Наїв і реалії мисткині — Прими: сага з народного життя «Світотворення від Марії» Людмили Лисенко

Переді мною трохи не 1 тисяча 700 сторінок романного трикнижжя Людмили Лисенко «Світотворення від Марії» (Переддень. Введення. Об’явлення).

 

Ця сага з народного життя написана колоритною мовою і має багатьох прототипів героїв. Головна героїня — Маруся, Марійка, Мар’я, Марія Приймаченко.

 

Спочатку в Іванківській артілі рішельє вона працювала надомницею з виготовлення ажурної вишивки, створювала різні серветки, занавіски і вишиті рушники. А жила в Болотні.

 

Потім вчилася у художніх майстернях при Києво-Печерській лаврі.

 

Уже з цієї інформації зрозуміло, що йдеться про відому художницю Марію Примаченко. Хоча авторка трикнижжя наполягає, що це художнє осмислення людей та подій.

 

І це логічно хоча би з тієї причини, що неможливо документально підтвердити всі події з життя самобутньої мисткині з Київщини.

 

А за 88 літ на долю народженої 1909 року талановитої жінки, як і всіх українців, припало багато випробувань: із радянською колективізацією, репресіями, Другою світовою війною, трьома голодоморами. 

 

Загалом, у «Світотворенні від Марії» понад 120 дійових осіб. Серед них, наприклад, поет Павло Тичина. Згадуються художники Михайло Бойчук, його дружина Софія Налепинська, Василь Седляр, композитори Микола Леонтович і Левко Ревуцький, актор Гнат Юра, мисткиня Тетяна Пата.

 

 

 

 

 

Зрозуміло, що в романі викладено розповідь про виставку з роботами Марії Приймаченко в 1930-х роках у Парижі, де її намальованими звірями захоплювався Пабло Пікассо. Другого дня, пише Людмила Лисенко з уст одного з персонажів роману, втратили дар мови від захоплення Матісс і Шагал.

 

А потім — здається, були на тій виставці народжений у Києві танцівник Серж Лифар та його добра подруга Коко Шанель. Художня форма трикнижжя допускає авторське моделювання минулого. 

 

Людмила Лисенко свого часу закінчила факультет журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка й аспірантуру Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії Національної академії наук України — кваліфікація «мистецтвознавець українського народного декоративно-прикладного мистецтва».

 

Це дає можливість авторці вміло поєднувати історичний фактаж подій ХХ століття, народний побут і звички з мистецькими практиками, від сільських до столичних, і з проєкціями на всеукраїнський масштаб та зарубіжний — навіть якщо це пізнання з розповідей дійових осіб чи з телетрансляцій.

 

Людмила Лисенко — ведуча телепрограм «Плеяда» та «Не все так погано в нашому домі». Загалом пропрацювала у Держтелерадіо і Національній телекомпанії 44 роки. Із 1968-го спілкувалася з Марією Примаченко. Ще 1990 року тележурналістка презентувала документальний фільм про художницю. 

 

Трикнижжя «Світотворення від Марії» (Переддень. Введення. Об’явлення) можна вважати виконанням побажання Марії Оксентівни, коли вона сказала Людмилі Лисенко, що треба розповісти про людей — якщо є бажання написати про неї. Над створенням саги про народне життя авторка працювала з 2016-го по 2023 роки. Надрукувало трилогію видавництво «Ярославів Вал».

 

«На першій порі життя від радянсько-колгоспних стереотипів Марію врятувало її каліцтво, коли у прудкої дев’ятилітньої дівчинки пропала можливість активно рухатися і у подальшому житті зовнішній світ перейшов у внутрішній, суто творчий, — пише в передмові Людмила Лисенко. — А ще трансформувався в пожиттєве сприйняття несправедливості долі та, на цьому тлі, створив певну критику й опір дійсності у всіх її проявах… Порятунком могло бути (і, врешті, стало) лише авторство свого — красивого, різноманітного і багатообразного — світу. Створення своєї країни та осібної художньої мови — мови казки, пісні, мрії, сюжетів українського фольклору та навіть образне зображення актуального життя, — всього того, що пізніше увійшло в багатогранну формулу «олюднені звірі та озвірілі люди»…

 

Доробок картин знаної української художниці, яка народилася 12 січня 1909 року, — понад тисяча. Його знає трохи не весь світ. І в період повномасштабного спротиву чудернацькі звірі Марії, яка заслуговує звання Прими, є одними з найактивніших промоутерів України за кордоном.

 

«Великі та видатні» запрошували Марію переїхати в міські добре облаштовані квартири, обіцяли проведення великих виставок, дорогі замовлення і вигідні шлюби.

 

А вона залишилася вірною своєму Василю Маринчуку, радо приймала в гості неймовірно талановитого Сергія Параджанова з ящиком апельсинів для внуків і самостійно проторувала собі шлях до найпрестижніших виставкових залів Нью-Йорка та Лондона, уже будучи у засвітах. 

 

Незадовго до прощання із земним життям у 1997 році Марія покликала своїх двох онуків, щоб сказати, що на них чекає випробування. Тоді ніхто не міг подумати, що це може бути російсько-українська війна. А з 2022 року один із внуків добровольцем захищає Україну в ЗСУ. І в цьому — жодного художнього домислу.

 

А трикнижжя Людмили Лисенко «Світотворення від Марії» (Переддень. Введення. Об’явлення), коли вчитуєшся, — огортає чимось щирим і щедрим, теплим і рідним. Напевно, дещо наївними є такі щедроти, але й вони — наша сила.