Поліграф: що нам іще бреше ШІ?
Якщо почитати новітню «Історію української літератури» (присвячений сучасному письменству том вийшов торік), то такого автора, як Владислав Івченко, ніби й не існує. >>
Обкладинка книги «Відьма» художника А. Василенка.
Народного художника України Анатолія Василенка всі знають як талановитого карикатуриста, який багато років плідно працював у таких відомих виданнях, як журнали «Перець», «Барвінок», «Малятко», «Піонерія», газета «Сільські вісті», KyivPost та інші.
Але ж недарма кажуть, що обдарована людина талановита в усьому. І таку відому істину ще раз підтвердив цей геніальний майстер сатиричного малюнка та пейзажу.
Нещодавно у видавництві «Український пріоритет» нарешті вийшла заборонена в часи Януковича книжка Анатолія Василенка «Відьма». Невелике за обсягом видання з чудовими власними малюнкам автора відразу припало до душі нашому українському читачеві, тож справа з реалізацією тиражу не забарилася.
Сюжет книги цікавий тим, що дія відбувається не у якихось надуманих казкових країнах, а у сучасному українському мегаполісі, і добре змальовує через сатиричну призму наше сьогодення.
Стара і вже багато в чому немічна бабуся, як і більшість наших громадян, вступає у ті чи інші конфлікти з реальним буденним існуванням, але, маючи надприродні можливості та вірних друзів, успішно бореться з потужним негативом, що заважає нормально жити як їй, так і іншим людям.
Читаючи ці рядки, мимоволі ловиш себе на думці: «Ех, були б у мене такі здібності, я б вчинив так само!» Або: «Були б такі бабці та й насправді, зразу стільки б проблем швиденько повідпадало!» Але потім приходить інша, твереза думка:
— На жаль, не вирішуються наші проблеми помахом чарівної палички, тому необхідно дійсність перетворювати своїми власними силами, і всіх негідників, які розквітнули завдяки владі за тридцять років існування держави, засукавши рукави потрібно наполегливо прибирати з політичної арени.
Я не збираюся переказувати зміст книжки — людина, яка візьме її в руки, прочитає все сама і на одному диханні, а от викласти ще кілька думок на цих сторінках, вважаю буде доречним.
Тож книга потрібна, бо дає змогу подивитися на нас самих із трохи іншого боку, а це інколи буває просто ой як необхідно. Книга принесе справжню насолоду тим, хто любить читати та цінує справжню літературу. Книга розважить і врятує читача від такої неприємної речі, як нудьга.
Звісна справа, Анатолій Василенко як автор має і деякі недоліки, головним з яких я вважаю маленький обсяг книги. Гадаю, що тут варто було би попрацювати ще та додати на сторінки трохи більше пригод про цю симпатичну та добру відьму.
А втім, це не так і суттєво, адже є надія, що невдовзі з’явиться і другий том «Відьми», де читач знову зустрінеться з головною героїнею та її юною ученицею, яка обіцяє бути зовсім не гіршою за її вчительку.
Зараз Анатолій Василенко готує до друку серію коміксів «Пригоди домовичка Гуп-Гупика» для національного видавництва дитячої літератури «Веселка», яку очолює Олексій Бондаренко. Анатолій Петрович є гордістю і добрим талісманом саме «Веселки», бо загальний тираж проілюстрованих ним книг сягає десятків мільйонів.
Лише його серія коміксів «Пригоди Тимка-звіролова» виходили у світ аж 700-тисячним накладом! Зараз би такі тиражі для дитячої книги — і ми б і горя не знали із засиллям булінгу та інших проблемних явищ серед діточок.
У «Веселці» він недавно проілюстрував такі чудові книжки, як «Гарно бути песиком, гарно бути котиком», «Котики», «Нечиста сила», «Пригоди з Ледведиком», «Чарівні окуляри». А у видавництві «Абабагаламага» — ще й дитячого класика Всеволода Нестайка «Тореадори з Васюківки» і чудову збірку дитячих афоризмів «На якому поверсі небо?».
Приємно, що саме повість «Відьма» Анатолія Василенка щойно нагороджена Міжнародною премією імені Миколи Гоголя, вручення якої мало б відбутись у день народження нашого генія — 1 квітня. Але через карантин ця подія переноситься на постлокдаунний час.
Володимир БОНДАРЕНКО,
журналіст-культуролог
Якщо почитати новітню «Історію української літератури» (присвячений сучасному письменству том вийшов торік), то такого автора, як Владислав Івченко, ніби й не існує. >>
Уже 20 серпня вся країна заспіває легендарну пісню «Червона рута» разом з найпопулярнішими українськими акторами: Станіславом Бокланом, Олександром Рудинським, Катериною Кузнецовою, Романом Луцьким, В?ячеславом Довженком, Юрієм Горбуновим, Лілією Ребрик. >>
З Богданом Бринським, живописцем із Івана-Франківська, ми знайомі вже чимало часу і щоразу після зустрічі з ним, після його захоплюючих розповідей про себе, про свій родовід, про людей, з якими він знався за свої роки, я казала собі: >>
У той час, коли мільйони українців розкидані по різних континентах, особливе значення займає українська пісня — як символ пам’яті, єдності та любові до Батьківщини. >>
«Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться!» — мистецький проєкт з такою назвою відбудеться цього тижня у Софії Київській у межах чотириденного уже дев’ятого міжнародного фестивалю високого мистецтва Bouquet Kyiv Stage. >>
Сьогоднішня розмова – не про якийсь бестселер чи наближення до нього. >>