Провалля зовнішньої політики «зелених»: із чим поїде Володимир Зеленський на зустріч у нормандському форматі

27.11.2019

Напередодні зустрічі лідерів чоти­рьох держав у Парижі у нормандському форматі, де, зокрема, мають зустрітись і президенти України й Росії — Зеленський та Путін, у нас почався новий виток порівняльного аналізу: а як зараз діяв би п’ятий президент Петро Порошенко?
 
 
На якому рівні вже були б перемовини з лідерами країн, котрі готові нам допомагати? Зрозуміло, тонкі нитки політики не завжди видимі, але павутина, яку плів Петро Порошенко, зрештою, мала привести кремлівського низькорослого на лаву підсудних у Гаазі. 
 
 
А так чимало експертів сходяться на думці, що в українській зовнішній політиці нової влади простежується повний провал, оскільки, на відміну від п’ятого президента України Петра Порошенка, який чітко наголошував на євроатлантичному векторі, чинний президент Володимир Зеленський не має визначеної позиції у зовнішньополітичній сфері.
 
Про це в телеефірі заявила політичний експерт Яніна Соколовська. «Я бачу повний провал зовнішнього вектора української політики. Так, у Зеленського мав бути офіційний візит до США на запрошення президента Трампа. Але Зеленський звільнив українського посла у США Чалого, і візит провалився. Порошенку можна закидати все що завгодно, але він послідовно б’є в одну точку  і йде по одному напрямку — Україні треба у євроспільноту, в НАТО і триматись якнайдалі від близьких стосунків iз РФ», — сказала експерт.
 
Якщо дивитись згори на загальну картину, то все, що відбувається сьогодні, — це розплата за те, що було, а вірніше — чого не відбулося впродовж 20 попередніх років незалежності: від першого року аж до початку війни з Росією. Ми виколисали владу (Янека і К°), яка себе вичерпала. І вичерпавши себе в переломному 2013-му, вона зрозуміла, що не зможе себе зберегти іншим способом, окрім як кров’ю і жертвами. Кремль, завжди готовий і ласий до ослабленої України, це запрограмував, спрогнозував і цього очікував. 
 
Влада за Петра Порошенка була інша. Чи набагато краща стосовно внутрішнього правління, своїх політичних хитрощів від попередньої — інше питання. Визнаймо, що сила інерції, що була збудована попередніми роками української влади, — дуже потужна. Тому обличчя у владі змінились — не змінилась її природа. Сьогоднішня ж Зе-влада додає ще більше гостроти до реалій війни і насторожує відсутністю чітких позицій у зовнішній політиці. 
 
«Я не розумію, чого хоче Зеленський у зовнішньополітичному векторі. Мені здається, що він і сам цього не розуміє. І це лякає», — каже Яніна Соколовська.
 
Так, лякає. Але ще більше має тривожити, якщо Зеленський таки має дуже чітке уявлення — установку щодо напрямку розвороту зовнішньої політики України. І ми всі розуміємо, про що йдеться. От тільки нас цей вектор не влаштовує, бо він протилежний уже обраному нами шість років тому, — шлях у безодню.
 
Що ми можемо протиставити тій силі, яка на нас тисне? Усе: можемо пильнувати кожен крок влади, наполегливо тиснути в тилу, вимагаючи не здавати Україну, продовжувати допомагати армії і фронту, — це з одного боку, а з іншого — найпотужніша наша сила — це героїзм і мужність наших воїнів на фронті. А ще — правда, вона на нашому боці.