Від трагедії до маніпуляції. Кінцевим відповідачем за стан війни є політичний табір

Пастка 3 листопада 2023 року, коли службовці 128-ї гірсько-штурмової проявили безпечність на Запорізькому напрямку, здавалося б, уже не повториться ніколи.

 

За півтора року нібито вже всі засвоїли, що безпечність коштує дорого. Але... «На честь дня ракетних військ у прифронтовому районі зібрали на нагородження особовий склад 128-ї бригади. Вишикували. Росіяни завдали удару, як наслідок — купа загиблих офіцерів і солдатів», — написав у фейсбуці командир добровольчого батальйону «Сонечко» Руслан Каганець.

 

Самі закарпатці називали цей день чорним днем Закарпаття, країна була в певному заціпенінні. Але час доводить, що людська пам’ять уроки засвоює не надовго і швидко повертається до більш звичних моделей поведінки. 

 

І тепер от чергове трагічне недбальство біля Дніпра. Полігон на Дніпропетровщині раптом приніс трагічну несподіванку. Схоже, що командування пробує не звітувати перед медіа, а спочатку для себе з’ясувати картину подій.

 

Тим більше, що генерал Драпатий має добру репутацію серед військових, і саме йому як командувачу доведеться формувати протоколи, котрі б надалі застерегли командирів бригад і батальйонів від непотрібної парадності під час бойових дій, навіть якщо потрібно якось відзначити свято чи визначну подію.

 

Поки в мережі активні люди докопуються, який такий це там завівся тіктокер на полігоні, що останні пару тижнів ледь не щодня рапортував у мережу про події на полігоні, що, само собою зрозуміло, стало предметом зацікавлення російської розвідки, але зовсім не зацікавило українську військову контррозвідку. 

 

Утiм слово генералові Драпатому: «Передбачаю, що правду намагатимуться приховати в тумані бюрократії. Але я цього не допущу. Призначив незалежну перевірку за участі військової контррозвідки, щоб жодна деталь не залишилася поза увагою, а винні були названі й не змогли «відмазатися». Я вимагатиму найсуворішого покарання». 

 

Звичайно, що головкому Сирському доводиться ретранслювати позицію з приводу трагічного випадку в колись підпорядкованих йому Сухопутних військах, підпорядкованих тепер генералові Драпатому, на всі роди військ.

 

Адже ракети «Іскандер-М» на шеврони не дивляться. Ось його позиція, цитата з ФБ Головкома:

 

«З метою встановлення всіх обставин та причин трагедії на місці події працює комплексна комісія на чолі з начальником Головного управління Військової служби правопорядку Збройних сил України. На час проведення розслідування від виконання службових обов’язків усунуто начальника центру підготовки підрозділів та командира військової частини. 

 

Поставив завдання командувачам видів та окремих родів військ (сил) ЗС України організувати перевірку щодо виконання вимог розпоряджень ГК та ГШ ЗС України про своєчасність оповіщення про ракетну небезпеку, заборони (обмеження) розміщення особового складу та проведення нарад і зборів на відкритій місцевості, а також розміщення у непризначених для цього місцях. 

 

Також визначив їм уточнити стан виконання поставлених раніше завдань щодо проведення навчальних занять поза межами навчальних пунктів, за можливості у заглиблених, захищених в інженерному відношенні спорудах, що забезпечують надійний захист особового складу, а також — як проведено інженерні роботи щодо їх обладнання. Висловлюю щирі співчуття рідним та близьким загиблих захисників України».

 

Суха мова військового повідомлення розставляє акценти згідно з субординацією та не акцентуючи на емоційній чи політичній компоненті. Але стаття про цей кривавий теракт за 120 кілометрів за лінією боєзіткнення на сайті «Радіо «Свобода» згадує про окреме хайпожерство:

 

«Зокрема, з українського боку про цей удар повідомляли джерела «Радіо «Свобода», в соцмережах писали народна депутатка Мар’яна Безугла, волонтер Сергій Стерненко».

 

Нікому не заборониш, але важливим є те, що хайпують на цій трагедії інтегровані у владу персонажі. Ось Стерненко інформує противника про вдале поцілення по українському об’єкту, а також подомляє противника про відсутність комплексної ППО в околицях цих військових розташувань.

 

Стерненко навіть не замислюється, що він вказує на службове недбальство представників політичної влади, особливо в площині постачання у війська засобів РЕБ, та незабезпечення військових об’єктів засобами ППО. Над полігоном годинами висить російська аеророзвідка, а командування вдає, що нічого не діється.

 

Ну а тепер до Безуглої. Безугла не була б собою, якби її деструкція не несла політичних оцінок, емоційності і приниження людської гідності, на яке, звичайно, відповідати ніхто не буде.

 

Ось цитата за ФБ: «...загибель військовослужбовців через приліт під час шикування. Шикування робляться щодня. Ніхто не покараний, Сирський Головнокомандувач ЗС України/CinC AF of Ukraine залишається на посаді. Чого ви очікували? Поки совки при владі в ЗСУ, люди гинутимуть із-за їхньої тупості і нездатності пристосуватися до нових реалій. 

 

Шановний пане Президенте Володимир Зеленський!

 

Поки Збройні сили України очолює російсько-пострадянський генерал з обмеженим мисленням і злою пам’яттю, важко уявити, як ми будемо ефективно протистояти як Росії, так і новій владі США, яка стала відкритим російським союзником (сподіваюся, що тимчасово)». 

 

Тут, звичайно горох з капустою, і гідний військовик на це, швидше, промовчить. Адже дане повідомлення є підлою і доволі смердючою маніпуляцією. Для початку встановлюємо, що подія сталася у військах, підпорядкованих саме генералові Драпатому, і він має повну автономію для розслідування і доповіді старшому начальникові, яким є Головком ЗСУ. Над Головкомом є Верховний, до якого апелює Безугла. 

 

А далі починається «циганочка з вивертом», цитую далі ФБ фігурантки: «Все ж із радістю відзначу, що, хоча Ви досі не ухвалили рішення щодо генерала Сирського та міністра оборони Умєрова, дедалі більше сприяєте тому, щоб нове покоління командирів було допущене до управління й отримало право голосу.

 

Також дещо оновлено ОП з прибуттям комбрига Паліси, «оточено» Сирського та Умєрова різними заступниками, призначено нових командувачів, які не є людьми Сирського (нині вже жоден). Це, безумовно, позитивна динаміка, якої годі було раніше очікувати».

 

По суті, ратуючи за перспективу призначення генерала Драпатого на посаду Головкома ЗСУ, вона ж сама його топить. Тут варто нагадати саму Безуглу більш як місячної давності: «26 січень. Бажаю успіхів Михайлу Драпатому як новому керівнику основної ділянки фронту, «Хортиці». Це була складна і суперечлива внутрішня адвокаційна кампанія, адже інституційно, якщо вже призначили командувачем Сухопутних військ, то слід займатися тилом і розвитком основного та найбільшого виду ЗСУ, а не перекидати людину назад на розширений бойовий функціонал. Але Драпатий — саме бойовий менеджер, і його призначення в Сухопутні війська з самого початку було суперечливим результатом інтриг, спрямованих на його усунення як кандидата на посади начальника Генштабу чи Головнокомандувача ЗСУ... Отже, пазл для фронту нарешті склався, і ми отримали одного з найкращих на керівну посаду. Щиро бажаю успіхів Драпатому». 

 

Огидність ситуаціі в тому, коли мерзенна п’явка починає смоктати з чиєїсь репутаціі, то хоч скільки б неслося про велику перспективу того чи іншого дійсно видатного військовика, але політичні паразити все знищать, бо его політичного паразита живучіше гідності офіцера чи генерала.

 

Якщо ти бажаєш успіхів генералові Драпатому, то не пхайся зі своїми ідіотським порадами, а дай спокійно розібратися в обставинах цього трагічного удару і спокійно доповісти вищому командуванню. 

 

Країна добре пам’ятає звільнення двох десятків генералів слідом за звільненням головкома Залужного і подальший хаос, котрий Сирському все ж вдалося загасити, хоча це позначилося на стані військ. Країну і її війська трясло кілька місяців, аж до моменту відчайдушного удару по Курщині.

 

Отут звичайно, що Безугла буде голосно кричати про авторство Зеленського в наступі на Курщину. Дивно. Ми повіримо? Ага, зараз!!! Бо є свідчення генерала Назарова про намір наступу на Бєлгород у часи Головкома Залужного, від чого Зеленський впав у ступор.

 

Нинішній клімат у військах є не дуже привітний до політиків, як свідчить та ж Безугла, міністр Умєров уже у війська не потикається. Якщо Безугла пробує відокремлювати Сирського чи Умєрова, як гнилого оселедця від «свіжачка» Зеленського, то треба її розчарувати. Кінцевим відповідачем за стан речей є не Сирський і Умєров, а Зеленський, котрий в оптиці Безуглої — просто білий і пухнастий.

 

Кінцевим відповідачем за стан війни насправді є політичний табір, тобто Умєров і Сметанін, а над ними — Зеленський, бо вони — політики. Головком і Генштаб є лише операторами інструмента, який вручає війську політик. Дали лопату — воюють лопатою, дали ядерну ракету — воюють ядерною ракетою. Головком і Генштаб самі війну не розпочинають і не закінчують. Це роблять політики. 

 

Чи хтось помітив, як з обрію зникла Ставка Верховного? І це сталося, коли Верховний політично обм’як. Звичайно, що технологи Банкової включили всі свої нісенітницегенератори на повну потужність, і особливий генератор — під політичним прізвищем Безугла.

 

Спробуймо тепер описати маніпуляціі Безуглої на прикладі цих двох вище цитованих дописів фігурантки. Її аргументи можна умовно поділити на кілька ключових тез. Отже.

 

«Некомпетентність і «совковість» Сирського»: Безугла називає Сирського представником «відсталої верхівки» та «совків», які, на її думку, керуються застарілими методами, що призводять до втрат (наприклад, загибелі військових під час шикувань). Вона звинувачує його в нездатності адаптуватися до сучасних умов війни. 

 

«Ручний контроль і блокування ініціатив». У тексті про призначення Драпатого вона зазначає, що попередній командувач «Хортиці» Гнатов був «затиснутий між ручним контролем Сирського та його Генштабу і реальними потребами підрозділів». Це натякає на те, що Сирський нібито централізує владу, обмежуючи автономію бойових командирів, таких як Драпатий. 

 

«Контраст із Драпатим»: Безугла хвалить Михайла Драпатого як «бойового менеджера», який демонструє результати на полі бою (наприклад, покращення ситуації в ОТУ «Луганськ» за його керівництва).

 

Водночас вона вважає, що призначення Драпатого на Сухопутні війська було помилкою, бо його місце — на фронті, а не в тилу. Це дозволяє їй стверджувати, що Сирський і його оточення свідомо «усувають» сильних конкурентів. 

 

«Заклик до змін»: Безугла завершує свій допис проханням про «швидке звільнення» Сирського та його наближених, аргументуючи це катастрофічним становищем, у якому опиниться Драпатий через тиск згори.

 

«Суперечність із субординацією»: Пропозиція зняти Сирського, коли Драпатий очолює Сухопутні війська (один із ключових підрозділів у структурі ЗСУ, підпорядкований Головкому), виглядає нелогічною з точки зору субординації.

 

Сирський як Головнокомандувач координує всю діяльність ЗСУ, включно з діями Сухопутних військ під керівництвом Драпатого. Якщо Драпатий, за її словами, є ефективним, то логічним було б припустити, що Сирський підтримує його роботу.

 

Проте Безугла ігнорує цю ієрархію, зосереджуючись на персональній критиці Сирського, а не на системному аналізі взаємодії між ними. Це може свідчити про те, що її мета — не стільки реформа ЗСУ, скільки дискредитація конкретної особи. 

 

«Паралель із Залужним»: Повторення сценарію з Валерієм Залужним, і це важливе спостереження. Безугла раніше активно критикувала Залужного, звинувачуючи його в неефективності, а після його відставки переключилася на Сирського. В обох випадках вона:

 

— використовує гучні звинувачення без конкретних доказів (наприклад, «совковість», «тупість», «інтриги»);

— позиціонує себе як ініціаторку змін, беручи кредит за призначення нових осіб (Драпатого вона називає результатом своєї «адвокаційної кампанії»);

— уникає відповідальності за наслідки своїх пропозицій — наприклад, не аналізує, чи покращилася ситуація після відставки Залужного. Це створює враження циклічності: критика—зміна—нова критика, без оцінки ефективності попередніх кроків. 

 

Це може вказувати на те, що мета хайпу на черговій трагедії в Сухопутних військах — не стільки покращення ЗСУ, скільки політичний тиск в інтересах Банкової чи просування власного іміджу. 

 

Володимир ЦИБУЛЬКО