Базис нової аграрної політики: як відродження коноплярства може допомогти економіці України

Трансформаційні усвідомлення, переосмислення себе, на жаль, через війну, кров і втрати відбуваються у всіх спектрах життя українців.

Принаймні мають відбуватись, окрім усього іншого, й через повернення того, що забезпечувало відповідну до законів природи екологічність життя та рівень благополуччя. Наразі на порядок денний вийшла тема коноплярства.

Технічні коноплі називають культурою XXI століття. Ще 1916 року міністерство сільського господарства США визнало цю рослину найрентабельнішою сільськогосподарською культурою. На коноплях сільське господарство Сполучених Штатів Америки в 1950-х роках заробило понад один мільярд доларів.

Колишні республіки СРСР контролювали 5/6 світового виробництва технічної коноплі, яке приносило прибутки, ідентичні надходженням від видобування нафти та газу. До 1991 року вирощували коноплі на 680 тисячах гектарів і працювало близько 150 заводів первинної переробки конопель.

За останні 10 років на європейському ринку коноплярства площі технічної коноплі зросли з 10 тис. га до майже 43 тис. га. Лідерами вирощування цієї культури є Франція, Китай (займає від 65 до 75% ринку конопель), Австралія, Канада, Чилі, ПАР тощо.

Високі попит і рентабельність продукції спонукають й українських виробників серйозно звернути свою увагу на цю культуру й повернутись до нашого ж досвіду.

Але, незважаючи на перспективність напрямку, його розвиток стримують відсутність переробних заводів, налагоджених ринків збуту, культури споживання, а в основі цього — законодавчі обмеження.

Отже, тема легалізації вирощування конопель гостро зазвучала, коли у Верховній Раді завис законопроєкт, який має дати нове життя конопельній галузі. Бо наступний крок — ухвалення закону депутатами ВРУ — розтягнувся вже на понад півтора року.

А тим часом коноплі стали політичною та опозиційною темою.

І от днями президент України Володимир Зеленський знову актуалізував тему конопель, заявивши про необхідність легалізації медичного канабісу.

Тема конопель миттєво стала на слуху. Може, з’явився шанс?

Коноплі — рятівне коло тисячоліть

«У нас людям забили голови, в тому числі й політики, що посіяні на полі коноплі — це наркота. І це вже кримінал. Це все міфи, котрі живуть не заради держави, а проти держави та проти її розвитку, — стверджує голова ради директорів Асоціації розвитку льонарства й коноплярства України Віра Ульянченко, з якою й відбулась наша розмова про актуальність проблеми відродження коноплярства в Україні.

«Коноплі — це рослина, відома в світі п’ять тисяч років. А шістдесят років тому вона потрапила під заборону ООН. І однією з причин заборони було те, що її вважають дуже наркотичною речовиною, яка негативно впливає на людину, на націю, на молодь тощо. Дійсно, коноплі мають певний вміст наркотичних речовин, — розповідає пані Віра.

— Однак це була формальна причина. Справжня заборона конопель сталась через те, що в той час великі виробники нафти й газу зрозуміли, що з відходів їхньої продукції можна виготовляти тканини, розвивати бізнес, але для цього потрібно «поховати» основного конкурента — органічні природні волокна — шляхом законодавчих репресій. От вони, знайшовши «аргументи» для ООН, запустили у виробництво нейлон, кримплен та інші синтетичні тканини, вироби з яких колись носили ми й наші мами. Звісно, це давало нафтогазовим магнатам величезні прибутки й, до того ж, не вимагало додаткових витрат на вирощування та весь ланцюг технологічного обробітку екологічних тканин рослинного походження.

Отже, всі ці компанії, зокрема «Дюпон», лобіювали впровадження винятково своїх інтересів. Тоді ж, до речі, було винайдено й поліетилен: оці кульочки, що ми їх прали й сушили на балконах, які заполонили весь світ, а тепер цей світ має океани кульків, а від них — забруднення, зараження тощо. А головне — ніхто не несе за це відповідальності.

А коноплі постраждали дійсно як рослина, що містить у собі наркотичні речовини. Але цю рослину завжди використовували як медичну, з неї виробляли дуже багато ліків, виробляють і сьогодні. Скажімо, Європа для себе сьогодні відкрила коноплі. А потроху їх почали реабілітовувати наприкінці 90-х років. І наразі в багатьох країнах легалізовано медичні коноплі. Їх використовують і в медицині, і в косметології. Адже це натуральний екопродукт».

Затишна оселя з конопель

Чимало можна сказати й про промислові коноплі, зокрема про величезний спектр їх використання. Із технічних конопель можна виготовити понад 25 тисяч найменувань різної продукції — починаючи з текстилю, біодобавок і закінчуючи матеріалами для літаків.

Віра Ульянченко акцентує на деяких важливих аспектах:

«Промислові коноплі — важлива різновекторна самостійна галузь, вона охоплює виробництво як картону, так і тоненьких конопляних ниток, з яких виготовляють одяг. Крім того, коноплі — бактерицидна рослина, вона не допускає до себе всіляких забруднювачів. Пригадаймо, колись, зберігаючи різні продукти в конопляних мішках, українці не знали, що таке комашки, мушки, черв’ячки. І, до речі, якщо будівельний матеріал містить коноплі, то захист від мишей гарантовано.

Наші діди-прадіди не знали, що таке грибок на ногах, бо й шкарпетки, й устілки взуття, і саме взуття виготовляли з конопель. Після заборони конопель у СРСР 1961 року в Україні цю рослину вирощували ще до 1964-го, оскільки були величезні зобов’язання за контрактами з виготовлення пороху. Його виробляли лише в нас, на Шосткинському (Сумська область) пороховому заводі.

До речі, в Україні було ще одне дуже важливе стратегічне підприємство — це Харківський канатний завод, де виготовляли всі канати для річкового й морського флоту з вмістом конопель. І це були найкращі канати у світі.
У часи СРСР були періоди, коли Україна засівала до 350 тисяч гектарів конопель.

І я сьогодні як голова Асоціації розвитку льонарства й коноплярства в Україні ратую за розвиток і впровадження коноплярства в усіх галузях, у тому числі й медичній, адже це зараз дуже необхідно для нашої воюючої країни. До речі, ліки з коноплями також дають і дітям. Варто подивитись на досвід країн, котрі давно легалізували коноплі й успішно використовують.

Також коноплі — це прекрасний будівельний матеріал. Скажімо, зараз Литва виготовляє такий будівельний матеріал, що називається кастробетон. Крім того, литовці кастрицю (солома конопель) подрібнюють і використовують як штукатурку. І будівля виходить теплою, бо коноплі — енергетичні, водночас у такій оселі ніколи не буде ніяких шкідників.

Це екопродукти, котрих сьогодні потребує світ. Адже вони допомагають людині жити в природному середовищі. Нормально дихати, лікуватись, харчуватись. А щодо останнього, сама конопля — ще й дуже хороший харчопродукт. Тому я не розумію навіть дискусій із цього приводу. Як і те, чому Україна, маючи такі банки землі, прекрасні традиції вирощування конопель, досі нехтує цим», — обурюється Віра Ульянченко.

Нова аграрна політика

Сучасний стан коноплярства в Україні зовсім не відповідає справжньому потенціалу галузі. Зрозуміло, що основна проблема полягає у відсутності чіткої державної політики, яка спонукала б фермерів вирощувати коноплі, а бізнесменів і виробників — створювати кластерні об’єднання.

Адже транспортувати зібрану сировину (тресту) задля переробки далі, ніж на 50-70 кілометрів, нерентабельно. Саме тому й напрошується ініціатива кооперації, кластеризації, інакше кажучи, об’єднання процесів у одній місцевості. Наразі в нас є лише точкові ініціативи на місцях.

І вони залишатимуться такі, поки не почне діяти нове законодавство, буде розмежовано медичні й промислові коноплі та умови їхнього культивування і переробки. Нині ж вирощування медичних конопель законом узагалі не передбачено.

«У нас сьогодні є можливість створити нову аграрну політику. І Україна може стати державою з перспективною спеціалізацією — країною екопродукції. Тим більше — маючи в центрі Європи такий банк різної землі. А коноплі ростуть на будь-якій землі.

Ми можемо вирощувати елітне насіння і забезпечити світ насіннєвим фондом. І це рослина, котра не потребує сівозміни, вона сама збагачує землю киснем. Ми можемо багато так званих маргінальних земель, що є в Україні, тих, які були, наприклад, під поливом, реанімувати, повернувши в сільгоспугіддя для засіву коноплями. За приклад можемо взяти Хорватію, яка після війни розмінувала свої території й віддала фермерам під вирощування конопель.

Таким чином ми можемо забезпечити себе й дати світові якісну екопродукцію і навіть зберегти й відновити свою землю. Бо якщо ви на одній і тій же ділянці кілька років поспіль вирощуватимете коноплі, а потім посієте будь-яку сільськогосподарську продукцію, то вона дасть вищу врожайність навіть без тих добрив, що зазвичай ви додавали раніше. Отака властивість конопель: крім ефективності самого їхнього врожаю, вони несуть користь і для землі.

Водночас в Україні є можливість виготовляти товари. Бо сировину вивозити зовсім невигідно. Це ж фактично солома. А для переробки необхідне промислове розширення, а це робочі місця. Тобто вигоди дуже багато. І народні депутати мали б, турбуючись про розвиток країни, думати про те, щоб створити нові підприємства, дати роботу багатьом людям і випускати екопродукцію, — стверджує Віра Ульянченко й продовжує: — Я за те, щоб коноплі промислові й медичні переробляли в нас. Ми маємо для цього всі можливості.

Щодо медичних конопель, то в Україні є відомі фармакологічні компанії, котрі працюють із різними державами на всіх континентах. Вони можуть разом із фермерами вкласти гроші у вирощування та переробку. Адже медичні коноплі не вирощують у чистому полі. Їм потрібні особливі умови, тому що ця рослина дуже швидко запилюється. А це означає, що вона має рости у спеціальних закритих приміщеннях. Є держави, де роблять спеціальні теплиці, а в нашій країні є чимало фермерів, котрі розуміються на тепличному господарстві. Вважаю, симбіоз фермерів і фармкомпаній був би ідеальним».

Стимулювати українського фермера

«Коноплі не вимагають багато уваги. Варто один раз допомогти молодій рослині впоратись із шкідниками, а потім вона й сама собі даватиме раду, — каже Віра Ульянченко. І сьогодні в нас у планах є побудувати індустріальний парк у Рівненській області, де перероблятимуть коноплі. Концепція цього парку чекає на реєстрацію в Міністерстві економіки.

Новий сорт конопель «Софія», виведений в Інституті сільського господарства
Північного сходу НААНУ.

У світі неймовірний попит і на насіння, і на готовий товар. І радує те, що наш бізнес починає розуміти, що це важливо й у цьому є сенс. Скажімо, одна відома компанія «на пробу» посіяла в Хмельницькій області коноплі на площі близько 60 га. І ми дуже вдячні їй за такий інтерес.

А коли ми нарешті дочекаємось ухвалення нашого закону, візьмемось за вирішення ще одного важливого питання щодо охорони навколишнього середовища. Оскільки ця культура дуже добре очищає землю, то це має зацікавити Міністерство екології з итання повернення в сільськогосподарське виробництво маргінальних земель.

Водночас потрібні стимули для фермерів, котрі займуться вирощуванням конопель, щоб вони не боялися ризиків. Наприклад, у Хорватії для таких фермерів передбачено гроші Кіотського протоколу, бо це ще й очищення повітря. Тому й ми мали б бути зацікавлені в розвитку площ із культурою, котра насичує й очищує землю та повітря. І для підтримки наших фермерів можна було б підключити Японію, аби перші п’ять років підтримати їх коштами за Кіотським протоколом».

Розробки Глухівського інституту світового рівня

В умовах формування інформаційного суспільства та розвитку економіки знань найбільшої цінності набувають нематеріальні активи. Досвід передових країн свідчить, що ті підприємства, які володіють об’єктами інтелектуальної власності, мають конкурентні переваги і їх ринкова вартість може в декілька разів перевищувати балансову. Це повною мірою стосується й аграрних підприємств.

Інститут луб’яних культур НААН України, що в Глухові Сумської області, на сьогодні є світовим лідером із проблем коноплярства. Розробки вчених інституту користуються попитом на ринку різних країн світу. Найбільшою популярністю як в Україні, так і за її межами користуються різні сорти конопель, насіння конопель, методичні розробки з проблем селекції та насінництва, колекції сортів конопель, технологічні розробки щодо вирощування конопель та їх первинної переробки.

За 92 роки існування інститут одержав понад 100 охоронних документів (авторські свідоцтва, патенти на винаходи і корисні моделі) у галузях збирання, первинної переробки та селекції луб’яних культур (льону, конопель, кенафу, джуту і канатника). Патентний фонд культур (льону, конопель, кенафу, джуту і канатника) інституту налічує понад 11 тисяч повних описів винаходів і близько 13 тисяч рефератів із селекції, збирання та первинної переробки луб’яних культур.

«Глухів називають столицею вітчизняного коноплярства. Інститут луб’яних культур (коноплі, льон, кропива) має колосальні дослідження. Він відомий в усьому світі своїми напрацюваннями і своєю селекційною роботою. У період, коли коноплі були реабілітовані, по досвід щодо селекційної роботи та по насіння в наш інститут зверталися з Перу, Узбекистану, Китаю, Франції, Литви...

Саме в нашому Глухівському інституті було вперше у світі розроблено сорти конопель із низьким вмістом ТГК, абсолютно допустимим для безпечного висаджування на полях. Цей сорт сьогодні вважається лідером у всьому світі, є міжнародним стандартом зі швидкості дозрівання, продуктивності, ненаркотичності.

Досягнення місцевих науковців дозволило свого часу відродити в місті підприємства з переробки конопель. 2007 року, коли було повністю реставровано виробництво, в Глухів завезли іноземні лінії. Від початку повномасштабної війни виробничий процес не зупинився, хоч і був змушений понад утричі скоротити виробництво. Наразі розвитку галузі на Глухівщині заважає те, що багато полів для вирощування ненар­котичних конопель — у зоні артилерійських обстрілів. Засіяти ж коноплями інші площі аграрії не змогли через законодавчі обмеження.

А щодо інституту коноплярства, то він зараз фактично в занепаді. Лабораторій уже давно немає, бо вони не вічні. Однак є потреба відродити роботу й розвиток цього інституту. Україна може стати насіннєвою базою для всього світу. В нас іще збереглися спеціалісти відповідної селекційної справи. Тому знову повторюсь: мені незрозуміло, про що точиться дискусія і чому не ухвалюється закон», — говорить Віра Ульянченко.

Фермери на збір — контролери з простягнутою рукою

Українське законодавство сприймає коноплі винятково як наркотичну культуру. Однак психотропний ефект визначається за вмістом тетрагідроканабінолу (ТГК). За ним також визначають, чи є посів промисловим, чи ні. Близько сотні інших канабіноїдних сполук, як показують результати закордонних досліджень, не мають наркотичного ефекту і можуть бути у промислових (технічних, посівних) сортах.

У 1990-ті роки українські селекціонери з Інституту луб’яних культур НААН України вперше у світі створили сорти, у яких повністю відсутній тетрагідроканабінол. Проте 2000 року постановою Кабміну №770 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» усі без винятку коноплі внесено у список рослин, які містять наркотичні засоби та психотропні речовини.

Щоправда, у примітці написано: якщо у висушеній соломі тетрагідроканабінолу менш як 0,08%, культивування таких рослин для промислових цілей дозволяється. Але, щоб вирощувати навіть технічні коноплі, треба все одно отримати ліцензію. А перед тим — дозвіл від МВС на об’єкти та приміщення. А ще раніше — закупити насіння. Тобто понести затрати, не знаючи, чи отримаєш той дозвіл і ліцензію.

Фактично в країні, яка створила безнаркотичні сорти, яка змінила природу конопель, яка створила промислові коноплі з терапевтичними властивостями, не дають розвиватися цій галузі.

Чималою мірою для подолання цього потрібно мінімізувати корупційну складову. А не як зараз: фермери виходять на збір — одразу ж приїжджають представники МВС і пишуть акти, якщо до біомаси потрапило листя чи суцвіття.

«У ЄС значно лояльніше ставляться до промислових конопель. Наприклад, такими там вважають рослини з вмістом 0,2%, подекуди є 0,3% тетрагідроканабінолу. У Швейцарії — навіть до 1%. І там не потрібно ні десятків дозволів, як у нас, ні квот — нічого! А згідно з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров’я, все, що нижче 1% тетрагідроканабінолу, не несе соціальної небезпеки.

І ми єдина, на мою думку, у світі країна, де вміст ТГК — 0,08%, і ви спробуйте посіяти без пригод і перевірок! А якщо ви й пройшли ці всі перевірки, в тому числі й у Держлікслужбі, то це ще не все. До 15 листопада кожного року необхідно придбати насіння для посіву зі своїми епопеями перевірок. І хто після цього всього захоче займатися коноплями? Лише в гарному сенсі навіжені.

«Прекрасна» вітчизняна історія. На тлі світової практики, де давно вже з більшим, ніж у нас, вмістом ТГК виробляється продукція, і це притому, що там гірші, ніж у нас, банки землі. А ми не можемо зрушити з мертвої точки. Бо там, нагорі, тривають якісь незрозумілі політичні ігрища й дискусії. Хоча наш законопроєкт виписаний винятково за європейськими стандартами», — стверджує пані Віра.

Зеленський може стати локомотивом

Днями президент України Володимир Зеленський заявив про необхідність відродження коноплярства для медичних цілей — виробництва канабісу. І в ініціаторів створення нової аграрної політики України, зокрема повного повернення до вирощення різнопланових конопель, з’явилась надія. Бо якщо не Зеленський, то хто вже?

«Щодо заяви президента Володимира Зеленського про необхідність відродження виробництва канабісу скажу, що він молодець, — каже голова Асоціації виробників льонарства й коноплярства. — Я розумію, що президенту країни, яка воює, важливо думати про те, що буде з суспільством зараз і після війни.

Ми в стресі, ми в тяжких втратах, ми — з величезною кількістю населення, котре страждає від поранень, — це все дуже впливає на стан суспільства. І абсолютно зрозуміло, чому президент говорить про терапевтичну необхідність виготовлення ліків із канабісу. Нам необхідні вітчизняні заспокійливі та антидепресанти, і треба виходити з глибокого стану зла, нер­вових розладів тощо.

Є такі благополучні країни, котрі легалізували цю рослину для виготовлення заспокійливих засобів у цьо­му швидкому, мінливому, повному стресів світі. А нам узагалі сам Бог велів. І наш президент, коли в державі величезна біда, горе, кров, страх, думає про людей. І він абсолютно правий. Адже нам потрібно жити, відновлювати країну і нам потрібні здорові, тверезомислячі люди».

Замість епілогу

Отже, коноплі — це культура, яка чітко вписується в українську сівозміну, потребує мінімального застосування пестицидів, тому вона придатна для екологічно збалансованого природокористування.

В нас є унікальний досвід беззмінного вирощування конопель на одному полі вже понад 90 років. Культура при нормальному живленні щорічно може давати близько 10 т сухої біомаси з 1 га.

До того ж коноплі — це культура з довгим ланцюгом доданої вартості. Вона вигідна тому, що при переробці використовуються всі її складові частини: стебла, листя, костриці, насіння і навіть коріння.

Згідно з даними 2020 року, витрати на вирощування 100 га конопель становили близько 2 млн грн, а чистий прибуток — від 3 млн грн.

Якщо включити в переробку ще й виробництво волокна, то грошові надхо­дження вираховуються також у розмірі від 3 млн грн.

А якщо піти ще далі, в глибоку переробку, як, скажімо, олії, то можна отримати десятки мільйонів гривень доходу.

То чому ж Україна повинна втрачати такий сегмент бізнесу, що може вже завдяки податкам добре слугувати у відновленні економіки під час війни? Через політичну недолугість законодавчого органу влади?