Святкування 150-літнього ювілею Лесі Українки цього року позначилося справді вагомою подією: вийшло повне зібрання її творів у 14 томах — третє (після Василя Стуса й Тараса Шевченка) академічне зібрання творів класика, що з’явилося в незалежній Україні.

Так, Берлінале цьогоріч — у двосерійному форматі.

Цю квітку, що здатна пробити навіть гострий камінь, оспівала свого часу Леся Українка: «На гострому, сірому камені блиснуло щось, наче пломінь. // Квітка велика, хороша, свіжі пелюстки розкрила… // Нам, поетам, годиться назвати її ломикамінь // І шанувать її більше від пишного лавра».

У перший день після локдауну, який зупинив театральне життя в країні, Національний драматичний театр ім. І. Франка представив прем’єру вистави Івана Франка «Украдене щастя».

Вона піднесла руки до Неба.

До «Святині», якщо ніколи й не сумнівався в її величі, треба дорости: щоб уміти відрізняти справжнє від показного та чітко уявляти контексти, навіть якщо перед тобою і так грубезна книжка на понад пів тисячі сторінок.