Про Україну — без України. Чим загрожує нова стратегія Білого дому

05.02.2025
Про Україну — без України. Чим загрожує нова стратегія Білого дому

Чи настане в Україні мир від Трампа?

Україна продовжує викидати в атмосферу глобального світу страхи й жахи непередбачуваної війни.
 
Український вулкан не просто димить — з нього виділяються важкі для світового порядку гази, витікає магма, що поволі перетворюється на потоки лави. Гарячої й неприступної.
 
Усе тільки розпочинається. Ми не можемо і ніхто не має змоги розгадати стратегію американського президента Дональда Трампа. Її просто немає.
 
Він діє рефлексивно, інтуїтивно, імпровізуючи й створюючи ілюзії. Припускаємо, що він спробує вирівняти відносини одночасно з Китаєм і росією.
 
Тим більше, що бізнес-президент США розраховує на високотехнологічну частку в Ілона Маска, Пітера Тіля та інших техногігантів.
 
Навіщо бурити, будувати велетенські вежі, коли можна продавати квантові чипи та грати у гольф із розумним майстер-роботом? 

Всесильний альфа-самець

Отже, якщо Джозеф Байден був нерішучим, то Дональд Трамп — певним чином боягузливий. Він ховає свої страхи за гігантським, важким, броньованим тілом імперії. Воєнної й торгової.
 
Надрукований нею долар тримає світ під жорстким фінансовим контролем. За транснаціональними компаніями йде Пентагон, в який щороку інвестують близько одного трильйона доларів. Майже стільки, скільки витрачають на військові сили всі інші країни, разом узяті. 
 
Це і є основоположною стратегією домінування. Звісно, Трамп — нагорі цієї піраміди. Грізний, всесильний альфа-самець. Змінити цей усталений алгоритм панівного лідерства Америки неможливо, принаймні на цьому історичному відрізку епохи. Як і послабити. Наразі цього не допустить система, глибинна держава.
 
Дональд Трамп не зможе і не здатен зупинити, зменшити вплив американської військової сили у світі. Вийти з НАТО, припинити втручатись у воєнні конфлікти, повернути у внутрішні порти 11 авіаносців, закрити 800 військових баз у 150 країнах світу, в яких несуть службу 220 тисяч американців, припинити фінансування нових видів зброї та виведення її в космос, відмовившись від модернізації ядерного арсеналу.
 
І на тлі цієї американської величі, оцінюючи будь-які можливі угоди про переговори щодо припинення війни в Україні, вже напрошується один висновок, який поки що виглядає фундаментальним.
 
Він витікає з того, що Трамп і його команда жодного разу однозначно не заявили про продовження військової підтримки України. Навіть більше того, Вашингтон зупинив програму розвитку USAID, яка фінансувала мінімум гуманітарних потреб України.
 
Якісь американські дипломати й чиновники звернулись до Трампа з прохнням відновити її. Той мовчить. Як і про 3,8 млрд доларів, залишених його попередником Джо Байденом із пакета Конгресу для військової допомоги Києву.
 
Україна — союзник і партнер США. Трамп це не підтверджує. І ухвалює рішення без попередження і за її спиною. Принцип «нічого про Україну без України» у Вашингтоні, здається, помирає.
 
Новий лідер і його адміністрація мають протилежну до Байдена стратегію — припинити війну в Україні за будь-яку ціну. Та... дати Трампу Нобелівську премію миру.

Трамп випалює українське поле Байдена 

У дні закінчення своєї місії Байденом провідні американські газети все частіше писали про провал стратегії Джо у підтримці України.
 
Стримати росію не вдалося, але вона завдяки Байдену, з одного боку, не змогла добитися стратегічної перемоги на полі бою. А з іншого — позиція «росія не може виграти, але росія не може програти» виявилась стратегічним глухим кутом адміністрації експрезидента, що призвела до тяжкої та непередбачуваної війни на виснаження.
 
Водночас філософія Байдена перетворила Україну на воєнну державу, загартувала націю і дозволила стати ЗСУ найпотужнішою воєнною машиною на європейському континенті.
 
Вона давала час на відродження національного спротиву і завдавання росії важких воєнних поразок, які могли б не лише зупинити путіна, а й зробити продовження війни неможливим.
 
Тому не стільки поганою була стратегія Байдена, як невдалою, недостатньо сильною була стратегія українського військово-політичного керівництва. Воно робило і продовжує це робити сьогодні — ставку на зовнішню силу. Вона не була гарантована, її об’єктивно не існувало, та й не було на це часу.
 
Звісно, лише на тлі дій Дональда Трампа і його команди ми зрозуміємо силу й слабкість рішень президента Джо Байдена. Але проблема зовсім в іншому: Україна є найслабшою ланкою в геополітичній грі, яку вестиме Дональд Трамп.
 
Дональд Трамп, як і Джозеф Байден, не пройшов військового вишколу в армії США. Від цього можливий скепсис щодо війни в Україні. Трамп після Нью-Йоркської військової академії повернувся у бізнес, а Байден через астму не потрапив на В’єтнамську війну. Але якщо Байден став класичним американським політиком, то Трамп — екстремальним бізнесменом. Його бізнес пройшов через 4 тисячі державних і федеральних судових процесів, включно з шістьма з банкрутствами.
 
Гравець, який постійно блефує. Рішучий аж до авантюрних дій, за умови, що вважає суперника слабким. Наполегливий, упертий у досягнені цілей, пов’язаних зі швидким і легким збагаченням.
 
Це зазначила газета The Economist: «Трамп викине цінності Рузвельта і пізніше зосередиться на накопиченні та зосередженні влади, використовуючи несподівані й ортодоксальні методи, опортуністичні використання впливу.
 
Він вірить, що тільки сила приносить мир. Та ніхто не знає, що це за сила. Але якщо використання влади не пов’язане з цінностями — настає хаос у глобальному масштабі. Хаос прийде всередину США».
 
Унаслідок простих і складних законів «політичної фізики» дій Трампа, який боротиметься зі спадщиною Байдена, в тому числі щодо України, а також складних процесів у ЄС, набирають силу інформаційно-пропагандистські, диверсійні й корупційні атаки всередині України з Кремля.

Дональд і пу — кроки назустріч

З іншого боку, серед ста указів, які Дональд підписав після інавгурації, не було нових «санкцій з пекла» проти країни-терориста.
 
Під митні й тарифні обмеження Трампа потрапили Канада, Мексика, Китай та інші торгові партнери США разом з європейськими союзниками. 
 
Зрозуміло, що більшість підписаних золотим пером наказів президента — це скасування рішень ненависного попередника, який «відібрав» у нього перемогу в 2020 році.
 
Навпаки, тепер ми розглядаємо навіть імовірність пом’якшень для путіна як жест до великої дружби двох авантюрних і не юних екстремалів.
 
Дональд Трамп діє не як класичний американський політик, а як досвідчений рейдер, який спеціально інсценує бізнес-конфлікт. Саме тут силові методи є основою захоплення бізнесу. Якщо відкинути психологію, то це вже показали його атаки на Канаду, Мексику, Панаму і Гренландію.
 
Шахова гра унікального республіканця, який з вулиці захопив і підпорядкував собі найсильніших консерваторів світу, в стратегічному мисленні постійного змагання боротьби «проти всіх» з метою перевершити суперників.
 
Безкінечна інтерпретація, маніпуляція інформацією, ірраціональність уже визначають усю його лінію президентства. Якщо Маск, Тіль та інші техногіганти зі своєю унікальною раціональністю не триматимуть його під контролем.
 
Це мистецтво теорії ігор, якими Трамп володіє досконало. Саме завдяки цьому він уже створив інформаційне цунамі в усьому світі. Ескалація сили, яку він запускав чи не щоденно з власної катапульти, нетерпимість до жодного компромісу, атмосфера своїх і чужих перетворили його на центр нового глобального мейнстріму.
 
Ми не здивуємося, якщо Трамп захоче використати божевільну агресію путіна, щоб Європа почала більше платити США. Можливий варіант, що американський президент розглядав сценарій перетягування путіна з росією на свій бік у боротьбі з основною загрозою — Китаєм.
 
Проте великий бункерний стратег вважає себе не те що рівним, а мудрішим за могутнього Дональда.
 
Схоже, путін не збирається вести мирні переговори. Він — недоговороздатний перемовник. Навіть більше, йому потрібні дрова, аби підтримувати температуру в казані ескалації.
 
Простір до реального компромісу і зменшення вимог та відмова від деяких неприйнятних із них можуть перетворити переговори на процес без будь-яких результатів.

Плановість глобальних стресів

Трамп не декларує жодних загальнолюдських цінностей і принципів спільного виживання в умовах нової глобальної реальності — цифрового всепроникаючого світу, штучного інтелекту, роботизованих технологій, криптовалюти, нових синтетичних наркотиків, тектонічної нестабільності й непрогнозованих кліматичних змін, ускладнених боротьбою за ресурси.
 
Традиційні та швидкостаріючі автохтонні системи управління світом, економічного розвитку більшості індустріальних та постіндустріальних економік, фактор практично неконтрольованої ядерної зброї та зрощування її з новими високотехнологічними можливостями використання на землі й у космосі створюють усі умови для майже фатального конфлікту.
 
Від політики управління світом, встановлення нового світового порядку на принципах військової сили до територіальних розширень в боротьбі за залишки природних ресурсів.
 
Трамп як професійний біржовий гравець, брокер, який завжди працює на себе, інтуїтивно це розуміє. Можливо, не так складно, але в цьому напрямку. Всі глобальні стреси надміру зарегульовані.
 
Замість порядку вони все більше створюють хаос. Їх прабатьки, найбагатші й розвинуті демократії, судомно чіпляються за спільні правила й цінності, які забезпечують їм переваги, конкурентну змагальність на вільних ринках.
 
Авторитарні, диктаторські режими адаптуються, пристосовуються до світу політичної й економічної свободи, повністю контролюючи порядок денний. Така концентрація одночасно довічної системи влади, воєнно-економічної сили й створення правлячих династій дозволяє їм використовувати прогрес вільного світу у своїх інтересах.
 
Джо Байден намагався організувати кругову оборону. Демократії проти авторитарних диктатур. Сили добра проти Вісі зла. І йому це майже вдалося. Дональд Трамп прогнозовано чіпляється за стару, руйнуючи цим ще крихку, нестійку глобальну матрицю майбутнього порядку.
 
Отже, загальносвітового порядку вже не існує. Тому тепер його центром стануть США. Сила в обмін на лояльність та інвестиції в Америку.
 
Дональду Трампу важко буде відокремлювати власні інтереси від інтересів своєї країни, якщо на кону і його, і соратників — гроші. Так діє й Ілон Маск у взаєминах з Китаєм. Якщо розширення співпраці Ілона Маска з Пекіном зробить його знову великим мільярдером, тоді китайські премії Хантера Байдена виглядатимуть як подачки для бідних.
 
З іншого боку, оцінки, дії Трампа та його команди побудовані на хибному уявленні, що світ навколо Америки не змінився. Тож, попри те, що видніє на поверхні, надалі можливі різні несподіванки та сюрпризи для глобально сильних світу цього.