Судова реформа за Заленським: зменшення державних витрат чи вкорочення «ланцюга»

01.11.2019

19 жовтня 2019 року Верховна Рада України ухвалила законопроєкт №1008 щодо органів суддівського управління.
 
 
«За» проголосували 236 нардепів, винятково з фракції «Слуга народу», та деякі позафракційні депутати.
 
 
Пересічні громадяни звернули увагу лише на декілька моментів: кількість суддів Вищого Суду зменшується з 200 до 100, а місячний оклад їх зменшується із 75 до 55 прожиткових мінімумів (тобто до 105,7 тис. грн). Чому ж міжнародна спільнота та деякі українські експерти б’ють на сполох? 
 
Реформа судової системи триває в Україні впродовж майже всіх років незалежності, але найбільш відчутний поштовх вона отримала в 2018 році, коли було істотно реформовано вищі щаблі судової системи з урахуванням європейських стандартів.
 
Незважаючи на це, нижчі ланки суддівської системи залишилися недореформованими та недоукомплектованими: судовій системі бракує 2 тисяч суддів, 19,5 тисячi ув’язнених чекають на вирок, щорічно 4 мільйони українців звертаються до суду.
 
Це, а також відсутність дієвої системи досудового врегулювання та професійних «фільтрів», які б спрощували розгляд справ, призводить до того, що величезна кількість справ «йде нагору» — до Верховного Суду. Навантаження на суддів вищого суду чималеньке: ВС отримує в середньому 360 справ на день.
 
За оцінками експертів, у разі скорочення суддівського складу ВСУ з 200 до 100 суддів позивачам доведеться чекати на розгляд своїх справ більш ніж п’ять років! Верховний Суд просив депутатів не скорочувати чисельність суддів, та де там .... 
 
Умовно кажучи, зменшення штату суддів удвічі робить їх удвічі лояльнішими до влади, а діяльність Верховного Суду буде зосереджена переважно на прецедентних рішеннях. Акцент у вирішенні справ перейде до апеляційних суддів, а це вже нижча ланка, прийнятніша та зрозуміліша для багатьох при владі. 
 
Не тільки надмірне навантаження на суддівський склад непокоїло представників «Європейської солідарності», «Голосу» та «Батьківщики», які голосували проти законопроету №1008.
 
Ще 25 вересня 2019 року Генеральний секретар Ради Європи Марія Пейчинович-Бурич констатувала, що запропоновані Зеленським зміни можуть серйозно вплинути на незалежність суддівської системи. Законопроєкт впливає на статус, кваліфікаційні вимоги до суддів.
 
Напередодні прийняття закону посли Канади, Великобританіі, Німеччини та Євросоюзу, Американська торговельна палата та Європейська бізнес-асоціація звернулись до спікера парламенту Дмитра Разумкова.
 
Таке поважне товариство не часто збирається разом, щоб звернути увагу влади та запропонувати свою допомогу. Застереження були досить прозорими: законопроєкт містить загрози для незалежності судової системи України. 
 
Адже Верховна Рада також розпустила чинний склад Вищої кваліфікаційної комісії суддів (тільки після її рішення судді затверджуються на посаді) і скоротила кількість її членів із 16 до 12. До того ж ВККС втратила свою незалежність: тепер вона підпорядкована Вищій Раді правосуддя, яку ще, до речі, не реформовано.
 
Вища Рада правосуддя буде не лише проводити відбір до ВККС, а й затверджувати правила і методику відбору суддів, навіть за таким делікатним критерієм, як «доброчесність» включно.
 
Так, нам обіцяють, що до складу конкурсної комісії увійдуть три особи з Ради та три міжнародних експерти, але ж час, час спливає... 
 
Що ж маємо наразі? Запланований повторний відбір суддів Вищого Суду і зменшення їх кількості без чіткої процедури і в незрозумілі строки. Перекреслення гарантій, які надає суддям Конституція, даючи їм принцип не­змінності — суддю неможливо звільнити просто так.
 
Отож чекаємо на низку гучних справ із поновлення на посаді звільнених суддів, на кшалт новини про поновлення на посаді Голови Конституційного Cуду Шевчука.
 
Голова Вищого Суду України Валентина Данішевська, яка напередодні у професійному розпачі роздавала численні інтерв’ю, зауважила: «Це — найкращі представники, які закрили свої бізнеси, пройшли конкурс, прийшли на відповідальну роботу, а завтра їм скажуть «до побачення»! 
 
Не тільки моральний аспект непокоїть фахівців. Кожна така «реформа» суддівської системи буквально паралізує її роботу на чималий строк.
 
Фактично нас чекає параліч судової системи на досить значний термін: «Попередня реформа... також починалась із перезавантаження судових органів. Вища кваліфікаційна комісія при цьому не працювала дев’ять місяців. Вища рада правосуддя не працювала рік. За цей час майже нічого не відбувалося в судовій системі. Також суди втратили майже третину суддівського корпусу», — завважила голова ВС.
 
Так  створюється процедурний вакуум.
 
Так чого домагається влада насправді? Голова Верховного Суду України Валентина Данішевська вважає, що єдина мета нової судової реформи — зміна людей. Нові адміністрації і нові президенти вважають за необхідне тримати суддівський корпус на ланцюгу, якомога коротшому.
 
Дійсно, суддям в Україні виявити незалежність — це майже здійснити подвиг. І не кожен представник Феміди готовий її відстоювати. За соціологічними даними Центру Разумкова (опитування з 4 по 9 жовтня 2019 року), судовій системі в цілому не довіряють 70% громадян, а Верховному Суду — 59%.
 
Це — одні з найгірших показників довіри до державних інституцій. І вважати, що корупція зникла з суддівської системи, було б легковажно. Але віддамо належне ВСУ: саме від його «фінальної крапки» залежатиме остаточне вирішення не тільки резонансних справ Iгоря Коломойського, а й питання ви­борів на непідконтрольних територіях.
 
Голова Верховного Суду Валентина Данішевська звинуватила авторів законопроєкту в некомпетентності й прямо вказала: «Так звана «судова реформа — це просто спроба режиму Зеленського замінити своїми ставлениками суддів вищого суду для проведення потрібних йому рішень». Додамо до цього наміри влади люструвати представників судової гілки, які займали посади не менш ніж рік у період президентства Петра Порошенка...
 
Суддівському корпусу є над чим подумати. А законопроєкт ще повинен підписати президент.