударами. Але що відбулося на практиці?

Один знайомий розповів, що заходив з пропозицією на Банкову, спілкувався з першими особами. І там одразу попередили: схема така — 50 відсотків відкату. Тобто йде реальна конкуренція вже між діючими кланами і групами, які мають вихід на органи управління. У цій ситуації втручаються різні формати правоохоронних органів, лобіювання, так звані «криші». На цій же основі туди проникають і американці, що свою лінію гнуть та лобіюють по повній програмі. З іншого боку підключаються росіяни, щоб дискредитувати всю систему виробництва і закупівлі. Тобто йде величезна боротьба…

— …боротьба з монополіями, що беруть участь в забезпеченні армії?

— Так. Фактично намагаються контролювати ось ці елементи і навіть нейтралізувати реальних виробників, що йде на шкоду державі.

— Чому СБУ не порушує проти них кримінальні справи?

— Ось це і є головна проблема. У нас часто служби мають зараз дуже сильний політичний вплив. І особи, які їх очолюють, перебувають під контролем окремих політичних візирів.

— Чи маєте ви певні амбіції змінити цю ситуацію? Свого часу ви пробували свої можливості в якості кандидата в президенти.

— Ми ж якраз це й декларуємо в рамках нашого загального народного руху, який формує всі сегменти — і військові, і безпекові, і економічні, і технологічні, гуманітарні, міжнародні тощо. Це потужний сильний формат з баченням як розвивати державу, антикорупційним імунітетом. Ми виходимо з того, що на нас ніхто не впливає — ні іноземці, ні, умовно кажучи Ахметов чи Пінчуки, ні колишній президент, ні діючий. Ми знаємо як розбудувати державу від стратегії до найдрібніших моментів, до конкретного міста, села, селища. Маємо також колосальні можливості за кордоном, 102 країни світу мінімум, включаючи США, Канаду, Бразилію, Аргентину.

Друкована версія