І трохи Малевича. Травневі покази Національного театру опери і балету імені Тараса Шевченка
На останній місяць весни колектив Національної опери України підготував своїм шанувальникам чимало цікавих музичних подій. >>
Так сталося, що відомий харківський кобзар Микола Гришко найбільше любить грати біля пам’ятника... Кобзарю.
Духовна спорідненість — річ серйозна, тому чиновницьким циркуляром її не відміниш. Але саме за цю невдячну справу взявся днями секретар міськради Ігор Терехов, заявивши, що філософія саду Шевченка не передбачає вуличних музикантів.
«Серйозно?» — поцікавилися вільні митці й влаштували чиновнику тижневий флешмоб суцільного протесту. Тобто грали по одному, групами та спільними концертами просто неба.
Один із них — трубач Костянтин Олійник, узагалі прихопив із собою підсилювач звуку і влаштував голосний концерт під стінами мерії. Мовляв, не пускаєте до саду, ну тоді я йду до вас.
Усе почалося з того, що хтось із відвідувачів найстарішого харківського парку висловив у листі до управлінців невдоволення занадто гучною музикою, яка постійно лунає там на відкритих майданчиках.
Вуличним музикантам згодом запропонували перемістися під стіни Оперного театру або «до градусника» — культового «п’ятачка» біля метро «Історичний музей».
Але митці категорично не погодилися з таким поворотом справи, оскільки саме вільний простір навколо пам’ятника Шевченку давно вважають своїм. Тим більш неприйнятною для них виявилася заборона як така.
Аби висловити свій протест, музиканти оголосили акцію під назвою «Сад Шевченка — не концтабір», яку підтримали відомі групи Alcogol Ukulele і «Папа Карло», композитор і співак Борис Севастьянов, кобзар Іван Сенін та багато інших. До них приєдналися активісти різних рухів і політичних партій.
«Сьогодні ми зібралися не лише за свободу саду Шевченка. Ми зібралися за свободу нашого міста, — сказав депутат міськради, керівник Харківського антикорупційного центру Дмитро Булах.
— Мета акції — домогтися того, аби харків’яни могли вільно розпоряджатися міським простором. Це наш парк, так само, як й інші парки та сквери. Заборона — чистої води волюнтаризм. Це спроба Терехова бути більшим, ніж сам Кернес».
Можливо, цю заборону харківці сприйняли б не настільки гостро, якби прецедент зі свободою тут трапився вперше. Минулого року в саду Шевченка влаштовували протести студенти, оскільки охорона проганяла їх з газонів.
Мовляв, це вам не Європа, де можна посидіти на травичці. До цього ті ж охоронці жорстоко побили хлопця, бо той завів до чоловічої вбиральні дівчину, якій стало зле, а в жіночому туалеті була велика черга.
І ось нове «табу» — слідом за музикантами чиновники заборонили спортсменам проводити у цьому ж таки парку фітнес-тренування. Що далі?
Утім, незважаючи на суворі циркуляри, митці здаватися не збираються.
«Це дуже ґрунтовний протест, — каже Костянтин Олійник. — Я грав на Майдані, в АТО дав 500 концертів, встиг повоювати. Останнім часом, коли потреба у волонтерській діяльності спала, я час від часу граю у саду Шевченка і по всій Україні. І тут раптом охоронці кажуть, що зроблять мене інвалідом, якщо буду грати. Але так бути не може».
На останній місяць весни колектив Національної опери України підготував своїм шанувальникам чимало цікавих музичних подій. >>
Харків ніколи не вмів бути тихим. Навіть, коли замість симфоній вулиці заповнює виття сирен, місто продовжує шукати світло надії в музичному ритмі. >>
Коли стіни рідного дому стають лінією фронту, пам’ять згортається до розмірів валізи, але не втрачає своєї величі. >>
Диригент з українським корінням Роман Ревакович знову представляє польську музику в Україні. Концерти з його диригуванням відбудуться 22 квітня в Ужгороді, 26 квітня — в Рівному, 14 травня — в Івано-Франківську, 29 травня — в Хмельницькому та 14 червня — в Чернігові. >>
Харкову не звикати до контрастів, але сьогодні вони відчуваються особливо гостро. >>
На Харківщині російська армія 7 квітня зруйнувала історичну садибу Донців-Захаржевських та вдарила по рейсовому автобусу на Дніпропетровщині. «Бабель» зібрав головне про наслідки ударів. >>