Я так спішу до тих воріт,
До тих віконниць,
Де над водою мріє верболіз...
Мої думки, мої прутки,
Нестримні коні, несіть мене,
Де рідне все до сліз,
Де рідне все до сліз!
Бережімо ті дні золоті,
Коли батько і матір
Іще молоді!
Бережімо ті дні золоті,
Коли разом,
Коли разом ми всі у житті!
Усе моє від тих воріт,
Від тих віконниць,
Де горне осінь літо у стоги...
До них, до них через роки,
Через перони, там ждуть мене
Дитинства береги,
Дитинства береги...
Уже нема ні тих воріт,
Ні тих віконниць,
Не засміється стежка край озер...
Мої думки, мої прутки,
Нестримні коні, куди ж, куди
Летіти нам тепер,
Летіти нам тепер?..
Ах, серце, серце, клич в дорогу,
В той край, де літечко сяйне,
Де шепче явір коло двору
І тиха матір жде мене.
Під теплим сонцем і дощами,
О, скільки я в житті пройшов,
Та зрозумів лише з роками,
Найбільше світла — це від мами,
Найзаповітніша — це матері любов,
Це матері любов!
Я підійду до вікон світлих,
Де квітнуть ласка і тепло,
Заплачуть двері і до сина
Твоє повернеться чоло.
Ти припадеш мені на груди,
І сад піснями задзвенить,
І стану юним я удруге,
Дитинство знову прибіжить.
Будь щасливою, людино,
Зустрінь свій час, не запізнись.
Цінуймо світ цей щохвилинно —
Він не повториться на біс.
То засіяє яворино,
А то громами засурмить.
Цінуймо світ цей щохвилини —
Він неповторний, як і ми.
Кожна доля єдина, єдина,
Все навкруг не повториться знов.
Неповторна кожна людина,
Неповторна кожна любов.
То квітнуть весни білопінно,
А то вже осінь б’є крильми.
Цінуймо світ цей щохвилинно —
Він неповторний, як і ми.
Тобі моє не пережити,
Мені тебе не повторить.
Ми тим прекрасні в цьому світі,
Що неповторні кожну мить.
Андрій ДЕМИДЕНКО
Спостерігаю за цією словесною діареєю, яка несеться в соцмережах навколо проблеми створення академічних людей у профільній школі, і ніяк не можу зрозуміти, чому ті, від кого вона йде, не усвідомлюють елементарних речей. >>
Так, усі радіють кожному обміну. І всі вдячні за кожне врятоване життя. Але ця радість не скасовує відповідальності перед Героями оборони Маріуполя. >>
Наші пращури добре знали, що смерть це не кінець, а перехід. Душа, як пташка, вирушає у свій шлях, і важливо не тягнути її назад болем, а дати спокій, щоб вона знайшла дорогу до свого світу. >>
У Києві, у Національній філармонії України, відбувся щемкий концерт «Польовий і Польова» із проєкту «Звільнена музика», спрямованого на деколонізацію українського музичного простору та повернення імен і творів, які в радянські часи цілеспрямовано витісняли. >>
Командири усіх підрозділів поліції вже зараз повинні мати реальний бойовий досвід - бо інакше вони не можуть забезпечити правопорядок у країні, де значна частина населення має бойовий досвід і де ворожі терористичні акти - звичайний сценарій ймовірної небезпеки. >>
Ми багато говорили про роль молоді у творенні нашої держави, про той вибір, який кожен із нас робить щодня. Бо Україна сьогодні — це не лише про страшні виклики, це, перш за все, про нашу з вами можливість формувати власну, унікальну траєкторію розвитку. >>
