Лицарі війни: як Україні бути без прем’єрства Бориса Джонсона

Агресивна колоніальна політика путіна настільки оповита павутинням брехні й маніпуляцій, що аж тепер починає приносити свої плоди.

І замість зміцнення позицій росії, про що йому марилось останні 30 років, у глобальному масштабі відбувається її розпад, зменшення ролі навіть на регіональному рівні.

Доки російські пропагандисти купають «боса» в теплій ванні брехливих міфів про відновлення великої імперії, у просторі довкола росії проходять абсолютно інші процеси.

Токіо має намір пробуджувати країни G20, котрі займають нейтральну позицію стосовно росії, щоб ввести антиросійські санкції.

Про це повідомив очільник МЗС Японії Йосімаса Хаясі.

Водночас Україна наразі — в епіцентрі планетарних доленосних змін. Україна — головна дійова особа на земній кулі.

Україна прийняла на себе надзвичайно великий виклик і п’ятий місяць бореться зі вселенським злом — путінською чорнокнижною росією, аби спинити й ліквідувати цю нечисть тут, на українських кордонах, і не дати знищити весь цивілізований світ.

Ляпас путіну від Токаєва

Це очевидно для чималої кількості держав. Лідери усе більшої кількості країн почали демонструвати недипломатичне ставлення до верхівки кремля на найвищих рівнях. Так, на нещодавньому саміті G20 главі МЗС росії сергію лаврову представники країн-учасниць оголосили бойкот.

А ще раніше болючих ударів по політичній фізіономії країни-агресора завдав президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв. Хоч і пройшов певний час, але про це варто нагадувати.

Токаєв зазначив, що після вторгнення росії в Україну Казахстан з пересторогою дивиться на свого північного сусіда. У країні чимала кількість людей виступають проти катастрофічного руйнування суверенної країни російськими окупантами, котрі вбивають українців лише тому, що вони — українці.

Це був доволі прозорий натяк, що ізольована росія наразі більше залежить від Казахстану, ніж навпаки. Її вага впала, й тому кремлю слід спускатись на грішну землю. На завершення Токаєв добив путіносатанистів відмовою прийняти з залитих кров’ю українців рук орден Олександра Невського.

Однак наразі Україну цікавить предметна допомога цивілізованого світу на тлі відставки справжнього нашого вірного друга — прем’єр-міністра Великої Британії Бориса Джонсона, що неабияк нас засмутила. Хоча тамтешні ділові кола навперебій запевняють, що підтримка України залишиться незмінною.

Водночас про нову чималу порцію допомоги Україні заявив президент Америки Джо Байден.

Хвиля війни кожну країну омиває від прихованого, наносного, оголює і знімає маски.

«Чому ви почали війну?»

Це запитання до міністра закордонних справ орків сергія лаврова залишилось без відповіді на такому «теплому» прийомі під час його виходу на червону доріжку на останньому саміті G20.

Глава МЗС росії, мабуть, припускав, що йому будуть надзвичайно раді на зустрічі 20 міністрів закордонних справ. Але реальність для нього виявилась іще «стрьомнішою». І повністю приземлити лаврова допоміг один із журналістів, який двічі озвучив своє запитання: «Чому ви почали війну?».

Лавров не те що не відреагував на запитання журналіста, а навіть не подав вигляду, що почув його. Хоча водночас, мабуть, зрозумів, що йому буде максимально дискомфортно, тому й вирішив довго не засиджуватись на Балі.

Тож його не було ані під час офіційної трапези міністрів, ані у другій половині дня.

Також, окрім журналістів, міністру закордонних справ росії влаштували бойкот під час G20 керівники закордонних відомств впливових країн. На вечерю з колегами не прийшли очільники МЗС країн G7. Ба більше: спільне фото зробити також не вдалось. А все тому, що на зустрічі був той самий лавров.

Щойно лавров завершив свій виступ, як одразу ж покинув зал засідань. Таким чином він вирішив проігнорувати виступ Анналени Бербок, яка є чинною главою G7.

Вона, власне, мала бути наступним доповідачем. Зауважимо, що напередодні повідомлялося, що міністерка закордонних справ Німеччини планувала пройтись по злочинах із боку росії.

Україна для британців — римейк 1940 року

Щодо відставки Бориса Джонсона з поста прем’єр-міністра Великої Британії, ми в Україні чималою мірою неприємно здивовані. Джонсон за лічені дні став для нас своєю людиною і запорукою того, що Україна має справжнє плече підтримки, яким, окрім Британії, стали для нас і Польща, і США, і Литва тощо.

Тож одразу всі задались питанням: як відставка Джонсона (він до вересня ще буде в. о.) вплине на Україну та її потребу в міцних дружніх руках і як далі розвиватиметься співпраця королівства Великої Британії з Україною.

«Практично жодних змін не буде, — впевнений політичний аналітик Андрій Піонтковський. — Найвірогідніші кандидати на пост прем’єр-міністра — це міністр закордонних справ Ліз Трасс та міністр оборони Бен Воллес.

Ця відставка та її мотиви не мають жодного відношення до України. Підтримка України Великою Британією надзвичайно значуща. Для британців це — ніби романтичне повернення до своєї історичної молодості. Для них Україна-2022, котра сам на сам відважно б’ється з путіним, — це історичний римейк Англії 1940 року, коли вона один на один билась із Гітлером.

У цьому сенсі нічого не зміниться, але все одно я вражений цією історією, вражений дріб’язковістю західних політиків у цілому. Вони не розуміють масштабів усього того, що зараз відбувається. Адже зараз в Україні на полях битви вирішується доля світу, доля XXI століття.

І на цьому тлі мотиви відставки Джонсона — неприпустимий його «злочин» — вечірка під час ковіду й якесь просування по службі третьорядного члена палати громад, якого звинуватили в нібито сексуальній розпусті.

Для мене це нерозуміння частини британської політичної еліти, в якому світі вона живе, що відбувається і яку величезну роль відігравав і продовжуватиме відігравати Борис Джонсон. Він, без перебільшення, мобілізував довкола України увесь світ.

І в такий час кривавої битви за увесь цей цивілізований світ у Британії політики займаються якимись дурними розбірками, усуваючи видатну харизматичну фігуру з одного з потужних центрів прийняття рішень, це не піддається здоровій логіці. Але щодо України його участь і вплив на хід війни проти росії будуть не меншими».

Чи могла росія вплинути на відставку Джонсона? Є такі версії про роль російського лобі в Британії, і, знаючи про довгі руки імперії зла, ми можемо й це припускати.

Щодо претендентів на місце Бориса Джонсона, то Україну порадувала нещодавня заява глави МЗС Британії Ліз Трасс: «Ми не зупинимось, доки путін не зазнає краху».

Однак, згідно з останнім опитуванням членів консервативної партії Великої Британії, міністр оборони Бен Воллес є явним фаворитом на перемогу в змаганні за крісло прем’єр-міністра.

Воллес перемагає всіх основних претендентів, включно з міністром закордонних справ Ліз Трасс. Щоправда, згодом сам Воллес заявив, що не претендуватиме на прем’єрство.

Джонсона — прем’єром України

Але попри те, що, за словами британського військового аналітика Робіна Хорсфола, з відставкою Бориса Джонсона відобразились найгірші аспекти частини англійського суспільства зокрема та старої Європи загалом, ми сподіватимемось на незмінність курсу Королівства Великої Британії в підтримці України.

Хоча прикро, що саме в цей час консерватори Британії вирішили зробити ще одне кровопускання. Шкода, що й там — у світі, який ми вбачаємо ледь не зразковим — тільки-но на горизонті вимальовуються вибори, як у частини політиків починають заточуватись готові до ударів ножі.

Джонсон провів свою націю через паводки, Brexit, пандемію, економічну кризу, а тепер і війну. Звісно, йдеться тут не про мораль, а про жадобу до влади. І, за подібною аналогією, тому, хто прийде на місце Бориса, потрібно буде берегти свою спину, бо ті ж ножі будуть завжди напоготові.

Критики Бориса Джонсона раніше вважали, що він не сприймає найвищу державну посаду всерйоз. Однак навіть ті, хто сприяв його відставці, за словами Робіна Хорсфола, тепер зрозуміли, що посада прем’єр-міністра була кульмінацією роботи протягом його життя, неймовірним досягненням, яке суперечить усім політичним стандартам та нормам.

Він дійсно сприймає це дуже серйозно й не збирається легковажно сходити з вершини прийняття важливих для людства рішень, як-от у прискоренні перемоги України над фашистською росією.

«Нинішня криза Бориса Джонсона є втіленням кар’єри з дивовижними злетами та падіннями, у якій він постійно порушував правила або підлаштовував їх під власні потреби, водночас дратуючи босів, колег, друзів, коханих, — вважає Робін Хорсфол.

— І в таких ситуаціях він відчував себе ослабленим більше, ніж будь-хто інший, тому що знову і знову його партія, видавець або колеги бачили, що він досягає таких висот, до котрих ніхто інший з його оточення не міг добратись. Цю постійну гірку угоду, яку укладали всі, хто з ним контактував, мабуть, найкраще підсумував Конрад Блек, власник журналу Spektator, який у 1999 році призначив Джонсона редагувати видання за умови, що він не балотуватиметься у депутати. Коли менш ніж через два роки Джонсон таки пішов у депутати, Блек обурився, що його редактор виявився «невимовно дволиким».

Незважаючи на це, за словами біографа прем’єр-міністра Соні Пернелл, його не звільнили, тому що він якісно просунув журнал».

Більшість політиків застрягли на ортодоксальності. Але політика — це не контрольна з математики, це людська природа. Широка публіка краще це оцінює, ніж коментатори. Тому-то й українці почали закликати в соцмережах: «Джонсона — прем’єром України!».

Така коротка характеристика діяльності британського усе ще прем’єра вказує нам, що справді Борис Джонсон не відступиться від своєї місії допомагати Україні тримати мирне небо над Заходом аж до повної перемоги здорових сил цивілізації у війні з рашизмом.

Тим часом Міноборони США оприлюднило оновлений перелік озброєння і військового обладнання, виділеного Україні після початку широкомасштабної збройної агресії російської федерації.

А президент США Джо Байден водночас зазначив, що Сполучені Штати також продовжують співпрацю зі своїми союзниками та партнерами, щоб визначити та надати Україні додаткові можливості для захисту.

Тож у нас є HIMARSи — потужна зброя на фронті — і така ж потужна зброя — духовна сила, аби відстояти весь світ.