Торговельний безвіз із Євросоюзом закінчується: якими будуть наслідки?

Євросоюз скасував усі мита, тарифні квоти й захисні заходи щодо українського імпорту ще 4 червня 2022 року — для підтримки місцевого бізнесу в умовах агресії росії.

 

«Запровадження митного безвізу стало реанімаційним інструментом, який забезпечив виживання аграрної галузі України впродовж 2022—2024 років», — каже заступник міністерки економіки Тарас Качка.

 

Український агросектор зайшов у Європу як ніж у масло. Торік українські аграрії і трейдери експортували до ЄС кукурудзи на $2,3 млрд, що майже удвічі більше, ніж у 2022 році, пшениці — на $1,1 млрд (у 22 рази більше, ніж 2022-го), продукції птахівництва — на $392 млн (подвоєння показників проти 2022 року), цукру — на $204 млн, у 18 разів більше, ніж у перший рік великої війни.

 

За даними Євростату, торговельний безліміт сільгосппродукції давав Україні експортних надходжень на суму €5,4 млрд. І це було критично важливо для української економіки.

 

Повернення квотування в довоєнних обсягах призведе до скорочення експортних обсягів — якщо й не до показників 2022-го, то близько до них. На прикладі пшениці: торік її експортували до Європи 7,3 млн тонн, а Угода про вільну торгівлю обмежує безмитні постачання лише 1 мільйоном тонн.

 

Ще на початку травня прогнози урядовців та фермерських асоціацій щодо наслідків такого кроку були вкрай песимістичними: припинення дії нинішніх правил торгівлі з ЄС може призвести до скорочення експорту на 3,3 млрд євро і падіння ВВП на 2,5%.

 

Втім, давайте спокійніше. Не буде критичної ситуації для рослинництва — ефективно працює зерновий коридор, збіжжя Україна продовжить вивозити на традиційні ринки в Північній Африці, на Близькому Сході, в Південно-Західній Азії тощо.

 

Для решти товарів, де експорт не перевищує митні квоти, що діють у межах Угоди про асіацію з ЄС, наслідків теж не буде. Буде збережено поточні умови експорту чавуну та сталі.

 

Катастрофи не буде, але буде боляче. Відтепер український агроекспорт підпадатиме під тарифні квоти — згідно зі статтею 29 Угоди про асоціацію між Україною та ЄС (загалом це стосується 36 категорій товарів).

 

Жодна держава-член не виступила проти цього рішення. Швеція, Чехія, Данія , Естонія, Фінляндія, Німеччина, Ірландія та Литва утрималися.

 

Зростання імпорту української агропродукції та конкуренція викликали невдоволення фермерів з Польщі, Словаччини, Румунії, Угорщини. Найбільш рішуче були налаштовані поляки, які блокували кордон кілька місяців у 2023—2024 роках.

 

Над європейськими фермерами тяжіє страх євроінтеграційних процесів на тлі змін єдиної аграрної політики Євросоюзу, коли до 2027 року передбачено часткове зменшення агродотацій. Це ризики у конкуренції за споживача.

 

Бізнес-модель фермерства, яка існує в Європі, — не так ринкова, як соціальна. Середня промислова ферма в Україні (яка формує половину сировинної бази) має близько 300 голів худоби.

 

Найбільша ферма у Данії — 70 голів, середня польська ферма — 20-30 голів. І вкрай залежна від державної підтримки. У випадку з Україною маємо зіткнення двох моделей: ринкової та інтенсивної, яка є в нас за рахунок великих господарств, площ та великих ферм.

 

Як зазначає фінансовий аналітик Андрій Шевчишин у розмові з виданням «Фокус», ситуація зі скасуванням «торговельного безвізу» — це один з перших етапів на шляху євроінтеграції України, який може стати показовим і навчальним. Він переконаний: завжди залишаються можливості пошуку інших імпортерів української продукції.

 

«У Європейському Союзі є дві впливові сили. З одного боку, сільськогосподарське лобі, яке хоче захиститись. З іншого — європейські виробники харчової продукції, яким потрібна наша сировина для їхнього виробництва. Є й споживачі, котрі зацікавлені в українських товарах, які достатньо конкурентні за ціною та якістю. Частина європейців за три роки до них уже звикла», — розповідає директорка з наукової роботи Інституту економічних досліджень Вероніка Мовчан.

 

Для України закінчаться не тільки торговельні преференції, а й обмежувальні заходи.

 

Що таке тарифні квоти? Тарифна квота — це не кількісні обмеження. Торгувати можна будь-якими обсягами. Питання в тому, які мита при цьому сплачувати. Тож українські аграрії можуть як втратити, так і заробити.

 

Як зазначають у Центрі економічної стратегії, повернення до умов Поглибленої і всеохопної зони вільної торгівлі (ПВЗВТ) найвідчутніше вдарить по українських виробниках агропродукції з вищою доданою вартістю, зокрема, виробниках цукру, птиці, яєць та продуктів переробки рослинництва.

 

Нагадаємо, що окремі квоти на українські товари повернули ще в 2024 році, коли Єврокомісія запровадила механізм захисту для «чутливих» груп товарів: м’яса птиці, яєць, цукру, вівса, кукурудзи, круп та меду.

 

Запобіжник працює таким чином: якщо український імпорт продукції перевищує середній річний показник за попередні роки, то відбувається автоматичне поновлення тарифних квот.

 

Так, експорт українського цукру вже обмежено минулого року квотами: ліміт становить 262 тис. 600 тонн, а на додатковий експорт накладали мита €419/1 т.

 

«Це майже рівноцінно вартості самого цукру», — наголошує голова Національної асоціації «Укрцукор» Яна Кавушевська.

 

Через посилення торік у Європі обмежувальних заходів проти українського цукру наші виробники неабияк диверсифікували постачання продукції. І зараз постачання в європейському напрямку — це лише 10% нашого цукрового експорту, загальні обсяги якого з початку нинішнього маркетингового сезону (з вересня 2024 року) сягнули 600 тисяч тонн.

 

Скасування істотно вплине на весь ринок меду, вважає засновник компанії Beehive Ігор Ліскі. Він очікує падіння експорту меду на 30—40% цьогоріч, до 50 тис.—55 тис. тонн. Також втратять доходи виробники томатів, яєць, яловичини.

 

Відсутність торговельного безвізу найбльше вдарить по молочному експорту, виробники якого до останнього сподівались, що держава «виторгує» для них перед ЄС особливі умови, зважаючи на складність логістики.

 

Молочна галузь розраховувала на продовження безмитної торгівлі — молоко та крашанки в Африку не повезеш.

 

Молочники програють конкуренцію через дорогу логістику: щоб машина із сиром доїхала до Казахстану — через Туреччину, Кавказ та поромом через Каспій, — витрачається близько $15 тис.

 

Для аналогічної білоруської чи російської продукції витрати на логістику становлять $2-6 тис. — тобто вона втричі дешевша.

 

Повернення до попередніх умов квотування (для сухого молока становлять 5 тис. тонн на рік, для вершкового масла — 3 тис. тонн) призведе до зменшення обсягу експорту в 5 разів.

 

Ці два продукти в принципі тримають ціну на сировину в межах 90-100% від середньоєвропейської. Що дало можливість фермерам, попри війну, збільшувати промислове поголів’я та виробництво молока. Ринок Європи — це коротка, дешева та більш зрозуміла логістика.

 

«Всьому українському АПК хотілося вірити, що ми і надалі матимемо необмежений доступ до ринку ЄС, хоча потрібно було ще рік тому починати готуватися до найгіршого сценарію», — акцентувала голова комітету з євроінтеграції УКАБ (Українського клубу аграрного бізнесу) Олександра Авраменко в інтерв’ю виданню Latifundist.

 

А от як стосовно ситуації з цінами на продовольство всередині України? Продукція, яка залишиться в Україні, впаде в ціні, бо її може бути забагато.

 

Але, на прикладі молочної продукції, це потягне за собою тенденцію до зменшення поголів’я та скорочення інвестицій у виробництво молока.

 

Наразі ЄС запропонував перехідний механізм, який дозволить зберегти вільну торгівлю з Європою до завершення переговорів і внесення змін до статті 29-4 Угоди про асоціацію.

 

А збитки України, коли вщухли пристрасті, експерти оцінили через квотування товарів на європейському ринку в суму $1,5 млрд.

 

«Значну частину експорту, швидше за все, вдасться переспрямувати на інші ринки. Це стосується як пшениці, так і інших товарів. Адже географія постачань навіть такої, великою мірою орієнтованої на Європу, продукції, як м’ясо птиці, — доволі широка. Те саме і з цукром. Однак повністю переорієнтувати всі скорочені обсяги таки не вдасться», — прогнозує Вероніка Мовчан.