Війна росії проти України перекреслила багато важливих урочистостей та планів для людей будь-якого віку. Та попри це освітянське життя продовжується, і там, де безпечно, відбулися урочисті лінійки до 1 вересня. Під час шкільних урочистостей дітям наг
Коли сирени пронизують місто,
Я думаю: Боже, а як наші діти?
Їх очі, їх душі, їх Бог і матусі?
Як ранять стебельця їх тіл дикі звуки!
Коли сирени руйнують надії,
Я думаю: Боже, що думають учні?
Що в чистих серцях? В незамулених душах?
Чи вистачить сил їм? І віри, і душу?
Коли завивають сирени в повітрі,
Я думаю: Боже, війна ця навіщо?
Я згадую тисячі, тисячі вбитих
бійців і жінок, і дітей — їх надії.
Ці дикі сирени кричать, наче орки,
Як дика орда, як московські потвори.
До них нам не звикнути і не простити,
Та згинуть вони! Переможемо в битві!
Не буде московії дикої більше,
Їх ядерних бомб, і терору, і вбитих.
І учні мої розбудують країну,
де вищою цінністю буде Людина!
Василь КАЛЧУГІН, психолог Глобинського ліцею №1
Спостерігаю за цією словесною діареєю, яка несеться в соцмережах навколо проблеми створення академічних людей у профільній школі, і ніяк не можу зрозуміти, чому ті, від кого вона йде, не усвідомлюють елементарних речей. >>
Так, усі радіють кожному обміну. І всі вдячні за кожне врятоване життя. Але ця радість не скасовує відповідальності перед Героями оборони Маріуполя. >>
Наші пращури добре знали, що смерть це не кінець, а перехід. Душа, як пташка, вирушає у свій шлях, і важливо не тягнути її назад болем, а дати спокій, щоб вона знайшла дорогу до свого світу. >>
У Києві, у Національній філармонії України, відбувся щемкий концерт «Польовий і Польова» із проєкту «Звільнена музика», спрямованого на деколонізацію українського музичного простору та повернення імен і творів, які в радянські часи цілеспрямовано витісняли. >>
Командири усіх підрозділів поліції вже зараз повинні мати реальний бойовий досвід - бо інакше вони не можуть забезпечити правопорядок у країні, де значна частина населення має бойовий досвід і де ворожі терористичні акти - звичайний сценарій ймовірної небезпеки. >>
Ми багато говорили про роль молоді у творенні нашої держави, про той вибір, який кожен із нас робить щодня. Бо Україна сьогодні — це не лише про страшні виклики, це, перш за все, про нашу з вами можливість формувати власну, унікальну траєкторію розвитку. >>
