Династія патріотів: від армії УНР до сьогоднішньої військової розвідки
В історії радянського спецназу був лише один офіцер ГРУ, який за війну в Афганістані отримав звання Героя Радянського Союзу за життя — і ним був українець. >>
У Вінниці є пам’ятка архітектури — так званий будинок капітана Четкова.
Особа власника будинку на загал невиразна й нецікава, а ось архітектор цієї красивої будови, виконаної у популярному на той час (1910 р.) стилі модерн заслуговує на увагу.
Ім’я автора проєкту — Листовничий Василь Іванович, і багато булгакофілів можуть впізнати його в образі Лісовича, сусіда Турбіних із «Білої гвардії», якого карикатурно змалював Булгаков. Листовничий насправді був власником будинку на Андріївському узвозі, 13, у Києві, де свого часу орендувала квартиру родина Булгакових.
Подейкують, що велика й гамірна сімейка письменника постійно заливала Листовничих, які мешкали поверхом нижче і, звісно ж, мали претензії до неспокійних сусідів. Проте, гадається, причина була в іншому.
Василь Іванович Листовничий походив із древнього козацького роду, обіймав високі посади в Києві і був почесним його громадянином.
Після Жовтневої революції, коли в Києві проголосили УНР, Листовничий був будівничим Комісаріату у справах Київської шкільної округи, керував ремонтом Педагогічного музею (Центральної Ради) та театром Соловцова.
Можливо, саме співпраця з керівними органами УНР так дратувала Булгакова, який висміяв господаря дому, де пройшли його найщасливіші роки? Адже всі, хто читав «Білу гвардію», чудово знають ставлення письменника до всього українського.
Драматично склалася доля архітектора з приходом радянської влади у Київ. У 1919-му його заарештувала ЧК, його утримували в Лук’янівській тюрмі, піддавали тортурам, тричі виводили на імітований розстріл, а коли перевозили в табір за межами міста, при спробі втечі вбили.
Про інтелігентність і благородство родини Листовничих (попри паплюження сталінським адептом) свідчить і те, що донька Василя Івановича — Інна Василівна Кончаковська-Листовнича (померла в 1985 р.) — була праведником Бабиного Яру.
Ірина ОРНАРОВИЧ
В історії радянського спецназу був лише один офіцер ГРУ, який за війну в Афганістані отримав звання Героя Радянського Союзу за життя — і ним був українець. >>
У перебігу, подекуди, напружених відносин між Варшавою і Києвом, українська сторона, із невідомих причин, належно не відреагувала на заяву президента Польщі Кароля Навроцького про те, що у нього "кожен день відбувається духовний зв'язок із Пілсудським". >>
Замість того, щоб підвищувати цінність військової служби загалом, створювати стимули для професійного розвитку, підготовки кадрів, набуття нових спеціальностей та довгострокової кар'єри у війську, нам знову пропонують перерозподілити доплати між різними категоріями військовослужбовців. >>
Нічого подібного за масштабом і рівнем документування в польській історіографії не існує. Натомість цифра у 100 тисяч убитих поляків, яка сьогодні фактично закріплена в польському законодавстві та політичному дискурсі, не підтверджена жодним науковим дослідженням. >>
Покоління за поколінням ми падаємо у землю як зерна, але творимо щось більше за нас. Це прикінцева професорська цитата у новій - першій художній книзі історика і журналіста Олександра Зінченка "Два мільйони світанків (Трипільська таємниця)". >>
Дорогі мої сини і онуки («вовки і вовченята») — воїни ССО, які тихо приходять, роблять свою справу і тихо повертаються, вітаю вас з професійним Святом — Днем Сил Спеціальних Операцій! >>