Не концтабір! У Харкові музиканти протестують через заборону Терехова грати у саду Шевченка

Так сталося, що відомий харківський кобзар Микола Гришко найбільше любить грати біля пам’ятника... Кобзарю.

Духовна спорідненість — річ серйозна, тому чиновницьким циркуляром її не відміниш. Але саме за цю невдячну справу взявся днями секретар міськради Ігор Терехов, заявивши, що філософія саду Шевченка не передбачає вуличних музикантів.

«Серйозно?» — поцікавилися вільні митці й влаштували чиновнику тижневий флешмоб суцільного протесту. Тобто грали по одному, групами та спільними концертами просто неба.

Один із них — трубач Костянтин Олійник, узагалі прихопив із собою підсилювач звуку і влаштував голосний концерт під стінами мерії. Мовляв, не пускаєте до саду, ну тоді я йду до вас.

Усе почалося з того, що хтось із відвідувачів найстарішого харківського парку висловив у листі до управлінців невдоволення занадто гучною музикою, яка постійно лунає там на відкритих майданчиках.

Вуличним музикантам згодом запропонували перемістися під стіни Оперного театру або «до градусника» — культового «п’ятачка» біля метро «Історичний музей».

Але митці категорично не погодилися з таким поворотом справи, оскільки саме вільний простір навколо пам’ятника Шевченку давно вважають своїм. Тим більш неприйнятною для них виявилася заборона як така.

Аби висловити свій протест, музиканти оголосили акцію під назвою «Сад Шевченка — не концтабір», яку підтримали відомі групи Alcogol Ukulele і «Папа Карло», композитор і співак Борис Севастьянов, кобзар Іван Сенін та багато інших. До них приєдналися активісти різних рухів і політичних партій.

«Сьогодні ми зібралися не лише за свободу саду Шевченка. Ми зібралися за свободу нашого міста, — сказав депутат міськради, керівник Харківського антикорупційного центру Дмитро Булах.

— Мета акції — домогтися того, аби харків’яни могли вільно розпоряджатися міським простором. Це наш парк, так само, як й інші парки та сквери. Заборона — чистої води волюнтаризм. Це спроба Терехова бути більшим, ніж сам Кернес».

Можливо, цю заборону харківці сприйняли б не настільки гостро, якби прецедент зі свободою тут трапився вперше. Минулого року в саду Шевченка влаштовували протести студенти, оскільки охорона проганяла їх з газонів.

Мовляв, це вам не Європа, де можна посидіти на травичці. До цього ті ж охоронці жорстоко побили хлопця, бо той завів до чоловічої вбиральні дівчину, якій стало зле, а в жіночому туалеті була велика черга.

І ось нове «табу» — слідом за музикантами чиновники заборонили спортсменам проводити у цьому ж таки парку фітнес-тренування. Що далі?

Утім, незважаючи на суворі циркуляри, митці здаватися не збираються.

«Це дуже ґрунтовний протест, — каже Костянтин Олійник. — Я грав на Майдані, в АТО дав 500 концертів, встиг повоювати. Останнім часом, коли потреба у волонтерській діяльності спала, я час від часу граю у саду Шевченка і по всій Україні. І тут раптом охоронці кажуть, що зроблять мене інвалідом, якщо буду грати. Але так бути не може».