Чимало кримінальних проваджень, якими опікується Національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами (АРМА), гідні лягти в основу сюжету захоплюючого детектива.
Тут є і злочинці, і ризик, і боротьба на міжнародному рівні, і бажання вдосконалити саму законодавчу систему, якщо та не гарантує справедливого рішення.
Але навіть після того, як правоохоронці докопуються до істини, немає гарантії, що порушники будуть покарані.
Тобто антикорупційна система бореться не лише з нечистими на руку ділками, а й сама з собою.
Всі ці пристрасті екскерівниця Національного агентства Олена Дума описала в книзі «АРМАгеддон для корупціонерів. Тіні великих грошей». Про ці та багато інших подій вона розповіла у відвертому інтерв’ю «УМ».
За її словами, суспільство повинно знати, що насправді криється за лаштунками системи, яка покликана опікуватися державними справами.
«АРМА не має бути чорною скринькою для обраних»
— Пані Олено, Національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами ви очолювали два роки. За цей час встигли зі своїми колегами зміцнити саму структуру відомства, перетворивши АРМА на дієву одиницю у вітчизняній антикорупційній системі. Чимало ваших ініціатив лягли в основу закону про посилення інституційної спроможності Нацагенства. І коли нарешті з’явилася можливість працювати, принаймні, без частини старих проблем, ви подали у відставку. Своє рішення пояснили міжнародним аудитом, який чекає АРМА і бажанням забезпечити його незалежність. Але ж, напевно, є й інші причини піти після того, як очолюване вами відомство почало приносити до бюджету мільярдні надходження?
— Так, це абсолютна правда. За два роки нами ініційовано 12 законопроєктів, які були підтримані всіма міністерствами і внесені урядом до парламенту. Їх вчасне схвалення могло не лише збільшити ці надходження, а й суттєво допомогти Збройним силам, надати таке потрібне піклування, якого потребують наші військові. І особисто я боролась, щоб основні норми з цих 12 були враховані в законі про реформу агентства.
Щодо відставки я відповім трохи пізніше, бо збрешу вам, називаючи одну причину, адже йдеться про виважене комплексне рішення. Тому зараз хотіла б пояснити людям (не всі про це знають) ось яку важливу деталь. До системи, що бореться з корупцією, входить чимало правоохоронних органів. Це НАБУ, НАЗК, Вищий Антикорупційний суд, ДБР, СБУ, Офіс Генерального прокурора, САП і АРМА.
Вони між собою взаємодіють в рамках своїх функцій, тому у нас постійно поповнюється список злочинців, які підозрюються в організації тих чи інших корупційних схем. Часто чуємо прізвища олігархів і відомих підприємців. Сьогодні маємо час, коли вручають підозру — і це вже вважається апогеєм, оскільки ми бачимо дуже мало вироків.
Тобто, фігуранти гучних справ не були засуджені, а арештоване чи конфісковане майно не працює на користь держави. Дуже нечасто злочинці або зрадники йдуть на угоду зі слідством. У результаті одних випускають, іншим обирають запобіжний захід у формі домашнього арешту.
Взяти хоча б недавню історію з шістьма мільйонами доларів на дивані у керівниці Хмельницької обласної МСЕК Тетяни Крупи. Сюжет показали всі ЗМІ, але де вона зараз? Як люди можуть вірити правоохоронній системі, якщо ця жінка заплатила стільки-то мільйонів гривень і вже перебуває під домашнім арештом? Далі — тиша.
Невже це може служити прикладом для інших, аби вони такого не вчиняли? Звичайно ні! І тут закономірно виникає питання, чи працюють ці арештовані мільйони доларів на державу? Відповідь — ні. Чи зверталась я до правоохоронних органів, аби отримати таку можливість? Так. Навіть до Вищого антикорупційного суду та Верховного суду.
Останній в свою чергу підтримав позицію АРМА, що необґрунтовані активи мають за рішенням ВАКС передаватися агентству в управління. Це йде в унісон не лише в частині застосування норм кримінального та цивільного процесу до злочинних активів, їх ефективного використання під час війни, а й усвідомлення суспільством, що навіть коли вироків немає — відповідальність економічна вже в дії. Ці гроші вже б працювали на фронт, а військові більше відчували, що система дає їм підтримку і що той корупціонер, який вкрав мільйони, понесе відповідальність.
— Тобто згадана вами взаємодія між антикорупційними органами на практиці не завжди, м’яко кажучи, дієва. У даному випадку працівники ДБР затримали Тетяну Крупу в квартирі, напханій грошима та повідомили їй про підозру. Печерський суд Києва обрав їй запобіжний захід — тримання під вартою, а Вищий антикорупційний суд випустив з-під варти за 20 мільйонів гривень застави. Більше про неї ніхто не чув. До вашого приходу в АРМА це Національне агентство за 8 років діяльності теж не спромоглося нажити репутацію ефективного борця з корупцією. Ба проти більшості його екскерівників порушувалися кримінальні справи. Як вам вдалося усього за два роки (з липня 2023-го по липень 2025-го) змінити ситуацію на прямо протилежну?
— З моменту створення АРМА і до мого призначення керівником в державі ніхто не розумів скільки всього арештованих активів є в рамках кримінальних проваджень, скільки з них передано в управління або продано, скільки користі це принесло державному бюджету.
Фактично 8 років Національне агентство використовувалося в основному як тиск на бізнес. Але при цьому не були виконані головні умови і рекомендації Євросоюзу. Йдеться перш за все про створення відкритого для суспільства і правоохоронних органів Реєстру арештованих активів.
У 2017 році планувалося розробити технічне завдання. А в 2019-му сформували, згідно із законом, саму структуру, але фактично не запустили її в роботу, пояснивши це початком широкомасштабної війни. Мовляв, то будуть виклики для суб’єктів критичної інфраструктури, заводів тощо.
Необхідно також було розробити конкурентні правила для відбору суб’єктів оціночної діяльності, а також систему підбору управлінців для продажу на майданчиках «Прозорро» і фахівців, які можуть управляти активами. Це якраз і є ті чотири кити, фундамент, що дозволяють сказати — орган запрацював. Ми це зробили.
Водночас ми знаємо як чиновники не роблять, коли не хочуть. Я казала своїм колегам — не розказуйте мені як зробити, щоб не зробити. Тут потрібен механізм і навіть креатив, але в рамках закону і під час війни. І потрібно тут і зараз, а не потім. Насправді йдеться про мільярдні активи.
Реєстр ми відкрили через півтора місяці, отримавши погодження всіх силових структур. І тут, підкреслюю, був величезний ризик, бо технічне завдання на реєстр, розроблене у 2017 році, не відповідало сучасним вимогам. ІТ-сфера дуже швидко розвивається. Щороку треба щось оновлювати. Але я ризикнула і прийняла для себе рішення — для того, щоб розвивати, треба спочатку відкрити, показати що є насправді, а потім вдосконалювати. І ми відкрили.
— Скільки всього арештованих активів тоді було і як ви створювали Реєстр, якщо електронна база наповнювалася не систематично?
— Нам доводилося з поличок у шафах агентства піднімати ухвали суду і вносити до реєстру, у якому до того часу була відсутня інформація навіть про закупівлю військових облігацій. І це при тому, що АРМА є єдиним органом державної влади, який через даний механізм направляє кошти від управління та реалізації активів на ЗСУ.
Не було також інформації про міжвідомчі та міжнародні угоди і про всі договори, які були укладені за час роботи Національного агентства. Скільки точно прибутку в результаті держава отримувала, теж було невідомо. Десь точково дані з’являлися, але суспільство не могло зрозуміти, що ж загалом напрацьовано.
Для порівняння назву цифри: на момент відкриття Реєстру було внесено 53 тисячі записів про арештоване майно в рамках всіх кримінальних проваджень, а за два роки, до моєї відставки, — вже 426 тисяч записів.
Далі я організувала розробку постанов Кабміну відповідно до законодавства про публічні закупівлі для того, щоб врегулювати ці сфери управління. Одна з них стосувалася реалізації заарештованих активів на «Прозорро. Продажі».
Тобто було фактично встановлено, що АРМА віддає все на існуючі майданчики, які мають відповідні ліцензії. Все здійснюється в режимі онлайн. Були також введені нові правила відбору управителів — прозорі, європейські, без афілійованих схем і кулуарних домовленостей.
Нарешті стали проводитися реальні конкурси, а не симуляція конкуренції в стилі «гравці відомі, результат передбачуваний». Реалізація активів на «Прозорро. Продажі» проводиться з чіткою прив’язкою до ринку, на всіх прозорих майданчиках, а «не єдиному потрібному» за умовну купу дрібниць.
Я також ініціювала створення механізмів повернення активів, незаконно здобутих і виведених за кордон. Тобто тих самих активів, що випадково загубилися на островах, у швейцарських банках чи в елітних віденських апартаментах.
Ще один здобуток — автоматизація доступу до реєстрів, покращення ідентифікації активів, проведення повноцінної інвентаризації із прокуратурою, нормалізація колізій у законодавстві та підзаконних актах. Я переконана — АРМА не має бути «чорною скринькою» для обраних, а має стати інструментом державного впливу в інтересах суспільства.
Наприкінці 2024 року ми відзначили круту спільну роботу з «Прозоро. Продажі» — майже 180 успішних аукціонів лише за перший рік діяльності та дохід держбюджету понад 563 мільйонів гривень. Вперше за всю історію агентства держбюджет отримав ще 182,2 мільйонів митних платежів від цих реалізацій.
Запуск онлайн-аукціонів став однією з пріоритетних реформ, визначених країнами G7 у 2024 році.
— Але чому тоді заговорили про реформу в 2025 році, якщо фактично таку роботу запустили в 2023-му?
— То сигнал довіри та підтримки як для міжнародних партнерів, так і для людей. Цинізм деяких політиків досі не вкладається в рамки розумного. Це частково відповідь і на ваше перше запитання, бо я точно не стану складовою настільки цинічної системи. Я ж з цим боролася.
Судіть самі. У травні 2023 року затверджується Facility.plan та індикатори у ньому для всієї антикорупційної системи. Основними з яких є: відкриття Реєстру і впровадження конкурентних правил на управління та реалізацію. І коли ці правила були впроваджені, запрацювали та почали давати результати, політики сказали, що потрібна реформа, де все по-новому і без конкурентних правил, а навпаки, зі схемами. Висновок тут можна зробити лише один: дієва реформа, яка далася потом і кров’ю, дуже відрізняється від їх публічних псевдо-реформаторських заголовків під отримання чергових траншів.
«Я нажила собі дуже багато ворогів»
— Нову нормативну базу ви створювали з липня по листопад 2023 року. У грудні вона вже запрацювала. Як вам вдалося втричі збільшити доходи, поки базу не було затверджено урядом? Чи проводили ви в цей час якісь перевірки?
— Так. Це ж системна робота. Поки нові правила проходили погодження, нашою метою було викорінити існуючі схеми і дати зрозуміти бізнесу — працюємо прозоро, щоб усе на війну. Разом з управлінням контролю, аудиту і моніторингу ми перевірили ті чинні договори управління, які були укладені раніше з тим, аби зрозуміти як вони працюють. І то були справді кричущі факти!
Я про них не раз говорила публічно. Взяти хоча б такі резонансні кейси, як автозаправні станції віктора медведчука. Усього їх близько сотні у Києві та Київській області. Два роки поспіль вони приносили до бюджету нуль гривень і нуль копійок прибутку.
У квітні 2023 року, коли конкурс на обрання голови добігав фінішу, з’явилася інша сума — 347 тисяч гривень в місяць і навіть була сплата за три місяці, але й вона була далека від реальності, адже йдеться про дуже прибуткові активи.
Ми вивели цифри до зведення і сплати, але управитель відмовився це зробити. Отож як неефективні, агентство розривало такі договори в односторонньому порядку. Цей і подібні управителі зверталися до суду, застосовували різні заходи і засоби у ЗМІ, аби зберегти контроль над активами.
Загалом АРМА — це орган, де ти знаходишся на верхівці айсберга і де ти нікому не подобаєшся — ні власникам арештованого майна; ні управителям, яким кажеш, що вони повинні платити до бюджету більше та згідно з ринковими правилами. Всі прагнуть не втратити контроль над своїм арештованим майном, бо це дає змогу заробити чималі статки і статус.
За роки незалежності сформувався справжній клас у суспільстві. Таке собі «царське село» в багатостраждальній Україні. Цей клас сьогодні, як ніколи, об’єднаний та озброєний псевдопартіями, рухами, приватними ЗМІ, власними силовими структурами. Аби все залишити за собою, вони створюють різні корупційні механізми. Отож АРМА має чимало ризиків, викликаючи на себе вогонь, але при цьому фактично не застраховано.
АЗС медведчука у цьому сенсі — не єдиний приклад. Далі були виявлені російські кораблі у порту Чорноморська на Одещині. Уявіть собі, вони приносили усього лише 10 тисяч гривень в місяць! Це вартість оренди однокімнатної квартири на окраїні Києва. А тут кораблі та російські танкери! Куди дівалися гроші? Звісно, ці активи були арештовані.
Дуже показовим кейсом стала і нерухомість ТОВ «ЖК Воздвиженка». Там було 7 договорів управління на загальну кількість понад 51 тисяч квадратних метрів у центрі Києва і по Столичному шосе. То дуже привабливі місця з гарними ремонтами, які здавалися по 56 гривень за квадратний метр. Таких цін просто не існує!
Так, вони платили по 2-3 мільйона в місяць до бюджету. Ніби чимало. Але у порівнянні з ринковою ціною то це взагалі мізер. Якщо у 2023 році цей управитель, сплачуючи 2,04 мільйона гривень, фактично забезпечував 51відсоток від усіх надходжень управління, то у березні цього року, навіть сплачуючи 3,55 мільйона гривень (тобто на 77відсотків більше), ТОВ «ЖК Воздвиженка» забезпечував лише 7,95 відсотка від надходжень.
А за результатами заходів контролю було встановлено неефективне управління 126 об’єктами. Згодом з’явилися також приписи і, як результат, — сплата десятків мільйонів до бюджету.
— І ви теж ці договори розривали в односторонньому порядку?
— Так. Вони кинули проти нас увесь свій медійний ресурс і судилися. Зрештою система зла спрацювала. І арешти взагалі було знято. Треба ж розуміти, що департаменти менеджменту, аудиту та юридичний, окрім іншої роботи, були пів року навантажені (попри інформаційний тиск), аби довести цей кейс до економічного результату.
Одні перевіряли і звіряли з даними податкової, інші виїжджали та оглядали, треті формували претензійну роботу і представляли інтереси держави в судах. У результаті з’явилися аргументовані підстави для розірвання договорів в односторонньому порядку та зупинення тіньових схем заробітку. Тобто АРМА витримує тиск, іде до законних національних інтересів, але паралельно питання можуть вирішуватися іншим шляхом. Через суди.
Хочеться вірити, що в цьому випадку буде спецконфіскація цього майна в інтересах держави. Але, звертаю увагу, що навіть вирок по власнику активів із засудженням до 12 років тюрми за заклики до зміни меж території України, легалізацію майна та шахрайство, було оголошено ще в червні 2024 року. А всі вказані об’єкти рішенням суду були передані на зберігання (а це означає і користування) фактично власнику.
— І вони так вчинили?
— Так. Було рішення суду віддати на зберігання юридичній особі, пов’язаній з власником. Тобто той власник, який звинувачувався у вчиненні злочину, фактично повернув собі все через рішення судів. І таких випадків я можу назвати дуже багато.
І, на жаль, за два роки подібних кейсів з’явилося безліч. Уявіть тепер, як керівнику мотивувати своїх працівників діяти на благо держави, коли здається ось-ось ми виграли суди, цифри зійшлися з податковими, виходимо на оголошення нового конкурсу, де результат йде на два-три мільйона, і раптом отримуємо такий піддих від системи?
— І все ж випадків, коли ви направляли до бюджету чималі кошти, було теж немало, оскільки йдеться про мільярди гривень.
— Звісно. Про це найкраще говорять цифри. Доходи від управління активами у 2022-му році складали усього 34,8 мільйона гривень, а в 2024-му — 12,37 мільярда. Так, мільярда. І це навіть не апогей, а лише впевнений старт.
— Як вам вдалося це зробити?
— Дуже просто. Треба працювати чесно. Це ж можливо. Але більш ризиково. На прикладі АЗС, кораблів і труби медведчука, яка теж не приносила гроші, ми повністю змінили концепт. Кошти пішли одразу. Тобто сотні мільйонів гривень надійшли тільки за результатами перевірок у другому півріччі 2023 року, коли навіть конкурси за новими порядками ще не запрацювали.
«Неможливо. АРМА тримає оборону»
— Пані Олено, як ви вже сказали, Національне агентство є єдиним державним органом, який працює з військовими облігаціями. Тобто направляє кошти від управління арештованими активами безпосередньо на потреби фронту. Але у даній сфері склалася, м’яко кажучи, дивна ситуація. Найбільший спротив тут вам чинять власники підприємств з російською пропискою, які відміняють рішення АРМА через українські суди. Тобто наші слуги Феміди допомагають громадянам країни-агресора заробляти в Україні кошти на фінансування ворожої армії? Це взагалі як?
— Поясню без лірики. У 2023 році я побачила ухвалу суду про арешт 1,8 мільярда гривень, які, згідно з діючим законодавством, мають бути розміщені винятково в державному банку, що обирається за найвищим відсотком. Але ці кошти «оселилися» в комерційному і «жили» там, мов на курорті, поза контролем і логікою судового рішення.
До свого подиву, я зрозуміла, що йдеться про арештовані російські кошти, які приносили дохід власникам. Уявляєте собі! У розпал широкомасштабної війни! Причому будь-які наші спроби отримати відповідь від комерційних банків спочатку не увінчалися успіхом. Отож я була змушена звернутися із заявою до Національного банку і до ДБР, після чого 1,8 мільярда гривень російської ТОВ «Роял Пей Юроп» були направлені на військові облігації, тобто на потреби ЗСУ.
Ще більш театральна драма розігралася навколо списаних 2,6 мільярда гривень у теж російського онлайн-казино Pin-Up. Кошти теж були направлені на потреби ЗСУ. А вже за тиждень отримуємо рішення Печерського райсуду про зняття арешту на ці кошти і повернення їх власнику. У мене в приймальні одразу з’явилися адвокати беніціара, тримаючи в руках судове рішення з мокрими печатками.
Я дивлюся на них і розумію, що в мене обмежений час. До того ж, закон чітко вказує на те, що Національне агентство зобов’язане виконати рішення суду про зняття арешту. Причому закон у тій редакції ще не мав припису: якщо йдеться про російську федерацію, то виконувати рішення не треба.
Але натомість передбачав кримінальну відповідальність уповноважених осіб АРМА за невиконання рішення суду. Уявляєте собі? Але Національне агентство, всупереч рішенню суду, не повернуло російські мільярди, залишивши їх ЗСУ. А хіба ми могли вчинити інакше? І кому повернути? Фактично агресору!
— Тобто ви вчинили не по закону, а по совісті. І вам за це нічого не було?
— Ні. Я звернулася із заявами щодо дій судді, яка приймала таке цинічне рішення, а також звернулася до ДБР, аби накласти повторний арешт на ті кошти. Ми швидко подали клопотання до суду і фактично наступного дня проблема була вирішена.
Пізніше ця історія стала предметом ще одного розслідування, за яким було знято телевізійний сюжет. Я побачила прокурора Офісу Генпрокурора, який зачитував у суді докази підкупу для судді. Йдеться про переписку громадянина рф, який давав вказівку своїм адвокатам щодо «вирішення питань» у Києві з тим чи іншим органом.
Прокурор називав один за одним відомства, озвучував суму, яку ті отримали за конкретну послугу і резюмував коротким: «Завдання — Сума — Вирішено». А потім раптом чую: «Вирішити з АРМА питання про повернення грошей на підставі рішення суду. Повернути 2,6 мільярда гривень». І прокурор зачитує відповідь: Неможливо. АРМА тримає оборону».
У ту хвилину я відчула справжню гордість за Національне агентство, яке очолювала. То була наша спільна перемога! Вони фактично вперлися у наш спротив. Один орган не пішов на змову, і все!
— Ви поламали схему?
— Так. Це один приклад того, як АРМА задавала тональність іншим, бо такі речі можна провернути тільки в системі.
— Чи це один приклад спротиву?
— Ні. Ви зараз знову частково почуєте відповідь на своє перше запитання. Бо в деяких ситуаціях у мені бореться людина і фахівець. А в таких — я би безапеляційно відкручувала голови цим стовпам корупційних схем.
Таких кейсів з арештованими російськими коштами насправді було чимало. І всі вони працювали на депозитах у комерційних банках. Результатом нашої роботи стало списання майже 10 мільярдів гривень і направлення їх на ЗСУ. Чому цього не зробили з 2022 року? Відповідь у мене, звичайно є, але вона не всім сподобається. Не всім буде до вподоби і запитання: «Чому лише після того, як АРМА направило ці кошти ЗСУ, почали ухвалювати рішення про їх конфіскацію в державу?» Відповідь у мене також є, але і вона буде критичною.
Ці та інші рішення спонукали провести звірку й аналіз на предмет того, якими активами неможливо управляти, яка кількість рішень суду потребує доарештів, чому по арешті заводів і промислових виробництв або єдиних майнових комплексів зазвичай щось одне забудуть арештувати. І зазвичай те, що випало, і є або основною лінією виробництва, або гілкою сполучення, без чого управління фактично неможливе.
Вже у 2024 році ми зробили неймовірне — інвентаризацію заарештованих активів з Офісом Генпрокурора. На день моєї відставки їх вже нараховувалося 426 тисяч, що були арештовані в рамках всіх проваджень. З них понад 90 тисяч передані в АРМА, з яких 70 тисяч — в управління. Є також 20 тисяч активів, яким Нацагентство не може дати раду, оскільки для цього необхідно провести чимало додаткових заходів.
Левова доля арештованих активів у вигляді корпоративних прав два роки поспіль були заблоковані. Чотири законопроєкти у парламенті, направлених на розблокування, так і не пробили стіну депутатського цинізму. Я не боялась публічно відстоювати та критикувати таке невігластво під час війни. Ми не повинні питати дозволу в рф на управління активами. Але пів року на доопрацювання того депутатського законопроєкту про реформу агентства було витрачено не даремно. У ньому саме за нашим наполяганням норма про зняття цього блоку і можливість управляти корправами таки схвалена. Так само як і можливість надавати під час війни активи, потрібні для військових управлінь або житло для ВПО.
«Яхта медведчука і досі в Хорватії»
— Пані Олено, вам також довелося створювати систему, яка дозволила АРМА виявляти за кордоном активи в рамках кримінальних проваджень, порушених в Україні. Ця сума сягнула 100 мільярдів доларів. Але як з’ясувалося, повернути ці активи в Україну досить непросто, про що свідчить хоча б історія з яхтою медведчука, вартістю 200 мільйонів доларів. Боротьба за неї нагадує справжній блокбастер, який вражає кількістю задіяних героїв. Здається, для них не існує нічого, окрім мети залишити судно його власнику. Національному агентству та іншим вітчизняним антикорупційним органам перемогти їх поки що не вдалося. Чому?
— Ми дійсно провели дуже велику системну роботу. Саме цей кейс став першим для впровадження та створення прецеденту продажу активів за кордоном, у будь-якій країні світу. І мені точно не соромно розповідати, скільки зроблено агентством для його реалізації. Від продажу яхти за нашим порядком держава може дійсно отримати мільярдні надходження.
Національне агентство розшукало судно Royal Romance в Республіці Хорватія, а рішення про арешт і продаж вистояло в двох апеляціях за оскарженням адвокатів власника в суді Республіки Хорватія. Отримали рішення хорватських судів на огляд і тест-драйв об’єкта. Залучили незалежного експерта, отримали доступ до документів і відповіді на всі свої запитання з усіх державних органів Хорватії, включаючи капітанію порту.
Відстояли неправомірність позовів третіх осіб, близьких до кума путіна і про фіктивність її передачі третій особі. Внесли зміни до законодавства з метою визнання агентства тимчасовим власником до моменту продажу, чим встановили і унеможливили фіктивні спроби реєстрації яхти в різних країнах офшорних зон під різними прапорами, аби застосувати механізми оскарження продажу в майбутньому.
Внесли відомості до Державної адміністрації судноплавства та отримали Свідоцтво про приналежність судна державі Україна і внесли запит до Міжнародної морської організації для внесення відомостей до Реєстру. Виступили на захист інтересів держави за скаргами адвокатів медведчука від відомої американської компанії «Steptoe». Провели низку конкурсних процедур з обрання організаторів торгів. Вважаю честю, що в конкурсі АРМА взяли участь найвідоміші компанії світу з реалізації яхт.
Розкіш віктора медведчука було реалізовано на «Прозорро. Продажі».
Треба враховувати і той факт, що певний час судно знаходилося у приватному порту. А потім за наполяганням Нацагенства і після того, як сім представників рф намагалися судно викрасти, його було передислоковано до державної воєнно-морської бази.
— І що у такому разі завадило продати яхту?
— Згідно з кримінально-процесуальном кодексом Хорватії, арешт судна міг тривати 2 роки. Це була фіксована дата — 26 травня 2024 року. І ми заздалегідь готувалися, направляючи всі необхідні запити в рамках міжнародної правової допомоги. Тобто звернулися до Офісу Генерального прокурора України, бо тільки прокуратура має компетенцію надіслати запит про продовження арешту до іноземної країни.
Мова йшла не про вирок, не про рішення суду, а усього лише про копію обвинувального акту. Це потрібно для того, аби суди Хорватії розуміли, що на території України слідство триває, справа жива, вона якось рухається, і це є підтвердженням, що запобіжний захід на їхній території в принципі аргументований.
Але той документ Хорватія не отримала. Арешт із судна зняли! Це був удар від нашої правоохоронної системи, адже по медведчуку відкрили одразу чотири кримінальні провадження, в рамках яких арештовувалися і яхта, й інші активи.
І тут я звертаю увагу, що тільки по одній ухвалі суду було арештоване майно, опис якого зайняв 50 сторінок. Це картини, предмети мистецтва, автомобілі, багі, вертоліт, літаки, велика кількість нерухомості, заводи.
І що тут важливо?
Нацагенство, згідно з новими затвердженими правилами і порядками, реалізовувало дане майно на майданчиках «Прозорро. Продажі». Зокрема, старенький «Майбах» 2003 року хтось придбав майже за 2 мільйона гривень, які надійшли до бюджету.
Там же були реалізовані 20 дорогоцінних годинників таких відомих фірм, як Breguet, Cartier, Dolce&Gabbana, Rolex. Два роки вони пролежали у сейфі! Від того нікому не було користі — ні органу досудового розслідування, ні бюджету, ні ЗСУ.
На «Прозорро. Продажі» оцінщиками вони були оцінені по-різному. Якісь коштували до двох мільйонів гривень, якісь по 300 тисяч. Серед них були і годинники із зображеннями оксани марченко та кремля. Останній, вочевидь, подарував власнику путін. Іменний «раритет» стартував з дуже низькою ціною — усього 17 тисяч гривень.
Путін мабуть вирішив зекономити на кумові. У результаті навіть годинник із зображенням дружини був проданий за пів мільйона, а з кремлем — за 105 тисяч. За нього, до речі, боролися, бо мабуть було цікаво його отримати. Причому покупець одразу публічно оголосив про свій намір змінити зображення кремля на Герб України.
А далі сталося непередбачуване — 25 грудня 2024 року Вищий антикорупційний суд ухвалив рішення, яким заборонив реалізацію арештованого майна, пов’язаного з віктором медведчуком. Це майно, зокрема, включає об’єкти, які вже були реалізовані Нацагентством через систему «Prozorro. Продажі.» У списку — автомобіль Maybach, годинники, картини, квадроцикли та багі на загальну суму понад 10,2 мільйона гривень.
Згідно з ухвалою суду, заборону обґрунтовано можливими ризиками відчуження та зменшення вартості активів, які належать відповідачам або компаніям, що з ним пов’язані. Мовляв, реалізація цих активів може унеможливити виконання судового рішення у випадку задоволення позовних вимог про їх стягнення в дохід держави.
Водночас АРМА вже здійснило продаж частини цього майна, і виручені кошти були спрямовані до держбюджету України. Однак рішення ВАКС поставило під сумнів законність проведення таких процедур у системі «Prozorro. Продажі», що підриває довіру до прозорого управління арештованими активами.
Особливо дивним виглядає той факт, що суд не залучив Національне агентство до розгляду справи, хоча ВАКС був поінформований про те, що частина активів уже передана на потреби обороноздатності України під час війни. Зокрема, йдеться про літак Gulfstream G650 та гвинтокрил Bell-427, які направили на потреби Сил оборони.
Це ж рішення спровокувало окрему історію — з картинами медведчука. Їх було 285. Аби визначити художню цінність полотен, ми звернулися до Міністерства культури і створили спеціальну робочу групу. І уявіть собі, 136 із них фахівці визнали такими, що мають культурну цінність. Це були предмети мистецтва, пейзажі в основному наших західних майстрів. Ми віддали їх до Національного художнього музею, а решту (149 картин) продали на «Прозорро.Продажі.»
І тут знову сталося непередбачуване! АРМА раптом отримало рішення Вищого антикорупційного суду з наступним тлумаченням — заборонити продаж активів медведчука. Крапка. Це що? Це у якій країні ми з вами живемо? На підставі чого ВАКС прийняв рішення заборонити після того, як кошти з продажу вже надійшли до бюджету? Які такі стимули, тиски, домовленості спрацювали?
Що важливо у цьому зв’язку зрозуміти? Закон чи рішення суду вступають в силу з моменту його ухвалення, але у даному випадку вже все було продано. Тобто дія закону не розповсюджується на процедури і процеси, які відбулися до цього моменту. Таким чином своїм рішенням ВАКС заблокував не лише передачу багатства медведчука добросовісним власникам. Під заборону продажу потрапили всі його активи як в Україні, так і за кордоном, включаючи дорогу яхту!
Аби вийти з цієї ситуації, я звернулася до СБУ. Маю відзначити, що в умовах війни Служба безпеки України працює відмінно. Вони порушили ще одне кримінальне провадження, яке врахувало всі негативні моменти. Завдяки цьому було отримано рішення Київського районного суду міста Харкова від 25 серпня 2024 року про арешт і реалізацію яхти.
З цим рішенням та іншими документами я зверталася до Офісу Генпрокура 14 разів, але всі вони залишилися без належної реакції. Я тричі також встигла звернутися вже до нового Генерального прокурора Руслана Кравченка з листом, де описала історію з яхтою і надала копії всіх необхідних паперів. Я звернула його увагу і на такий факт — є рішення Вищого кримінального суду Хорватії про неналежне надання міжнародної правової допомоги Офісом Генпрокурора України, що й стало причиною зняття арешту.
— І що, навіть після цього не було потрібної реакції?
— Будучи на роботі в АРМА, я отримала три відповіді, дві з яких стосувалися переадресації на Харківську обласну прокуратуру. Начебто до них ми мусимо звернутися, аби щось отримати.
— Тобто знову нульова реакція. А третій варіант?
— А в третьому запиті я осмілилася запитати конкретно: «Скажіть, будь ласка, хто насправді відповідає за виконання міжнародної правової допомоги в Офісі Генпрокурора, бо я не можу звести кінці з кінцями. Я отримала дуже цікаву відповідь. Відповідальною особою є виключно Генеральний прокурор.
Отож мені дуже хочеться вірити, що новопризначений Руслан Кравченко вживатиме всі необхідні заходи, аби яхта медведчука таки була продана за порядком реалізації арештованих активів за кордоном. Це сатисфакція вчиненим злочинам! А не поділ активу між двома країнами.
Це обличчя держави в притягненні держзрадників до відповідальності, а не здача інтересів, коли в санкціях позивач зможе оскаржувати позовами до європейських судів та поверне собі свої яхти та активи. От цього допустити не можна.
Зрозумійте, йдеться ж не лише про дорогий актив, який може принести мільярди Силам оборони. Це перший актив, який отримав легалізоване рішення за кордоном. Для нас це можливість створити прецедент, за яким надалі агентство зможе повернути арештовані активи з-за кордону або кошти від їх реалізації в Україну. І ми створили цей фундамент з моєю командою. І я ніколи не зраджу ні їх, ні їх вклад.
(Даді буде)
