Мобілізація «від тину до обіду»: законопроєкт внутрішньої окупації?

У законопроєктах про нові правила мобілізації та посилення відповідальності за військові правопорушення чомусь проглядаються ігри як політичного, так і військового керівництва держави. У кожного свої.

Під час традиційного вечірнього звернення до співвітчизників президент Володимир Зеленський сказав, що закон про мобілізацію треба обговорювати публічно, а не в кулуарах.

Але на момент його ефіру суспільство вже захлиналось невдоволенням.

А прогнози експертів про те, що і нинішня мобілізація, на котру немає грошей, і такий же законопроєкт обвалять рейтинг президента, — справдились.

Рейтинг почав падати не лише у Верховного головнокомандувача Зеленського, а й у головнокомандувача ЗСУ Залужного.

Ну, якщо вони підготували собі тепленькі місця десь за кордоном і планують туди злиняти в найкритичніші, а відтак найбільш підходящі для них моменти, то їм, власне, байдуже до рейтингів.

«Законопроєкт виписаний грамотно юридично, але неправильний по суті, — вважає експерт Роман Світан. — Нам потрібна професійна армія. Немає сенсу прописувати якісь демобілізаційні моменти, бо вони вже прописані. Я вважаю, що нам в армії не потрібні строковики, лише контрактники та професіонали. Зараз набирати потрібно профпридатних. Скажімо, розформувати ТЦК, бо вони не потрібні; зняти бронь із силовиків тощо. Кабмін узагалі в принципі неправильно підійшов до закону. Але хто в чинному уряді спроможний викласти його правильно?».

Народ на піку емоційного вибуху

Отже, що зміг би почути в перший день оприлюднення законопроєктів президент Зеленський?

Військовослужбовець ЗСУ Євген Карась закликає піти на фронт не дуже продуктивних народних депутатів, високопосадовців або відправити їм своїх дітей.

Власне, за подібне виступають чимало українців.

Радник голови Дніпропетровської ОДА Юрій Богданов зазначив: «Військові платять максимально можливу ціну. Їхні ризики неспівставні з усіма іншими. Водночас в армії не будуть всі, але буде певна вибірка людей. І — так, жодна мобілізація, чим далі тягнеться війна, не буде збором добровольців. Хтось не хоче зовсім, хтось готовий, але чекає повістку. У таких умовах єдине призначення закону про мобілізацію — зробити вибірку людей, які зрештою пройдуть через війну, максимально чесною і неупередженою. От і все. А не так, щоб кожен відчував себе у кошику, з якого тягнуть папірці».

Основні позиції всенародного обговорення зводяться до звинувачення влади відправляти на фронт непідготовлених, фізично не придатних, погано забезпечених зброєю «на убій».

«Внутрішні вороги добивають свій народ, який жах! Ця влада гірша, ніж зовнішній ворог!» — ремствують дописники на майданчиках інтернету.

Чимало співвітчизників розчаровані останніми висловлюваннями та пресконференцією генерала Залужного, мовляв, усе, що він сказав, — «я не я і хата не моя».

«Два роки українці сприймали Залужного як великого воєначальника, розумного полководця, а по факту виявився совковим генералом — м’ясником!» — нуртують соцмережі. — Вісім мільярдів на зброю розікрали при Резнікові, а тепер спробуємо цю дірку, а точніше орків, закидати м’ясом. Але проблема в тому, що в них м’яса більше вп’ятеро».

Ми вже не один раз писали, що 30 мільйонів українців проти понад 140 мільйонів мешканців уламка Золотої Орди — ерефії — сили відчутно нерівні.

Так, українцям дорогий кожен клаптик землі, напевне, саме тому було прийнято рішення про продаж її по 100 гектарів в одні руки і громадянам України, й іноземцям. З цього приводу дописувачі соцмереж висловлюються так: «зелені хочуть продавати землю, а люди на ній не передбачені».

Закиди дуже гострі, подекуди суперечливі, але таке наразі налаштування суспільства.

«А вам не здається, що, за великим рахунком, і політична, і військова влада — слабка ланка держави? Залужний здивував. Він воює не за Україну, а за Ізраїль. Хтось бачив його сторінку у фейсбуці? Він у місці свого народження вказав Ізраїль, Єрусалим, хоча всі знають, що він народився в Україні. Я думаю, що в Україні злочинний уряд. Не хочу вас усіх засмучувати, але мені здається, що плани будівництва Ізраїлю-2 на землях півдня України — це якраз і є завданням Зеленського, Залужного, Умєрова та Путіна. А за фактом виходить, це війна для того, щоб убити або прогнати якнайбільше українців з їхніх земель, очистивши землю для Ізраїлю-2, — вважає авторка ютуб-канала з ніком Nina. — І, до цього, з’явилось давно стійке відчуття, що ця влада послідовно зливає країну... якщо цих «коней», які не тягнуть, не поміняємо, то до «переправи», на якій їх нібито «не міняють», ми просто не доживемо».

«Залужняк — у «банді», і йому чітко окреслили рамки його дій», — зазначив інший віртуальний учасник дискусії.

«Якщо ну прямо фанатично не хочуть виробляти чи закуповувати ­зброю, але дуже хочуть відловити ще пів мільйона мобілізаційного «ресурсу», то вже не звучить як марення думка, що головна мета «війни» — це принести якомога більше жертв Мошиаху та звільнити території для нових власників», — зазначив ще один прихильник версії про звільнення півдня України для нового Єрусалима.

Внутрішня окупація?

Отже, чимало зараз емоційно вважають, що закон, котрий викликав нуртування суспільства, покликаний знищити народ України.

Зовнішні вороги аплодуватимуть такому мобілізаційному сценарію.

Так, війна вимагає мобілізації, але розумної, з адекватним формуванням комплексу всіх необхідних складових. Чому немає у парламенті проєкту закону про військово-наукові новації, про виробництво зброї?

Чому немає відповідних замовлень на підприємства всіх форм власності з виробництва і зброї, й одягу? Чому взимку наші захисники на «нулі» воюють майже роздягненими, не забезпечені, здавалось, найпростішим — шкарпетками та спідньою білизною?

Це все для фронту знову збирають волонтери, просячи усіх, хто може, — купувати шкарпетки та спідню білизну й віддавати волонтерам для відправки на фронт. Ганьба!

Натомість що є? На поверхні факт, що Мінфін не знає, де брати гроші на мобілізацію.

Далі. Зареєстрований проєкт закону про мобілізацію передбачає можливість звільнитися за власним бажанням після 36 місяців безперервної служби. Це ще скільки вони запланували воювати?

Також законопроєкт знижує призовний вік із 27 до 25 років, скасовує строкову службу й запроваджує обов’язкову базову військову підготовку з 18 років.

Останнє, можливо, нормально.

Далі планують суттєво обмежити права чоловіків, які виїхали з України, якщо ті відмовляться стати на облік у консульських установах.

А щодо призову жінок — узагалі все завуальовано. Незрозуміло: то для них добровільний призов чи примусовий?

Також передбачено репресивні заходи щодо тих, хто психологічно не готовий воювати, бо не вірить, що за кількаденну підготовку через тиждень на фронті не стане легкою мішенню орків.

Медичний треш від військових

Чимало списів поламано й довкола суперечок щодо ще одного трешу цього законопроєкту — мобілізації людей з інвалідністю та непридатних.

Так завжди було, й це об’єктивна реальність — не всі можуть воювати. І щодо цієї норми роз’яснення військового керівництва вкладається в народну мудрість на кшталт «ситий голодного не розуміє».

Як може воювати на фронті людина з інвалідністю? Або та, яка офіційно не має інвалідності, але пожиттєво обтяжена хворобою, котра не виліковується.

Це стосується, скажімо, проблем із серцем у поєднанні з високим тиском? Так, є випадки, коли ці герої опиняються на фронті, але вони там добровільно й вочевидь силу черпають звідти. Але ж не для всіх війна — місце сили.

Нічого не змінилось у війську з часів «совка». Ті самі завдання — копати від тину до обіду.

І що це за новий діагноз від військових — інвалід чи непридатний, а для служби — годний?

«Вирішує придатність до військової служби не група інвалідності, яку має людина, а військово-лікарська комісія, яка визначає, чи придатна людина до військової служби, чи не придатна… Звичайно, ми хочемо, щоб військо поповнювали люди, які можуть за своїми фізичними показниками воювати. Але це все вирішуватиме військово-лікарська комісія», — пояснив головнокомандувач Залужний.

А військово-лікарські комісії такі ж залежні й безправні, як і всі ми. Якщо буде поставлено завдання, то вони й безруких визнають придатними.

Водночас Залужний зізнався, що йому особисто та Збройним силам загалом важливо, аби армія отримувала необхідні поповнення. А які саме категорії громадян будуть — це не є компетенцією військових.

А те, щоб ті, хто має піти на фронт, були добре підготовлені всеохопним, повним навчанням протягом не менше шести місяців, — це чия компетенція? Що це за маніпуляції?

І чому в нас немає професійних, підготовлених найманців? Бо розікрали гроші й нічим їм платити?

Окрім того, щодо тавра «ухилянт». Скажімо, Закон України «Про Національну поліцію» декларує, що кордони повинні охороняти правоохоронці. А вони втекли з окупованих територій і при цьому не є ухилянтами. Це якого рівня стандарти?

Варто зазначити, не так давно Залужний говорив, що мобілізацію треба повертати на минулий рівень, висловлюючи невдоволення роботою кособоко створених ТЦК.

Напруга зростає

Отже, ми бачимо сьогодні, що всі стратегічні плани як влади, так і військових — і «А», і «Б», і «В», — це тупо закидати українцями численну масу орків.

Однак капітан ЗСУ Ігор Лапін каже, що нас готують до угоди з рф і закон про мобілізацію створюють для залякування. Мовляв, усе «хочуть спихнути на народ».

Однак відколи Лапін почав віщати з окопів ютубу, відтоді він і говорить про якісь мирні угоди, реалізації котрих не видно, бо немає для них у чинної влади ні тями, ні рівня, ні підґрунтя, аби диктувати окупантам якісь умови.

Отже, чи потрібна чинній владі така держава, як Україна? Держава — це не лише столичні дві вулиці, Банкова й Грушевського, а далеко за їхніми обріями й інші землі та мільйони людей.