Лікарі-дієтологи радять з’їдати бодай два яблука на день у будь-яку пору року, аби забезпечити організм вітаміном С, залізом, клітковиною, іншими корисними та поживними елементами.
Не знаю, як хто, а мене вмовляти не потрібно, адже яблуко для мене — життєво необхідний продукт.
Та й приготувати з цього фрукта можна не лише десерти, випічку чи другі страви, а навіть перші (ми вже писали про ябчанку — старовинну українську страву), а то й алкогольні напої — скажімо, кальвадос чи сидр.
Цей продукт просто унікальний з огляду на його універсальність, адже він може стати чудовим доповненням до будь-якої страви: хочете оладки чи налисники з яблуками, хочете качку чи гуску в яблуках, хочете компот чи варення, запечену рисову кашу з яблуками, вже не кажу про пироги з цими фруктами — тут уже таке роздолля, що не вистачить і цілої книжки, щоб описати цей розгул гастрономічної фантазії.
Мабуть, сьогодні зупинимося саме на десертах і випічці з цим райським плодом (недарма ж Єва спокусила Адама саме ним).
Фаворит інтернету
Останнім часом просторами інету гуляє рецепт яблучного десерту, так би мовити, для лінивих: мінімум затрат — максимум задоволення. Спробувала, сподобалося, тому й вам рекомендую.
Для цієї запіканки потрібно всього лише 2 яблука, 2 яйця і 100 г натурального йогурту. Яблука миємо, чистимо від шкірочки та серцевинки, нарізаємо невеликими шматочками, викладаємо в чашу блендера. Туди ж вбиваємо 2 яйця і збиваємо все в пухку масу, доливаємо йогурт, ще добре збиваємо.
Виливаємо утворену масу в креманки чи формочки для запікання і ставимо в розігріту до 220 градусів духову шафу. Випікаємо 20 хвилин (в залежності від того, які у вас програми чи налаштування духової шафи, час випікання може варіюватися, тому слідкуйте, доки на масі не утвориться рум’яна скоринка). Готовий десерт посипаємо цукровою пудрою і споживаємо на здоров’я.
Час на коблер
Коблер найкраще подавати з кулькою морозива.
Цей десерт готували у британських колоніях Північної Америки ще з середини ХІХ століття з будь-яких фруктів — вишень, персиків, груш, але найчастіше — яблук.
Основу його становлять фрукти, поверх яких заливають рідке тісто або викладають корж крихкого. Походження цього слова невідоме, адже дослівно «коблер» означає швець, старовинне ж слово «кобелер» означає «дерев’яна миска».
Можливо, саме у зв’язку з відсутністю потрібного посуду в поселенців колоній вони не готували традиційні англійські пудинги, а фантазували з того, що є під рукою.
З часом коблери набули поширення по всіх Штатах, а тепер — ще й за їхніми межами. Готують їх також і з овочевими начинками — томатами, цибулею тощо.
Для нашого коблера візьмемо 1,3 кг яблук, 60 г вершкового масла, 100 г цукру, 30 мл лимонного соку, 20 г борошна, 5 г меленої кориці, 3 г меленого мускатного горіха, 1 ч. л. ванільного цукру — це для начинки.
Для тіста беремо 300 г борошна, 50 г цукру, 10 г розпушувача для тіста, 5 г харчової соди, 100 г вершкового масла, 200 мл натурального йогурту (можна кефіру), цедру лимона, дрібку солі.
Яблука миємо, чистимо від серцевинки та шкірочки і нарізаємо пластинами завтовшки 0,5 см, поливаємо лимонним соком, щоб вони не потемніли. На пательню кладемо вершкове масло і висипаємо яблука разом із лимонним соком, посипаємо цукром, корицею, мускатним горіхом, усе перемішуємо і тушкуємо на середньому вогні, наполовину прикривши кришкою, доки яблука не стануть м’якими. Тоді відставляємо пательню з вогню, відкриваємо кришку, посипаємо начинку ваніллю та борошном, ретельно перемішуємо.
Форму діаметром 26-28 см змащуємо вершковим маслом і викладаємо яблука разом із соком, який утворився при тушкуванні. Духову шафу нагріваємо до 220 градусів. Тим часом готуємо тісто для коблера: у глибокій мисці змішуємо сухі інгредієнти — борошно, цукор, розпушувач, соду, сіль.
На грубій тертці натираємо масло (якщо воно м’яке, то нарізаємо його кубиками) і потім перетираємо його руками разом із борошном до утворення крихти.
Сюди ж у миску натираємо лимонну цедру, робимо заглиблення і вливаємо йогурт, лопаточкою вимішуємо тісто. У форму поверх яблучної начинки викладаємо ложкою тісто.
Ставимо в духовку і випікаємо 10 хв., потім зменшуємо температуру до 180 градусів і печемо ще 20 хвилин. Готовий пиріг викладаємо на пласку тарелю чи тортівницю яблуками догори. Подавати коблер можна з кулькою морозива.
«Сухий» пиріг із яблуками
«Сухий» яблучний пиріг.
Фото з сайту shkola-zhyttia.com.ua.
Багато представниць прекрасної половини людства серед сучасної молоді (та що гріха таїти, й жінок середнього віку) вважають, що тісто — це занадто складно для них, тому не займаються випічкою, щоб не наражатися на невдачу.
Хвилинку, а хто сказав, що випічка — це складно? Пропоную рецепт яблучного пляцка, який зможе спекти будь-хто, навіть дитина, навіть ті, хто має дві ліві (чи, навпаки, дві праві) руки.
Називаю його «лінивий пиріг», адже не треба робити опару, замішувати дріжджове тісто чи морочитися з листковим: сухий пиріг — це екстралегко!
Беремо 1,5 кг очищених і нарізаних невеликими кубиками яблук (найкраще брати кислуваті й соковиті, адже їхній сік має просочити сухі інгредієнти пирога), 0,5 склянки цукру, викладаємо все в каструлю з товстим дном чи глибоку пательню і тушкуємо на невеликому вогні (можна долити на дно трішечки води, щоб яблука не прилипали до дна), постійно помішуючи.
Коли яблука стануть м’якими — додаємо корицю, ще трошки протушковуємо і відставляємо.
У глибокій мисці змішуємо сухі компоненти нашого пирога: склянка просіяного борошна, склянка цукру, склянка манки, 1 ч. л. негашеної соди (можна замінити розпушувачем для тіста), пачка ванільного цукру, 2 ч. л. крохмалю — все змішуємо.
Форму для випікання змащуємо олією, посипаємо сухарями і викладаємо половину тушкованих яблук, на них висипаємо «тісто», розрівнюємо, викладаємо решту яблук і знову висипаємо сухі інгредієнти. Зверху пиріг поливаємо розтопленим вершковим маслом (100 г). Дехто масло не розтоплює, а натирає на грубій тертці поверх пирога — теж варіант.
Пляцок випікаємо при температурі 180 градусів упродовж однієї години (ставити форму потрібно в холодну духовку — так яблука будуть повільно віддавати свій сік, а пиріг — краще ним просочиться).
Готовий десерт залишаємо вистигати у формі. Оскільки пиріг досить крихкий, то краще залишити його у формі, «добуваючи» його звідти лопаточкою і викладаючи на тарілочку.
Якщо у вас невелика форма для запікання, то можна розподілити яблука і суху суміш на чотири частини і викладати почергово — тоді у вас вийде багатошаровий пиріг, що навіть красивіше виглядатиме.
І ще: для зовсім лінивих яблука можна не тушкувати, а натерти на грубій тертці, змішати з цукром та корицею і просто викласти у форму. Це вже як кому подобається, адже тушковані чи сирі яблука все ж таки змінюють смак пирога.
Хмаринка у креманці
«Хмаринка» у креманці — яблучне суфле.
Цей десерт сподобається не лише панянкам, які дбають про свою фігуру, адже він дуже низькокалорійний, у ньому немає цукру, а й діткам будь-якого віку, бо він справді легкий, мов хмаринка, ніжний, як дотик маминих долонь, і смачний, як ваші найулюбленіші ласощі.
Для яблучного суфле (що в перекладі з французької означає «повітряний») беремо 400 грамів яблук (бажано таких, що добре розварюються), 70 мл води, пакетик желатину (20 г), 250 г натурального йогурту.
Яблука розрізаємо навпіл, очищаємо від серцевинки і викладаємо на деко — запікаємо 20 хвилин (можливо, й більше — все залежить від сорту яблук), доки вони не стануть зовсім м’якими.
Фрукти можна запекти і в мікрохвильовці. З готових яблук виймаємо ложкою м’якоть, викладаємо в чашу блендера і добре збиваємо до однорідної маси.
Тим часом заливаємо желатин гарячою водою і розмішуємо до повного розчинення. Готовий желатин виливаємо в яблучне пюре, збиваємо хвилин п’ять, потім додаємо йогурт і ще раз збиваємо до утворення хмароподібної пухкої маси.
Яблучне суфле викладаємо в креманки і ставимо в холодильник до повного застигання (особисто я ніколи не чекаю, поки застигне, а їм суфле ще теплим, таке воно апетитне).
Якщо ж ви любите солодкі десерти, то можете додати при приготуванні суфле одну-дві чайні ложечки цукру, але, повірте, це зайве, адже яблука й так достатньо солодкі. За бажання можна додати до яблучного пюре дрібку кориці або ж ванілі.
Дарка КОХ