Поминання предків: давнє й сьогодення
Наші пращури добре знали, що смерть це не кінець, а перехід. Душа, як пташка, вирушає у свій шлях, і важливо не тягнути її назад болем, а дати спокій, щоб вона знайшла дорогу до свого світу. >>
Непевна позиція
17.03.2021
Шановна редакціє! Я постійний передплатник вашої газети і хочу подякувати вам, бо постійно черпаю інформацію про події в Україні і в світі.
І хочу відзначити, що газета дуже швидко і вчасно реагує на події нашого життя — політичного, економічного, соціального, питання мови, культури, релігії тощо.
Сьомий рік Російська Федерація веде збройну війну проти України на сході нашої держави, але це не тільки збройна війна, а й культурна та інформаційна, яка завдає великої шкоди нашій країні й нашим громадянам.
Бо після багатьох століть колонізації в Україні не відбулись процеси деколонізації та декомунізації. Замість народного капіталізму ми побудували олігархічний капіталізм.
За 30 років наша держава не зуміла об’єднати українську націю на основі єдиної мови, справжньої історії, об’єднаної церкви, культури та духовності. Треба з великою пошаною і повагою ставитись до тих патріотів і волонтерів, які сьогодні жертвують своїм життям і здоров’ям, захищаючи наші східні кордони від московських варварів.
За період війни загинуло більше 14 тисяч українських військових і близько 30 тисяч отримали поранення. В Україні один мільйон 800 тис. біженців, які зазнали втрат, принижень і особистих трагедій.
І наша висока влада повинна (як всередині країни, так і на всіх міжнародних форумах) говорити про ті втрати і жертви, бо українські військові захищають не лише свою землю, а й європейську цивілізацію перед московськими окупантами.
І на тлі цього всього мене шокувала позиція голови Національної спілки журналістів України Сергія Томіленка, який не сприйняв дуже потрібного указу президента України Зеленського про закриття трьох каналів проросійського телебачення — 112, ZIK та NewsOne, що поширюють брехню про українців і нашу державу, зомбують наших громадян, розповсюджуючи фейки, проповідуючи «рускій мір».
Думаю, керівник такого високого рівня повинен сам слідкувати за інформацією в наших ЗМІ, допомагати скеровувати інформаційні ресурси у напрямку розбудови нашої держави. Якщо в нього в душі немає національної ідеї, то така його позиція повинна бути обговорена на багатьох творчих спілках України і потрібно вирішити питання його заміни на достойного патріота.
Ігор ОЛЕЩУК
Тернопіль
