Завтрашній читач: бібліотекарів не турбувати

Дивишся на номінаційні списки «Візитівки» і бачиш, як непомітно-раптово змінилися лідери-видавці мистецьких книжок.

Де колись традиційно-незмінне «Мистецтво»? «Родовід» представлений однією новинкою. Кризу переживає «Артбук».

Натомість донедавна незнані столичні «Антиквар» і «Довженко-Центр» щодалі більше радують якістю і тематичним ексклюзивом своїх видань. А київський ArtHuss просто домінує.

     
Дебют видавництва ArtHuss (яке постало на вже міцному професійному ґрунті «Фамільної друкарні Huss»), — у рейтингу 2016 року.

Перші три книжки не здобулися на високий резонанс — упізнаваного, «артхасівського» зовнішнього шарму їхні видання набудуть пізніше. Власне, вже наступного року.

Шість новинок у номінаційних списках 2017-го; з-поміж 43 мистецьких видань шосте місце посідає книжка «Що це взагалі таке? 150 років сучасного мистецтва в одній пілюлі» феєричного Віла Ґомперца, директора лондонської галереї «Тейт», арткритика «Таймз», «Ґардіан» та «Бі-Бі-Сі».

Попри те, що відтоді українські видавці переклали чимало яскравих західних мистецьких студій, книжка Ґомперца лишається засадничою для розуміння модерного світового артпростору.

Завдяки фаховости без жодного дьогтю псевдоакадемічности («Весела ідея, але чи це мистецтво?»). Завдяки аналітичній сміливости, як-от у характеристиці «Олімпії», шедевру Едуарда Мане: «Він просто взяв Тиціанову міфічну красуню «Венеру Урбінську» (1538) та перетворив її на повію».

Завдяки стилістичній макрооптиці — приміром, у визначенні місця імпресіоністів в історії мистецтва: «Вони змінили правила гри, зруйнували стіну між майстернею та справжнім життям».

У тому ж рейтингу лавреатом серед біографічних видань стала «артхасівська» книжка «NOMINA. Україна. Сторінки родинного альбому» («УМ» докладно розповідала про неї 18.07.2017). А вже на «Книжці року’2018» номінувалося 13 новинок від ArtHuss.

У шортлисті мистецької номінації 5 місце посідає Бріджит Квінн, «Неймовірні. П’ятнадцять жінок, які творили мистецтво та історію», на 7 місці — Марина Абрамович, «Пройти крізь стіни».

А лавреатом серед критики стає Ганна Улюра, «365. Книжка на кожен день, щоби справляти враження культурної людини» (Газета писала і про неї — 04.07.2018).

Рейтинг-2019 виводить на друге місце перфектну книжку «100 ідей, що змінили мистецтво» Майкла Берда — автора калібру Ґомперца. Вона вийшла у продовження серії аналітичної критики (мистецької та літературної), котру започаткувала попередня лавреатська книжка Г.Улюри.

Третя в серії — Діана Клочко, «65 українських шедеврів. Визнані й неявні» — того ж 2019-го також стає лавреатом номінації «Візитівка» та фіналістом премії «Нонфікшн». Четверта книжка серії фігурує у сьогорічному Короткому списку номінації «Хрестоматія» — знову від Ганни Улюри; глибинно-компактна історія світової жіночої літератури «Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві».

Останні п’ять років ArtHuss динамічно нарощував асортимент, і тепер видно основні видавничі пріоритети. Перш за все — розуміння книжки як мистецького продукту. Мистецький альбом має бути не лише зшитком якісних репродукції з доданком яскравих коментарів — він сам собою мусить бути Мистецтвом. Згадувана «критична серія» — саме така.

Та найвищим утіленням концепту книжки-Мистецтва є дивовижний артефакт «Краса» Стефана Заґмайстера і Джессіки Волш (це ота обкладинка з вигадливою монограмою на аристократично-білому тлі).

«Краса сама є функцією. Без краси ніщо ніколи не запрацює добре», — з авторського маніфесту проєкту, що спочатку відбувся виставками у музеях Відня та Франкфурта-на-Майні (між іншим, співорганізатором імпрез був австрійсько-світовий бренд Swarovsri AG — а це чимало про що свідчить).

Видавництво ArtHuss позиціонує себе як такий собі книжковий «Баугауз»: «Речі, які гарно виглядають, комунікують ефективніше», — читаємо у «Красі» Заґмайстера і Волш. ArtHuss випускає низку видань з теорії, практики і перспектив дизайну. Від дослідження складних психоколективних процесів у тріаді «люди–місця–речі» (Дональд А. Папанек, «Емоційний дизайн») — до небезпідставного перефразування відомої максими (мовляв, «дизайнери врятують світ») у книжці австро-американського дизайнера-філософа Віктора Папанека «Дизайн для реального світу», що має вельми промовистий векторний підзаголовок «Екологія людства та соціальні зміни». А ще у видавничому репертуарі — ціла лінійка видань у сегменті «стиль життя». Дві з таких фігурують у Короткому списку адаптаційної літератури: «Життя в кольорі» Ребекки Етвуд та «Міські джунглі» Іґоря Джозсфовіча і Джудіт де Ґраф.

Та насамперед ArtHuss випускає книжки з графічного дизайну та пов’язаних із ним культурних індустрій: комікс, анімація. Більшість із них мають формат «три в одному»: приємна для руки і ока «книжка для журнального столика», захопливий нонфікшн, помічний посібник на самовдосконалення. Причому крайній прояв — не лекційний курс, а практичні заняття, майстер-клас. Власне, саме так і розумів спосіб опанування мистецтвом Вальтер Ґропіус, засновник славетної артшколи «Баугауз»: покажи, майстре, як ти можеш комунікувати за допомоги творення краси.

Серед «артхасівських» книжок-посібників трапляється навіть щось у жанрі «дошка пошани», як-от книжка «40 оригінальних шрифтів», укладена професором Харківського художньо-промислового інституту Володимиром Лесняком із кращих робіт своїх студентів.

Звісно, він коротко розставляє навчальні акценти: ось — точка відштовхування, прототип; тут — результат переосмислення, нова шрифтова абетка, а онде — варіант використання: афіша, меню, етикетка.

Як значить художник-викладач про шрифти загалом і студентські витвори зокрема, «царина їхнього застосування — безкрая», фантазуйте. Фішка видання в тому, що за дидактику відповідає не «як», а «хто» — твої ровесники уже спромоглися, нехай і гуртом, на створення книжки-Мистецтва.

Зазвичай ArtHuss береться за випуск книжок інтермедіальних, а нерідко й просто пограничних, фронтирної, сказати б, проблематики: артбізнес, артменеджмент, артавтотренінг, артзлочинність і навіть артдетектив (у нонфікшн-значенні).

Навіть коли тут виходить класичного штибу мистецький альбом — сьогорічний «Володимир Лобода», приміром, — його архітектура доведена до рівня, понад яким важко помислити якісь вдосконалення. Та найчастіше «артхасівські» новинки детонують не так навіть радісне читацьке втішення, як шок сприйняття: такого ще не бачено!

Це точно про іншого фігуранта нинішніх шортлистів — книжку «Герой, Об’єкт, Фантом Віктора Сидоренка» з неймовірною видовою кваліфікацією у передмові: «Енциклопедія, лексикон, путівник, літопис, життєпис, абетка, читанка, колекція».

Та про такі речі слід розмірковувати окремо-уважно, бо після цієї книжки навіть суперовий «Лобода» може здатися «учорашнім днем» мистецького книговидання.

Тим часом Український інститут книги не закупив для бібліотек жодної сьогорічної новинки видавництва ArtHuss.