Тричі намагалися поставити на коліна: науковці представили нові методики підрахунку жертв Голодомору-геноциду українців

Під час Голодомору-геноциду 1932—1933 років комуністичним тоталітарним режимом знищено 10 млн 500 тис. українців, iз них — 4 млн дітей.

Цю нову вражаючу цифру втрат української нації, як повідомляла «УМ», було встановлено під час проведення комплексних судових експертиз, у ході яких експерти використали нові методики підрахунків.

Також експертами встановлено, що під час масового штучного голоду 1921—1923 рр. знищено 3 млн 500 тис. українців, під час масового штучного голоду 1946—1947 рр. знищено 1 млн 500 тис. українців.

Саме про це йшлося на пресконференції «Голодомор-геноцид українців 1932—1933 рр. та масові штучні голоди 1921—1923 рр., 1946—1947 рр.:­ методики та висновки комплексних судових експертиз», що відбулася в агенції «Укрінформ» за ініціативи громадської організації «Міжнародна асоціація дослідників Голодомору-геноциду».

Такі дослідження провели вперше в Україні

Директор Інституту української мови НАН України Павло Гриценко наголосив на важливості проведених дослі­джень, адже це дає українському суспільству можливість зрозуміти історичні події, усвідомити, чому саме знищували українців та як сталося, що Україна залишилася без своєї україноцентричної еліти. Водночас до цього часу тривають «якісь дискусії» та фактично приховування злочинів комуністичного режиму.

Відомий правозахисник, президент Асоціації психіатрів України Семен Глузман заявив, що психологічні наслідки Голодомору простежуються до цього часу — впродовж уже кількох поколінь. Подолати їх можливо лише за допомогою правдивої інформації та розуміння державою важливості цих процесів.

«У рамках кримінальної справи №475, яка була порушена в 2009 році, було встановлено, що комуністичний тоталітарний режим знищив ­3 млн 941 тис. осіб на території України, — каже заслужений юрист України, заступник голови ГО «Міжнародна асоціація дослідників Голодомору-геноциду» Микола Герасименко, який у 2009—2010 роках здійснював керівництво оперативно-слідчою групою.

— На той час експертизу провів науковий співробітник сектору тривалості життя і здоров’я населення Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М. В. Птухи О. Рудницький, який використав медичні терміни «надсмертність» та «середня смертність» для встановлення чисельності жертв. Однак Генеральна прокуратура України не погодилася з цим та надала вказівку провести комплексну судову експертизу, залучивши юристів, судових медиків, економістів, істориків, політологів та інших фахівців. Але можливості для її проведення не було: закінчувалися терміни слідства, змінювалася влада… І тільки в 2019 році було зареєстровано нове кримінальне прова­дження щодо виконавців Голодомору-геноциду та призначено низку складних комплексних судових експертиз, які надали відповідь на запитання, яку чисельність українців знищено комуністичним режимом під час масових штучних голодів та Голодомору-геноциду».

За словами Миколи Герасименка, міжнародна практика свідчить, що під час розслідувань таких злочинів, як масові вбивства, геноциди, воєнні злочини, створюються спеціальні слідчі групи.

Адже це сфера криміналістики і кримінального права, тож висновки щодо питання встановлення чисельності жертв мають робити слідчі, криміналісти, судові експерти, а не історики чи демографи.

Так, комплексна судова історико-лінгвістична експертиза, проведена Інститутом української мови НАН України та Інститутом дослідження Голодомору Національного музею Голодомору-геноциду, визначила, що на означення голодів 1921—1923 рр. та 1946—1947 рр. в Україні, здійснених комуністичним тоталітарним режимом, необхідно застосовувати термін «масові штучні голоди», а термін «Голодомор» є власною назвою злочину геноциду, вчиненого в 1932—1933 рр.

Висновком судової історико-джерелознавчої експертизи, проведеної Інститутом української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України спільно з Інститутом дослі­дження Голодомору встановлено, що під час масового штучного голоду 1921—1923 рр. знищено 3 млн 500 тис. українців, а під час масового штучного голоду 1946—1947 рр. знищено 1 млн 500 тис. українців.

Комплексну судову статистично-криміналістичну експертизу провели фахівці Національної академії правових наук України та Інституту дослідження Голодомору.

Методика, яку взяли за основу науковці, вперше була застосована французьким дослідником польського походження Мареком Шлівінським, який підрахував кількість жертв у Камбоджі.

Він усю країну поділив на регіони, характерні за певними ознаками, підрахував дуже детально чисельність жертв у невеликому районі, який був репрезентативний для цього регіону, а тоді екстраполював цю цифру на всі інші регіони. Але дослідження Шлівінського враховує набагато меншу кількість чинників, тому українські науковці зробили вагомий крок уперед у світовій науці.

Методика, яку розробили українські науковці, полягала в тому, що територія України так само була поділена на вісім регіонів, схожих між собою за різними ознаками. Для встановлення чисельності жертв геноциду в цій експертизі також були використані спеціальні сучасні криміналістичні методи та методики.

Таке дослі­дження, за словами доцента кафедри нової та новітньої історії зарубіжних країн Львівського національного університету ім. І. Франка Андрія Козицького, було проведене вперше в Україні з урахуванням міжнародного досвіду.

Як повідомив докторант Інституту регіональних дослі­джень ім. М. І. Долішнього НАН України Роман Теслюк, який входив до складу експертної групи, джерельною базою для дослідження стали: матеріали всесоюзних переписів населення 1926 і 1937 років; статистичні матеріали в розрізі адміністративно-територіальних одиниць (районів та міськрад) УСРР та Кубані, статистичні довідки, дані про міграційний рух населення; книги записів актів цивільного стану (смертей і народжень); інші архівні документи; наявні експертні та емпіричні оцінки тощо.

«У процесі дослідження зазначені джерела було скориговано, оскільки багато демографічної інформації було спотворено або ж вона неповна, — уточнює пан Теслюк.

— Особливість використаних нами методик полягає насамперед у тому, що вони мають міждисциплінарний характер і перед­бачають застосування низки інструментів: статистичні методи, документ-аналіз, багатовимірний математичний аналіз, криміналістичні методики та методи історичної демографії».

Комплексною судовою історико-криміналістичною експертизою, проведеною Національною академією правових наук України, Інститутом української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, Інститутом української мови НАН України й Інститутом дослідження Голодомору, встановлено, що комуністичний тоталітарний режим у 1932—1933 рр. вчинив геноцид українців з метою ліквідації національно-визвольного руху, нищення української нації та недопущення відновлення Української держави.

Під час вчинення особливо тяжкого злочину геноциду в 1932—1933 роках комуністичний тоталітарний режим знищив 10 млн 500 тис. українців.

Ще одна комплексна судова експертиза — науково-правова — підтвердила вчинені злочини та надала висновок, що геноцид українців організували Сталін та його оточення; виконавцями цього злочину є керівники ЦК КП(б) України, каральних органів та перший секретар Північно-Кавказького крайового комітету ВКП(б). Також під час проведення цієї експертизи встановлено, що комуністичний тоталітарний режим під час геноциду в 1932—1933 рр. знищив 10 млн 500 тис. українців.

Тобто фахівці трьох різних експертиз, використовуючи різні методи та методики щодо встановлення чисельності жертв, дійшли до однакової цифри — втрати української нації під час Голодомору становлять 10 млн 500 тис. українців.

Скільки нас знищено?

Володимир Пилипчук, доктор юридичних наук, директор Державної наукової установи «Інститут інформації, безпеки і права Національної академії правових наук України» наголосив на висновках історико-криміналістичної та статистично-криміналістичної експертиз: «По-перше, встановлено, що геноцид було вчинено проти української нації. По-друге, було визначено механізм знищення українців. Це, зокрема, Голодомор, розстріли, депортації тощо».

На цьому наголошує і Андрій Козицький: «Важливий момент — якщо раніше жертвами геноциду розглядали тих, хто загинув в Україні від голоду, то зараз розглядаються всі вбивства, зокрема і розстріли, і знищення під час депортацій... І це правильно. Євреї не розділяють своїх жертв під час Другої світової війни на тих, хто загинув у концтаборах, у гетто чи просто від голоду, переслідувань, ховаючись від нацистів».

Інший важливий момент — дослідження враховує втрати української нації не тільки в межах тогочасної України, а й на територіях, де компактно проживали українці. «У роки Голокосту в євреїв не було своєї держави, вони гинули в різних країнах, — наголошує Микола Герасименко. — Тому й рахували загальні втрати єврейської нації. І це правильний підхід. Точно такий шлях обрала Україна».

Тому в рамках вищезгаданої експертизи було досліджено не тільки територію УСРР, а й регіони Північно-Кавказького краю (Дон, Кубань).

«Упродовж неповних тридцяти років існування комуно-радянський режим тричі влаштовував штучні голоди в Україні, і це, безперечно, свідчить про продуманість, планомірність і спрямованість цих злочинів, — зазначив директор Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, доктор історичних наук Георгій Папакін.

— Тричі російські комуністи намагалися поставити на коліна українську націю. Вирвали з її лав 15,5 млн життів, але щоразу вона відроджувалася і давала бій комуно-радянському режиму».

«Але й це ще не остаточні дані, оскільки під час дослі­джень були знайдені матеріали, які дають підставу говорити: робота має бути продовжена, — наголошує Микола Герасименко. — Тоді ми дамо суспільству відповідь на запитання: «Скільки нас знищено, хто нас знищував, за що нас знищували і які були використані методи та механізми знищення українців?».