Площу теперішнього Індустріального парку, розташованого неподалік Тернополя, колись займав великий м’ясокомбінат.
Про його масштаб і досі нагадує персональна залізнична колія, якою відправляли ковбаси до багатьох міст, включно з «масквой».
Подібно до багатьох радянських заводів, це виробництво не витримало конкуренції, залишивши по собі невпорядковані приміщення і гори сміття та металобрухту.
Частину покинутого залізяччя нові власники залишили в себе, використавши його для створення оригінального інтер’єру.
Сьогодні тут можна побачити циліндричні люстри і витіюваті меблі, у яких вгадуються фрагменти труб і старого обладнання.
З такого ж матеріалу виготовлений і п’єдестал, на якому височіє погруддя Тараса Шевченка. Поруч з постаментом розташована велика металева ваза, куди помістили витончені залізні квіти, а також розкритий Кобзар.
Нова оригінальна естетика додає старій епосі ще більше махрового анахронізму, натякаючи водночас на спадковість виробничих процесів.
Але не все так мило і гармонійно. Погруддя Тараса Шевченка тут не замовляли сучасним скульпторам, а знайшли на горі того ж таки сміття. Імена вандалів ганьбою ніхто не вкрив, тому правопорушення лишилося непокараним.
Утім, на щастя, помилку попередників нові орендарі виправили з особливим душевним теплом, підвищивши власну репутацію.
Сьогодні на території цього індустріального парку розташовано 25 різних підприємств, де працюють понад 600 людей. Більше половини компаній переїхали на Тернопільщину із прифронтових регіонів.
Найбільші потужності займає запорізька виробнича марка «Гуляй поле», що спеціалізується на випуску майонезів, кетчупів і соусів. Головним інвестором парку стала одна з аграрних компаній України, яка вклала в проєкт 150 мільйонів гривень.
Аби розмістити тут свої потужності, потенційні резиденти стоять у черзі. Їх приваблює вигідне географічне розташування (близькість до західного кордону), а також податкові пільги і митні преференції.
«Кожного виробника, який приходить до нас, вносимо до державного реєстру як учасника, — повідомив директор промислового хабу Віталій Король. — Якщо виробник має завезти в індустріальний парк обладнання з-за кордону, то держава скасовує йому 20% ввізного ПДВ та 10% мита. Тобто, 30% податків він уже економить, працюючи на цій території. Але є умова — обладнання має працювати винятково на території ІП та без права продажу на п’ять років. Держава дає можливості, але обмежує, аби не було зловживань. Ще один плюс — виробник упродовж десяти років не сплачує 18% податку на прибуток. Водночас ми як керівна компанія індустріального парку не маємо податкових пільг, оскільки нам заборонено займатися виробничою діяльністю. Керівна компанія отримує 10% від оренди, які скеровує на обслуговування території».
