Я — українець. Критися не стану —
Умію, можу, все зроблю зі смаком.
Я хочу бути визнаним і знаним
Не менше від француза чи поляка.
Я — українець, кличу на гостину,
Прийду вас зустрічати на вокзали.
Я дуже хочу, щоб мою країну
Не лиш жаліли, але й поважали.
Я — українець, щирий в дружнім колі,
Але скажу сусідським недорікам,
Що мій державний синьо-жовтий колір
Вже вписаний в історію навіки.
Як заклик пращурів, ми бережем свободу —
І хай це знають ті, хто хоче гудить.
Я — українець з роду і до роду.
Таким я є, таким назавжди буду.
Вадим КРИЩЕНКО
Київ
Спостерігаю за цією словесною діареєю, яка несеться в соцмережах навколо проблеми створення академічних людей у профільній школі, і ніяк не можу зрозуміти, чому ті, від кого вона йде, не усвідомлюють елементарних речей. >>
Так, усі радіють кожному обміну. І всі вдячні за кожне врятоване життя. Але ця радість не скасовує відповідальності перед Героями оборони Маріуполя. >>
Наші пращури добре знали, що смерть це не кінець, а перехід. Душа, як пташка, вирушає у свій шлях, і важливо не тягнути її назад болем, а дати спокій, щоб вона знайшла дорогу до свого світу. >>
У Києві, у Національній філармонії України, відбувся щемкий концерт «Польовий і Польова» із проєкту «Звільнена музика», спрямованого на деколонізацію українського музичного простору та повернення імен і творів, які в радянські часи цілеспрямовано витісняли. >>
Командири усіх підрозділів поліції вже зараз повинні мати реальний бойовий досвід - бо інакше вони не можуть забезпечити правопорядок у країні, де значна частина населення має бойовий досвід і де ворожі терористичні акти - звичайний сценарій ймовірної небезпеки. >>
Ми багато говорили про роль молоді у творенні нашої держави, про той вибір, який кожен із нас робить щодня. Бо Україна сьогодні — це не лише про страшні виклики, це, перш за все, про нашу з вами можливість формувати власну, унікальну траєкторію розвитку. >>
