Гроші чи життя? Контекст ленд-лізу для України

Для того, щоб розуміти, до чого спричинив зрив ленд-лізу, варто застосувати методику аналогій і співвідносності втрат військовиків у пропорціях до видів застосованої зброї противника. 

 

Для оцінки потенційного впливу ленд-лізу потрібно спочатку мати уявлення про реальні втрати, оскільки Україна не публікує точних цифр щодо загиблих і поранених військових.

 

За оцінками президента Зеленського (станом на лютий 2024 року), втрати ЗСУ становили близько 31 тис. загиблих. Цю цифру багато аналітиків вважають заниженою.

 

Незалежні оцінки: західні джерела (наприклад, The Wall Street Journal, BBC) оцінюють втрати ЗСУ в 2022-2023 роках у діапазоні 70-100 тисяч загиблих і 200-300 тисяч поранених.

 

Цивільні втрати оцінюються в десятки тисяч (за даними ООН, станом на 2024 рік, підтверджено близько 10 тис. загиблих цивільних, але реальна цифра значно вища).

 

Зокрема, зараз не йдеться про Маріуполь, там може бути 130 тисяч загиблих цивільних.

 

Російські оцінки (ненадійні): росія завищує втрати України, заявляючи про сотні тисяч загиблих, але ці дані не підтверджуються незалежними джерелами.

 

Для аналізу візьмемо середню оцінку: 80 тис. загиблих військових і 250 тис. поранених за період 2022-2023 років, а також 20 тис. загиблих цивільних.

 

Ленд-ліз міг би вплинути на втрати через:

 

Зменшення тривалості та інтенсивності боїв

 

— наприклад, у боях за Бахмут (2022-2023) Україна зазнала значних втрат через перевагу росії в артилерії та авіації. Додаткові системи ППО (наприклад, Patriot у більшій кількості) зменшили б використання кацапами КАБів, або ракети ATACMS могли б зруйнувати російські логістичні центри, зменшивши тиск на ЗСУ.

 

Припустимо, що ленд-ліз скоротив би тривалість боїв за Бахмут на 20-30%, що могло б зменшити втрати на 10-20% у цьому секторі.

 

Збільшення виживаності військ

 

— сучасні винищувачі (наприклад, F-16) або кращі системи ППО могли б зменшити вплив російської авіації та ракетних ударів. Це могло б знизити втрати ЗСУ від авіаударів і ракет (за оцінками, це приблизно 15-20% загальних втрат).

 

Наприклад, зменшення втрат від авіації на 50% могло б врятувати 5-10 тис. життів за два роки.

— кращі системи ППО могли б захистити міста від ракетних атак. Наприклад, у 2022-2023 роках росія завдала тисячі ракетних і дронових ударів, які забрали життя тисяч цивільних. Ефективніша ППО могла б зменшити ці втрати на 20-30%, тобто врятувати 4-6 тис. цивільних.

— якщо припустити, що ленд-ліз скоротив би загальні втрати ЗСУ на 10-15% завдяки кращій зброї, це могло б означати 8-12 тис. врятованих життів військових і 25-37,5 тис. менше поранених.

 

Для цивільних: скорочення втрат на 20% могло б врятувати 4 тис. життів.

 

На основі припущень, гіпотетична оцінка додаткових людських втрат через невикористання ленд-лізу:

 

Військові втрати

 

— загиблі: 8-12 тис. додаткових смертей;

— поранені: 25-37,5 тис. додаткових поранень.

 

Цивільні втрати

 

— загиблі: 4-6 тис. додаткових смертей.

Загалом через невикористання ленд-лізу Україна могла зазнати додаткових 12-18 тис. загиблих (військових і цивільних) і 25-37,5 тис. поранених за період 2022-2023 років.

Мінімальний вплив ленд-лізу:

 

— якщо ленд-ліз надавав би лише обмежену кількість зброї (наприклад, додаткові HIMARS або ППО), вплив на втрати був би меншим і, можливо, 5-8 тис. врятованих життів. Це могло статися через затримки в постачанні чи обмеження з боку США щодо типів озброєнь.

 

Максимальний вплив ленд-лізу:

— якби ленд-ліз передбачав масоване постачання сучасної зброї (F-16, ATACMS, танки Abrams у 2022 році), втрати могли б скоротитися на 20-30%, що означало б 16-24 тис. врятованих життів військових і 6-8 тис. цивільних.

Однією з головних причин провалу ленд-лізу стала нездатність Києва та Вашингтона укласти необхідні двосторонні угоди, які б чітко визначали умови, обсяги та механізми надання військової допомоги. Без цих документів програма залишалася лише юридичною можливістю, яка не була активована.

 

Українська сторона могла не мати достатньої експертизи або ресурсів для швидкого опрацювання складних міжнародних угод у воєнний час.

 

Адміністрація Байдена надавала перевагу іншим механізмам надання допомоги Україні, зокрема через Президентські повноваження (Presidential Drawdowns) та програми Ukraine Security Assistance Initiative (USAI), які були швидшими та менш обтяжливими з юридичного погляду. Ленд-ліз вимагав додаткових процедур для визначення умов повернення або списання озброєнь.

 

Адміністрація президента США Джо Байдена не використала надані Конгресом повноваження для реалізації ленд-лізу. Це рішення пояснюється кількома факторами.

 

Альтернативні канали допомоги. США надавали Україні значну військову та фінансову підтримку через інші програми, зокрема через пакети допомоги, затверджені Конгресом ($113 млрд у 2022-2023 роках).

 

Ленд-ліз, який передбачав позику або оренду, міг вважатися менш привабливим для України через майбутні фінансові зобов’язання.

 

Побоювання ескалації. У 2022 році США обережно підходили до постачання певних видів озброєнь (наприклад, далекобійних ракет чи винищувачів), щоб уникнути прямої конфронтації з росією.

 

Ленд-ліз міг передбачати передачу ширшого спектра зброї, що викликало застереження в Білому домі.

У США в 2022-2023 роках наростала критика з боку частини Республіканської партії щодо масштабів допомоги Україні. Активне використання ленд-лізу могло стати додатковим подразником для опозиції.

 

Фінансові аспекти ленд-лізу. Ленд-ліз, на відміну від грантової допомоги, передбачав, що Україна мала б повернути або сплатити за надане озброєння після завершення війни, хоча терміни погашення могли бути відтерміновані (за історичним прецедентом Другої світової війни, повернення могло початися через десятиліття, наприклад, з 2071 року).

 

Українське керівництво могло вважати, що ленд-ліз накладає додаткові фінансові зобов’язання, які були б обтяжливими для післявоєнної економіки. Це могло вплинути на небажання активно просувати укладання угод.

 

Але все ж проти угод працювали і апетити «друзів Банкової», котрі понаконтрактовували купу озброєнь, і отримали масові зриви контрактних постачань. Але ж гроші вже були розсовані по кишенях.

 

Як видно з коментаря ексміністра закордонних справ України Дмитра Кулеби, навіть високопосадовці могли не знати(!!!!) про відтермінування платежів до 2071 року, що вказує на можливі проблеми з комунікацією всередині українського уряду.

 

Могли не знати? Вони розумово повносправні? Посол України в США Оксана Маркарова в серпні 2023 року заявляла про необхідність подовження закону, але американська сторона не пішла на цей крок.

 

Єрмак нібито переконував Зеленського, що ленд-ліз накладе на Україну фінансові зобов’язання, які будуть обтяжливими після війни. Це рішення критикують, адже платежі могли початися лише з 2071 року, що було б мінімальним тягарем для економіки.

 

Щодо влади — Єрмак, як ключовий координатор зовнішньої політики, міг не забезпечити належного рівня переговорів із США для укладання угод. Деякі джерела стверджують, що його дії (або бездіяльність) призвели до втрати можливості отримати додаткову зброю.

 

І тут варто нагадати про те, що зв’язка Єрмака і Шарапова у військових асоціюється з контролем збройних закупівель.

 

Протягом 2022 року було переформатовано сферу закупівель в МО, і почалися цирки як не з італійськими гарматами, то набоями зі Словаччини, потім патрони з Чехіі, потім 155 мм снаряди, ще не з «Чеської ініціативи».

 

Живі гроші для закупівель так запаморочили голови «друзям Банкової», що скандали з дебіторською заборгованістю ставали просто «дитячими витівками».

 

«Друзі Банкової» умудрялися зривати поставки на півроку чи рік і спокійно отримувати нові контракти, не виконавши попередні, що суперечить діючому законодавству.

Відчувши смак великих грошей і почуття безкарності за «золоті яйця» Резнікова, «Друзі Банкової» прекрасно розуміли, що потік воєнної техніки і боєприпасів за ленд-лізом звужує поле для їхньої комерційної діяльності . А те, що за їхні оборудки буде покладено тисячі життів, їх мало цікавило. Життя і військовиків, і цивільних.

 

Тут на руку українській бюрократії грали також корисні ідіоти в оточенні Байдена, і, звичайно ж, боротьба за владу Трампа, для котрого ідея призупинки фіндопомоги Україні справді виявилася плідною.

 

Адже американські медіа акцентували на загрозі ескалаціі у разі великого потоку озброєнь в Україну. До того ж ініціатива «Рамштайн» знайшла дуже позитивний відгук в українців.

 

А ще була теза про те, що американська сторона братиме озброєння для ленд-лізу з того самого складу, що й за грантовими програмами.

 

І ніхто не говорив про те, що в разі втрати в боях поставленої техніки не треба буде її оплачувати, оплачувати треба буде лише техніку, яку після завершення війни Україна захоче залишити для власних потреб. Тобто українська влада свідомо працювала на зменшення боєздатності ЗСУ.

 

І тут є ще один аспект, котрий створював додаткове обтяження для противника у разі перемоги над Україною, тобто поглинання держави, окупантові б переходили і боргові зобов’язання України.

 

Тобто ленд-ліз ліг би фінансовим тягарем на окупанта, тож складається відчуття, що, крім іншого, Банкова не хотіла створювати додаткових обтяжень агресорові.

 

Оцінка ролі президента України Володимира Зеленського та глави офісу президента Андрія Єрмака у зриві ленд-лізу базується як на офіційних джерелах, так і на звинуваченнях, що циркулюють у публічному просторі, зокрема в постах на платформі X. Останні, однак, не є достовірними доказами, а радше відображають суспільні настрої та політичну критику.

 

Однак є і суттєвий аргумент: чомусь помилки влади працюють виключно на послаблення обороноздатності країни, тобто на інтереси противника, і ніколи навпаки.

 

Зрив ленд-лізу для України в 2022-2023 роках був результатом поєднання кількох факторів:

 

— відсутність двосторонніх угод між Києвом і Вашингтоном через бюрократичну інертність і недостатню координацію;

— політична позиція США, де адміністрація Байдена віддавала перевагу іншим каналам допомоги та уникала активації ленд-лізу через внутрішньополітичні та геополітичні ризики;

— фінансовий егоїзм української сторони, яка сприймала вигідні умови ленд-лізу (платежі з 2071 року) як перешкоджання власним збройним оборудкам.

 

Але чому варто не забувати про ці втрачені можливості? Тому що ці невикористані можливості коштували Україні тисяч втрачених життів, які для нинішньої влади не є ніяким політичним капіталом.

 

Ковід-2019 був великим тестом на вартість життя звичайного українця для влади Зеленського. В цьому сенсі влада Зеленського далеко від своїх наставників з влади Януковича не пішла. Тут вони виявилися справжніми спадкоємцями Януковича.