В овіяному легендами харківському будинку «Слово» тепер знову житимуть письменники. Сталося це завдяки добрій волі випускника Києво-Могилянської Бізнес-школи Андрія Набоки, який передав у довгострокове розпорядження місцевій Літературній резиденції власну квартиру.
Тепер тут постійно творитимуть літератори і художники з різних куточків світу, стаючи заодно частиною мистецького життя міста. На творчість їх надихатиме атмосфера помешкання, в якому до арешту в 1937 році жив письменник i журналіст Петро Лісовий.
Як «УМ» повідомляла раніше, Літрезиденція заснована два роки тому Українським ПЕН-клубом та Харківським літературним музеєм задля популяризації вітчизняного книжкового середовища.
Резидентами встигли вже побувати письменники Люба-Параскевія Стринадюк, Любко Дереш, Міхаель Целлер iз Німеччини, Катерина Калитко, а також перекладачка Ярослава Стріха. Наразі в Петра Лісового «квартирує» ужгородський письменник Банди Шолтес.
Президент Українського ПЕН-клубу Андрій Курков переконаний: те, що в резиденцію готові вкладатися свідомі представники місцевого бізнесу, є важливим свідченням, що вона потрібна місту задля власної аури, міфів, історії.
«Люди, які проводять місяць у Харкові, назавжди стають його агентами, — вважає він. — Тут закладають основи як нових культурних проєктів, так і проявлення Харкова на сторінках літературних текстів. І я бачу, що резиденти запрошують у квартиру харківських друзів: це теж важлива частина і побудови мереж, і «оживлення» цього простору. У свою чергу, митці ніби отримують ключ доступу до історичної тяглості, можуть порівнювати мистецькі процеси тоді і зараз, процеси формування середовищ, які генерують візії свого покоління. Сама атмосфера місця вже надається до складних рефлексій, роздумів, може, й осяянь».
Банди Шолтес працює наразі над власною збіркою оповідань. Життя у Петра Лісового він називає таким собі «розіконюванням» людей, портрети яких можна побачити на сторінках шкільних підручників.
«Виходиш на кухню і розумієш, що й вони ж, мабуть, так само смажили котлети, курили першу ранкову цигарку, приймали гучних гостей, — ділиться своїми враженнями він. — Словом, жили. Водночас, відчуваєш ніби тіні, весь час пам’ятаєш, які страшні речі тут відбувалися і як важливо ніколи більше не допустити їх повторення».
Цікаво, що на творче життя в Харкові резидентам навіть виписують стипендії. Правда, це стає можливим лише тоді, коли засновникам проєкту вдається роздобути грантову або донорську підтримку. Так, перші два сезони Літрезиденції спонсорувала місцева облдержадміністрація, а тепер підтримує Український культурний фонд.
