Сумщина... «Південна». Чому на території України досі залишаються московські назви

Напевно, всі жителі України знають, що Сумська область розташована на північному сході держави, а Харківщина — на сході.

Однак винятком із загалу є працівники Укрзалізниці, які вперто вважають, що розташована на сході України, зокрема на Сумщині, Полтавщині, Харківщині, залізниця по праву носить назву «Південна», адже так її назвали в імператорській росії ще в 1901 році.

Аналогічна картина і з Південно-Західною залізницею, яка простягається від кордону з росією та Білоруссю аж до Хмельниччини, адже її теж так назвали у далекому 1870 році в царській росії.

Звичайно, якби керівники Укрзалізниці останні 30 років дивилися на географію зі свого місця перебування, Києва, такі назви залізниць були б явно дивними, однак керівництво залізниці на 32-му році незалежності дивиться на своє господарство «московськими» очима.

На підтвердження цього наведемо роз’їзди (платформи), які мають і нині нумерацію від імперської столиці.

Рекорд безглуздя впевнено тримає Львівська залізниця, яка має на балансі зупиночні пункти, роз’їзди, платформи «1639 км», «1641 км», «1662 км», «1727 км», причому це відстань не від Брюсселя чи Парижа, а від столиці імперської держави — москви.

Такі ж недолугі найменування зустрічаються на Придніпровській залізниці: «1005 км», «1012 км», «1017 км», «1021 км» тощо, на Одеській залізниці — «1027 км», «1040 км», «1043 км» тощо, на Південно-Західній — «507 км», «515 км», «837 км», «1132 км», на Південній залізниці — «668 км», «702 км», «798 км».

Загалом станом на вересень 2022 року «московську» нумерацію мали понад 190 (!) зупиночних пунктів, роз’їздів, платформ.

До речі, довгий час Львівською залізницею керував майбутній герой України Георгій Кірпа, який з часом очолив Укрзалізницю, а згодом — Міністерство транспорту України.

Йому вистачило здорового глузду перенести святкування дня залізничника України на листопад.

Саме 4 листопада 1861 року на територію сучасної України з Відня через Перемишль до Львова прибув перший потяг.

Однак сміливості перейменувати згадані на початку статті залізниці не вистачило. До речі, збережені «історичні» назви залізниць «Південно-Західна» і «Південна» не вберегли станції «Шепетівка», «Тростянець-Смородине» від ракетних ударів рашистів.

Можливо, перейменування назв залізниць (нині регіональних філій Укрзалізниці), залізничних станцій, зупиночних пунктів тощо — непроста справа, і це пов’язано з процедурою внесення змін до відповідних міжнародних баз даних чи з якимось очікуваним реформуванням галузі.

Однак, коли в Україні відбуваються активні процеси перейменувань у царині географічних назв у зв’язку з дерусифікацією та розставанням із комуністично-радянським минулим, Укрзалізниця не повинна залишатися осторонь.

До того ж у 2016—2018 роках Укрзалізниця доволі оперативно своїми наказами змогла перейменувати залізничні станції Артемівськ ІІ (на Бахмут), Київ-Московський (на Київ-Деміївський), Дніпродзержинськ (на Кам’янське) та інші. А тут — географічний глухий кут.

Зрештою, в минулому перейменування залізниць були непоодинокими фактами на території сучасної України.

У короткий період відновлення української державності під час Української революції 1917—1921 років наказом Міністерства шляхів Української Держави від 15 травня 1918 року Південну залізницю було перейменовано на «Слобідську», а Південно-Західну — на «Правобережну», однак прийшли більшовики і повернули імперські назви.

Придніпровська залізниця до 1936 року називалася «Катерининською», у 1936—1961 роках — «Сталінською», а з 15 листопада 1961 р. носить нинішню назву.

Тож, щоб навести лад і перерізати «московську пуповину», пропонуємо перейменувати згадані залізниці відповідно до міст розташування їхніх головних адміністрацій — на «Харківську» та «Київську».

До речі, інші залізниці (Львівська, Одеська, Донецька, Придніпровська) уже мають назви, які відповідають їхньому географічному розташуванню.

А наведені номерні зупиночні пункти, роз’їзди, платформи пропонуємо перейменувати за назвами найближчих населених пунктів або від центру адміністрації відповідної залізниці.

Таким чином Укрзалізниця має врешті стати справді українською!

Олександр КОСОВЕЦЬ,
член ученої ради Українського географічного товариства, член Національної спілки журналістів України, Ростислав СОССА, провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України, доктор географічних наук