Соломія. Brava! Львівська опера разом з італійцями грандіозно відзначила ювілей патронеси Крушельницької

В Україні в день народження Соломії Крушельницької, 23 вересня, розпочалися святкування на честь 150-річчя «унікальної вокалістки, жінки-музи, жінки-сирени, жінки-легенди», як написав про неї відомий італійський музикознавець Рінальдо Кортопассі.

Безумовно, якби не ця жахлива війна, ювілей мав би включити у свою орбіту всю країну й значно підвищити ступінь обізнаності українців про постать славетної співачки: її тріумфи, лінії долі, відданість обраному шляху і своїй батьківщині, місце і роль у формуванні української європейської культури. Як це, власне, сталося під час відзначення 150-річчя Лесі Українки.

Недарма Львівська національна опера, яка з честю носить ім’я Крушельницької, готувалася до цього ювілею два роки.

Красивою мрією (поки що) залишилася ідея генерального директора-художнього керівника Василя Вовкуна про одночасне виконання в усіх театрах Європи і світу, де Крушельницька виконувала партію Мадам Баттерфляй, — однойменної опери Дж. Пуччіні в день її народження.

Неперевершена оперна діва
Соломія Крушельницька.

Попри трагічні для України та її культури обставини, Львівській опері разом з партнерами — ЮНЕСКО, Державною агенцією України з питань мистецтв та мистецької освіти, Посольством Італійської Республіки у Києві, Інститутом італійської культури, Міжнародним фестивалем Дж. Пуччіні, музично-меморіальним музеєм імені Соломії Крушельницької у Львові — все ж вдалося гідно реалізувати великий проєкт із дев’ятьма подіями.

Йому надали статусності, що відповідає постаті співачки: з присутністю міністра культури, представницької італійської делегації, онлайн-трансляцією, яку дивилися на чотирьох континентах, де свого часу виступала Соломія; презентацією книги, виставкою, сучасною візуалізацією, продуманими меседжами й об’єднавчим слоганом: «Соломія Крушельницька. Український діапазон у світовому оперному контексті».

Серед інституцій, причетних до ювілейних заходів у Львові, — міжнародний фестиваль Джакомо Пуччіні в Торре дель Лаго (Італія), на якому Львівська національна опера наприкінці серпня представила оперу «Богема» Дж. Пуччіні під орудою диригента і музичного керівника театру Івана Чередніченка.

Цей успішний виступ наших артистів перед майже 400-тисячною аудиторією фестивалю неподалік В’яреджо, де свої найщасливіші роки прожила Крушельницька, став своєрідною увертюрою до ювілейних святкувань і заклав потужні підвалини для творчого українсько-італійського взаємообміну.

Диригент Альберто Веронезі та співачка
Любов Качала.

Перші результати не забарились: гранд-концертом світової оперної музики з репертуару Крушельницької «Соломія. Brava!» диригував маестро Альберто Веронезі, художній та музичний директор італійської Пуччініано.

Запрошений диригент знаний в Італії як всесвітньо відомий музикант та один з провідних фахівців з музичного веризму — опер Пуччіні, Леонкавалло і Масканьї.

В Україну Веронезе прибув разом з генеральним директором Фестивалю Пуччіні — Франко Моретті. Як відомо, творча співпраця і дружба Пуччіні та Крушельницької стали історією успіху композитора й оперної діви та символом єднання двох народів.

Тож Моретті і Веронезе привезли раритетні фотографії, афіші Крушельницької зі своїх архівів та один документ, оприлюднення якого з часом стане справжньою сенсацією.

Ведучі гала-концерту.
Фото Львівської національної опери.

Гранд-концерт, як завжди, майстерно зрежисований Василем Вовкуном з точки зору музичної і фактологічної драматургії, продемонстрував історію тріумфів Примадонни голосами запрошених виконавців з Одеси, Дніпра, Харкова, Києва та солістів Львівської опери, що виконали головні та надзвичайно складні арії, дуети, сцени з репертуару Крушельницької (який нараховує близько 60 партій!). Багато того, що прозвучало цього вечора, рідко або взагалі не виконується на нашій сцені.

Бравурна кульмінація концерту зі сценою бурі з опери Дж. Верді «Отелло» прозвучала суголосно не тільки з біографією співачки («... молитву з останньої дії артистка мусила повторити після бурі оплесків», — Діло, 1902 р.), а й із нашим часом («...Звитяга! Ура! Ескадра ворожа розбита! Dopo l’armi lo vinse l’uragano...»)

У фіналі, під неспішний літ пелюсток троянд із колосників — символів метеликів, — зал почув голос нашої Соломії, канонізованої Баттерфляй, яка співала українську пісню «Родимий краю», записану у Львові в 1951 році. Відомо, що кожний свій концерт, незалежно від його програми, співачка-патріотка завжди закінчувала українськими піснями.

Важливою подією у низці заходів стало відкриття в інтерактивному просторі фойє Львівської опери виставки «Історія тріумфу». Куратор Михайло Кобрин, свідомо відійшовши від комплексу жертви та меншовартості в оповіді про долю легендарної співачки (в якій, звісно, були: війна, знущання «совєтів», націоналізація, трагічна душевна хвороба сестри...), зосередився на роках її тріумфів із мрією після війни та за належного фінансування доробити експозицію й відкрити оновлений музей Крушельницької, який би розказував її історію сучасними засобами.

Двомовна, інформативна, з лапідарно поданим контентом, ця виставка ідеально вписалася (дизайн Сергій Петлюк) у стіни, які чули голос Крушельницької, й вочевидь заслуговує залишитися там назавжди, настільки вона відповідає сучасному проєвропейському проривному духу та історії театру її імені.

Львівська опера гідно вшанувала патронесу.

У біографії Крушельницької було багато драматичних сторінок, які ще потребують не тільки осмислення й аналізу, а й новітнього підходу до розкриття деталей її особистого життя зі зняттям подекуди фальшивого пафосу з її образу, заради наближення цієї багатогранної особистості до людей, які мають знати, як важко і тернисто даються тріумфи, всесвітня слава і звичайне людське щастя.

Можливо, нарешті хтось візьметься й за створення талановитого кінобайопіка в міжнародній копродукції, адже, як написав журналіст Luca Baccolini в la Repubblica, «Крушельницька є для України еквівалентом Марії Каллас чи Ренати Тебальді, але з ширшим репертуаром».

Ювілеї, організовані таким чином, як це зробила Львівська опера, торують шлях для тих, хто прагне пізнати свою культуру глибше, ідентифікувати себе в ній через масштаб таких особистостей, як Соломія Крушельницька.