Варшава-Київ. Напружене вщухання
Перед нами, схоже, розгортається дипломатична операція, яку не супроводжують гучними заголовками. >>
Війна все спише?
29.07.2026
Кронпринц Саудівської Аравії Мухаммед бін Салман та президент США Дональд Трамп.
Декілька останніх днів соцмережі щедро демонтсрували удари безпілотників по логістичному центру (Валберіс) у російських Котовську та Електросталі.
Масштабні пожежі, людські жертви та знищення великих об’ємів товарів. Аналіз певних фактів дає підстави для висновку, що ці удари по Wildberries готувались завчасно. І мова не про звичну воєнну операцію України, чого й саме українське воєнне керівництво не заперечує, а про те, що ці руйнування були в інтересах великого бізнесу росії. Бо чи такий уже стратегічний воєнний об’єкт, що потребує утилізації, являє собою Інтернет-магазин одягу та взуття? Щоправда, там торгували і товарами війського призначення.
Wildberries лише один з низки фактів, що відображають як використовуються війни для бізнесових розбірок.
Водночас, допоки на європейській території іде взаємне винищення усього живого дронами та ракетами, на іншій точці планети почалися кроки з легітимізації володіння ядерною зброєю Саудівською Аравією за підтримки Вашингтона. Процес має поширитись і на росію. Світ продовжує божеволіти.
Запланований удар по Валберіс
Отже, Wildberries — найбільший російський онлайн-маркетплейс та інтернет-магазин одягу, взуття, техніки, звісно, товарів для СВО та іншого краму, заснований Тетяною Бакальчук (Кім) у 2004 році. Компанія працює переважно в росії та деяких сусідніх країнах, а в Україні її діяльність офіційно заборонена санкціями РНБО.
За 11 днів до початку атаки Валберіс змінив оферту для продавців — з’явився пункт про атаки безпілотників, обстріли та вибухи у переліку обставин невизначеної сили. За новими умовами, компанія має право не повертати продавцям та покупцям вартість товарів, знищених у результаті подібних подій.
Війна продовжується уже не перший рік. Безпілотники вже давно нібито долітають до москви та інших російських регіонів. Чому пункт про удари безпілотників з’явивися не в 2022, 2023, 2024 і навіть не в 2025 роках, а саме тепер, за 11 днів до знищення відразу двох величезних складів?
Керівництво Wildberries не просто передбачало абстрактний ризик, а знало про інцидент, що готується. А найцінніші товари, які належать певним знаковим у цій сфері людям, за даними експертів, були вивезені завчасно.
На складах залишалась основна маса продукції звичайних продавців та пересічних покупців.
Удар було проведено під егідою війни. Тож тепер усі фінансові втрати керівництво перекладе на пересічних російських підприємців, пославшись на заздалегіть внесений пункт про форс-мажор.
Але тоді виникає наступне запитання: хто був зацікавлений в ударі саме про Валберіс?
Варто пригадати гучний скандал довкола цієї компанії. У 2024 році почалась важка суперечка між Тетяною Кім та її колишнім чоловіком Владиславом Бакальчуком.
Тоді глава Чечні Рамзан Кадиров публічно став на бік Бакальчука, заявивши рейдерське захолення Валберіса та доручив заступнику голови Уряду Чеченської республіки Адаму Делімханову зайнятись цим питанням.
У вересні 2024 року Владислав Бакальчук разом з близько тридцятьма супроводжуючими прибув до московського офісу Валберіс. Серед учасників були, пов’язані з чеченськими силовими структурами, бійці з підрозділу Ахмат 1. Відбулась перестрілка, в якій були загиблі та поранені. Більше тридцяти учасників стали фігурантами кримінального провадження.
Спроба Кадирова повернути контроль над компанією закінчилась поразкою. Тетяна Кім отримала 100% Валберіс, а її ексчоловік залишився навіть без 1%, котрим раніше володів.
Для Кадирова, котрий публічно пообіцяв піти до кінця, це стало не лише діловою, а й серйозною імімджевою поразкою.
Згодом конфлікт вийшов за рамки сімейної суперечки. Кадиров оголосив кровну помсту сенатору Сулейману та чеченським депутам Барахоєву й Курбанову, пов’язавши їх з подіями довкола Валберіс. Рамзан Кадиров та Карімов пізніше публічно помирились і це перемир’я стало частиною більш ширшої домовленості.
Після програної боротьби за Валберіс було прийнято рішення не захоплювати компанію напряму, а знищити, нанести їй великий економічний удар.
Отже афіілійовані власники Валберіс, завчасно зарання зміненій оферті, спробували перекласти компенсацію вартості знищених товарів на простих продавців.
Люди, котрі програли попередній конфлікт в особі Рамзана Кадирова, отримали можливість для тиску перемовин та перерозпділу впливу.
А справжніх організаторів зараз знайти неможливо, тому що офіційно вже пояснили,— все лижить наповерхні. Війна, Україна, безпілотники.
Хто знає правду?
І тільки командири російської армії знають правду про все довкола Валберіса.
А ще правду знає і керівництво України. Це зручна система бізнесової взаємної допомоги.
То що, виходить керівництва росії та України не воють, а допомагають один одному вирішувати внутіршні проблеми під прикриттям війни? Воюють лише прості люди.
Закони однакові, дії однакові. Навіть, іноді, тексти, котрі вони читають для глядачів, також дуже схожі.
Дві шахові пішки. Коли в Україні зростає невдоволення, коли люди готові вийти на вулиці, коли з’ являється небезпека для влади, через накопичення напруги, туди обов’язково прилітає. Щоправда, напруга антивладного настрою від цього не зменшується, а навпаки. Однак увага суспільства все ж перемикається, на певний період перспектива протесту зникає, а влада отримує новий привід говорити про чергове загострення загрози ззовні.
І зауважимо, Україна при цьому не відмовляється від відповідальності, а, навпаки, зізнання удару дозволяє обом сторонам зберегти потрібну картинку.
Одна сторона зображає посилену атаку, а друга в цей момент — вирішує свої внутрішні задачі.
Звідси виникають підозри, що чимало ударів завчасно узгоджено. Звісно, не всі, але напевно існує негласний механізм, за якого кожна сторона час від часу допомагає одна одній. Скажімо, позбутися від незручних людей, проблемних об’єктів, складів, виробництва та епіцентрів невдоволення.
Універсальний інструмент
Війна — це не протистояння, а універсальний інструмент управління. Необхідно прибрати незручний об’єкт, — прилетить безпілотник. Необхідно виправдати знищення товару, — оголосять форс-мажор.
Необхідно приховати економічну проблему, — винна війна. Треба уникнути відповідальності, — винен противник (хоча це також правда).
Дуже важко повірити, що безпілотники кожен раз випадково знаходять саме ті, необхідні вогнища суперечок, об’єкти. І в момент, коли їх знищення комусь вигідно.
Спочатку — по паливній сфері, потім — по енергетичній інфраструктурі, далі — по логістиці, складах з товарами.
І це не воєнна тактика, а поступове знищення системи постачання. Без палива не їде транспорт, без логістики не рухаються товари, без складів неможливо зробити запаси.
Без продуктів починається дефіцит, а от після дефіциту приходить голод.
Судячи із низки заяв українських «топів», схоже, що обидві сторони — і агресор, і жертва, під виглядом війни готують населення до однакового майбутнього — ще більших злиднів, нестачі, контролю, страху та повної залежності від держави.
Водночас політики зберігають свою владу. Великий бізнес списує збитки. Воєнні струкутри отримують нові бюджети. А населення втрачає роботу, товари, гроші, житло, свободу, майбутнє.
Насправді ми бачимо влади двох глибоко антагоністичних країн, котрі публічно проклинають одна одну, а на ділі занадто часто допомагають одна одній тримати своє населення в страху.
Трамп дає старт «ядерній гонці» на Близькому Сході?
Між тим тема ядерної зброї отримує нове звучання, що стосуватиметься і росії.
Минулого тижня президент США Дональд Трамп підтримав угоду про розвиток ядерної програми з Саудівською Аравією. У тексті договору відсутній ключовий пункт — вимога до Ер-Ріяду приєднатися до додаткового протоколу МАГАТЕ, що передбачає допуск інспекторів організації до незадекларованих ядерних об’єктів, котрі можуть використвуватись для виробництва ядерної зброї.
Тобто, це саме те положення, через яке США з Ізраїлем напали на Іран?
Отже ми бачимо кроки з легітимізації володіння ядерною зброєю Саудівською Аравією за підтримки Вашингтона.
Свого часу Ер-Ріяд активно інвестував у атомну програму Пакистану. Причому так вишукано, що конспірологи говорили про наявність декількох ядерних боєзарядів у ключового близькосхідного гравця.
Нинішнє рішення Дональда Трампа створює благотворне середовище для ядерної зброї Саудівської Аравії.
Ризик угоди між СЩА та саудитами заключається саме в розмиванні кордону між цивільною програмою та латентним збройним потенціалом. Адже якщо будь-яка країна починає наліво-направо продавати лінії зі збагачення урану, то ми не можемо робити вигляд, що не розуміємо, для чого вони купуються.
Але родзинка в іншому — адже тепер, після США, подібний пакет послуг можуть передати й інші держави ядерного клубу — в першу чергу росія та Китай.
Фактично ми можемо говорити про комерціалізацію доступу до ядерної зброї з переспективою формування нового сегменту ринку зброї: багатомільярдного і без усіляких непотрібних формальностей, як от, контролю МАГАТЕ.
Найімовірніше реакція на угоду США та Саудівської Аравії стане своєрідним ефектом «доміно» з прискоренням аналогічних програм на Близькому Сході, а далі й у Південній Європі: Ірані, Туреччині, Єгипті, Греції, Італії. Тобто будь-які гравці, котрі претендують на регіональне лідерство, форсуватимуть свої ядерні програми.
А наступний, 2027 рік, якраз і планується рубежем локальної ядерної війни. Локальної, не повного обміну. Тому що повний обмін ударами занадто руйнівний навіть для тих, хто запустив цей сценарій. А їм потрібен керований рівень жаху.
Локальна ядерна війна — це декілька обмежених ударів, регіональні катастрофи, шок для світу. Також привід для тотальної цифровізації та контролю, мобілізації та перебудови кордонів упливу. Авторам потрібно зламати стару систему так, щоб з неї зібрати нову під виглядом страху та надзвичайності. Тож те, що ми переживаємо сьогодні, щоденні та щонічні страждання і руйнацію України, для геополітичних гравців — ще не найбільша війна, а лише підготовка до неї.
