Музика і листи: у концертному перформансі «Відображення. Лінії долі» поєднають нове з біографії композитора Бориса Лятошинського

24.09.2021
Музика і листи: у концертному перформансі «Відображення. Лінії долі» поєднають нове з біографії композитора Бориса Лятошинського

«Відображення. Лінії долі» — це проєкт про українського композитора Бориса Лятошинського.

Поєднання музики зі світловим шоу, авторською графікою та відеорядом, у якому публіці представлять раритетні листи і фото, оригінали партитур, ексклюзивне відео з сімейних архівів композиторів у сучасній 3D-візуалізації, — це концерт «Відображення. Лінії долі», який представлять у Києві 28 вересня в Театрі на Подолі.

 

Камерний ансамбль «Лятошинський тріо», до якого входять висококласні виконавці — скрипаль Михайло Захаров, віолончеліст Олексій Шадрін та піаніст Роман Лопатинський, презентує прем’єру, в якій прозвучить музика українських композиторів ХХ століття: Бориса Лятошинського, Рейнгольда Глієра, Івана Карабиця, Євгена Станковича, Валентина Сильвестрова та Віталія Годзяцького.


Творчі взаємозв’язки між знаковими фігурами Рейнгольда Глієра та Бориса Лятошинського та учнів другого — Івана Карабиця, Євгена Станковича, Валентина Сильвестрова та Віталія  Годзяцького — є предметом численних досліджень мистецтвознавців як в Україні, так і в інших країнах протягом багатьох десятиліть.

 

Тож саме формування української композиторської школи, традицій, спадковість музичного мислення та вектори їхнiх творчих шляхів стали центральною темою проєкту-концерту «Відображення. Лінії долі», який реалізують за підтримки Українського культурного фонду.


«Для створення мультимедіа контенту ми використали декілька листів 1913-1918 років особистої переписки Бориса Миколайовича та його дружини Маргарити Царевич з тих часів, коли їхня любов тільки почалася, — розповідає «Україні молодій» режисерка проєкту Жанна Чепела, яка є співкоординаторкою проєкту та авторкою сценарію концерту.

 

— У цих листах автор скаржиться, що його серце тяжіє до музики, а доводиться займатися сухою юриспруденцією, бо тоді він одночасно вчився в університеті, здобуваючи звання юриста, та закінчував консерваторію. Також для повного занурення в епоху ми використовуємо в нашому перформансі архівний аудіозапис зустрічі Бориса Миколайовича з його вчителем та другом Рейнгольдом Моріцевичем Глієром та учнями. На цьому записі оживають не тільки голоси видатних майстрів, а й саме життя: чутно розмови учнів та дружини, шум міста за вікном... Цього запису ніхто не чув, уривок з неї прозвучить уперше».


І додає: «На долю цього подружжя випало багато випробувань. Це й страшні часи Першої світової війни, коли молоді люди тільки почали жити, а три великі імперії розвалилися. І з усієї Європи тільки Лятошинський — єдиний серед композиторів того часу — зміг узагальнити звучання епохи, написавши свою першу симфонію. Авторські рукописи цього твору ми використовуємо в нашому концерті. Це й криваві часи сталінських репресій та Голодомору в Україні. Часи, коли листи настільки сухі в своєму фактажі, що, читаючи їх і знаючи, що відбувалося насправді, стає страшно. У нашому перформансі ми даємо цитати цих листів у перехресті офіційних постанов ЦК ВКПБ та офіційних на той час газет».


Готуючи «Відображення. Лінії долі», опрацьовували багато архівних матеріалів. Акцентують, що рід Лятошинських має дворянське походження. Його історія налічує понад 10 століть.

 

Ці факти мають підтвердження з листа, якій надійшов у відповідь на запит батька Бориса Миколайовича — Миколи Леонтійовича Лятошинського з Волинського дворянського зібрання. Ці документи також оприлюднять у мультимедіа перформансу-концерту.