Я хочу вірити

Не вірю тим, хто з власного палацу
Вчить, як здолати вбогість і нужду.
Це — хитруни, обманщики, паяци,
Людці у пересиченім бреду.

   
Ні, не маскуйтесь, ненаситні лиця, —
На вас відмітина обману й чорних лих.
Тому, Вкраїно, день твій не ясниться,
Що досі терпиш ти байстрят таких.

   
Дивись, Вкраїно, як розперезались
Московські невгамовні холуї...
Нових часів вже люди зачекались,
Предтечі та наступники твої.

   
Я хочу вірити без зайвої гордині,
Що ми збагнем, хто щирий, хто брехун.
І освятить вкраїнське воскресіння
Новий Мазепа чи новий Богун.

Вадим КРИЩЕНКО
Київ