Дюк із французьким шармом: статуетки Одеського кінофестивалю-2019 отримали Ірма Вітовська та Катрін Деньов

23.07.2019
Дюк із французьким шармом: статуетки Одеського кінофестивалю-2019 отримали Ірма Вітовська та Катрін Деньов

Катрін Деньов зачарувала учасників ОМКФ природністю поведінки.

Завершився ювілейний, десятий, Одеський міжнародний кінофестиваль. Закриття, уже традиційно, відбулося у знаменитому Оперному театрі.

 

Гран-прі, володар якого визначається глядацьким голосуванням, цього разу вибороли дві стрічки — український фільм «Додому» Нарімана Алієва і картина «А потім ми танцювали» грузинського режисера Левана Акіна. 

 

Родзинкою закриття стало вручення фестивального «Золотого Дюка», за видатний внесок у кіномистецтво, французькій кіноактрисі Катрін Деньов.

 

Того ж суботнього дня до двох тисяч глядачів зустрілися з легендарною  актрисою у фестивальному палаці, він же Театр музкомедії. Такий самий приз вручили і Михайлові Жванецькому, пригадавши, зокрема, як колись, наприкінці 1980-х, він робив кінофестиваль в Одесі — так само «дюківський». 

Катрін Деньов: світло,  радість, краса

Катрін Деньов по-справжньому вразила — навіть мене, котрий бачив на своєму віку багатьох зіркових кіногероїв. Абсолютна природність поведінки, найменшої «зірковості», доброзичливість і точність у відповідях, як правило, лаконічних. 
 
— Які основні якості актора?
 
— Такі ж, як і в будь-якої людини: відкритий життєвий розум і багато терпіння...
 
— Які критерії вибору ролі?
 
— Головне — цікава історія, якщо так — можу погодитись на роль другого плану. Тож перше — це сценарій.
 
— Відомо, що ви любите поратись у городі. Кажуть, любите вирощувати помідори...
 
— Не мені вчити українців вирощувати помідори, бо українські помідори — найкращі у світі. Додому візьму звідси  насіння чорних томатів...
 
— Назвіть п’ять найуспішніших стрічок за участі Катрін Деньов.
 
— О ні, не буду цього робити. Бо, знаєте, деякі фільми, які багато значили для мене, не мали успіху. І навпаки. 
 
— Що надихає вас у житті?
 
— Моя допитливість, в житті мене так багато що цікавить...
 
— Чи є якийсь секрет вашого успіху в кіно?
 
— Випадок у першу чергу. І — покладайтесь у першу чергу на своє відчуття життя, на свій смак. Звичайно, що будьте наполегливими у досягненні своєї мети. 
 
—  Ви ніколи не працювали в театрі, не виходили на сцену. Чому?
 
— Я завжди дуже хвилююсь, коли виходжу на сцену. І долати це важко.
 
— Мені 24 роки. Що б ви порадили прочитати  у цьому віці? Подивитись?
 
— Прочитати  Марселя Пруста. Правда, це може зайняти кілька років. І фільми Жана Ренуара і Макса Офюльса. 
 
— Як ви живете поза кіно, поза зйомками фільмів?
 
— У мене дуже просте життя, дуже природне. В кіно хо­джу, газети читаю. Гуляю в своєму районі Парижа, де живу вже давно. Можу й на ринок піти... 
 
На зустріч з легендою французького кіно зібралися близько 
2 тисяч глядачів.
Фото з сайта oiff.com.ua.
 
— До чого варто прагнути у першу чергу?
 
— Філософське питання... Думаю, треба передусім бути у згоді з самим собою. 
 
—  Ви похвалили наші помідори. А ще дуже раджу покуштувати в Одесі наші кабачки. Якими трьома словами ви могли б охарактеризувати Одесу?
— Світло. Радість. Краса.
 
— Жерар Депардьє займається ще й виноробством. А вам не хотілось би?
 
— Та ні. Мені цікавіше займатися помідорами. Хай Жерар вино продукує...

А потім вийшла Ірма

На сцені Одеського оперного яскраво сяяла не тільки Катрін Деньов, а й наша Ірма Вітовська-Ванца. Її покликали, аби вона отримала приз від журі Національного конкурсу (його очолював французький кінокритик Ніколас Елліот) за кращу акторську роботу у фільмі «Мої думки тихі» молодого українського режисера Антоніо Лукіча.  
 
Ірма Вітовська отримала 
«Золотого Дюка» за роль матері.
Фото зі сторінки акторки у «Фейсбуці».
 
Ірма зіграла роль матері... Треба було бачити й чути, як сприймав глядацький зал величезного фестивального палацу гру Вітовської, коли показували цю стрічку. Про те, як приїздить син (він звукорежисер і полює за звуками, шумами), а мати його у повному роздраї. Їй уже трохи за сорок, щойно скінчився нічим роман з молодим італійцем, старий батько хворіє і т.д. А тут ще й син (Андрій Лігадовський), професія якого — вслухатися в те, як звучить навколишній світ, її просто не чує...
 
Ірма Вітовська не грає, вона живе-проживає кожну хвильку екранного часу. Її реакції на життєві колізії щоразу спонтанні і непередбачувані. Таке враження, що кожна її емоція, кожна репліка народжуються ось зараз, у той самий час, коли до неї обернулася камера. Я давно не отримував такої насолоди від гри актора чи акторки.
 
Фільм Антоніо Лукіча визнало кращим журі ФІПРЕССІ, отримав він і приз глядацьких симпатій (у національному конкурсі такий приз присуджено вперше).
 
Найкращим фільмом міжнародної конкурсної програми професійне  журі, очолюване бельгійським режисером Петером Бросенсом, визнало грузино-шведську картину «А потім ми танцювали» — ту саму, яка отримала, разом з українським фільмом «Додому», абсолютну підтримку глядачів.
 
Стрічку Левана Акіна я, на жаль, пропустив. А от драматична історія батька, який везе тіло свого загиблого сина на батьківщину, до Криму, нікого не лишила байдужим. Фільм одного з найперспективніших  українських режисерів Нарімана Алієва (він сам є кримським татарином) має запас універсальної мистецької та світоглядної  потуги, бо ж він і про нас, українців, яким так важко дається кожен крок до самих себе.

Вітчизняні і світові тренди

Журі Національного конкурсу визнало найкращим українським короткометражним фільмом стрічку «Секрет, Дівчинка та Хлопчик» Оксани Казьміної. Володарем «Золотого Дюка» у номінації повнометражний фільм обрали «Тато — мамин брат», а його постановника, Вадима Ількова, визнали і кращим режисером.
 
Переможцем конкурсу європейських документальних стрічок стала весела й дотепна картина «Бо ми мужики» норвежця Петера Соммера. Загалом цей конкурс (його куратор —  режисер Сергій Буковський) був позначений дуже високим рівнем.
 
Особливий інтерес викликав фільм «Зустрічі з Джимом» туркені Едже Гер — про 85-річного Джима Гейнса, американця, який більшу частину свого життя прожив у Європі (Британія й Франція), створюючи  свій світ, до якого долучилися і долучаються сотні й тисячі людей.
 
Сам герой стрічки прибув до Одеси, і бесіда з ним по закінченні фільму явила фейєрверк позитивних (навіть суперпозитивних!) емоцій.
 
Особливе місце на Одеському фестивалі вже чималу кількість років займає секція кіноіндустрії — Film I—dustry Office. Тут обговорюються найважливіші питання розвитку кіно у всіх його сучасних проявах, тут проводяться конкурси проектів, які перебувають як на початкових, так і на завершальних стадіях свого розвитку. Однією з центральних подій стала панель «Світові тренди в креативних індустріях», за участі оскароносного американського режисера, сценариста та продюсера Білла Ґуттентаґа.
 
Серед переможців пітчингу грузинська драма Pa—optico—,  проект Валентина Васяновича «Відблиск», трагікоме­дія «Перше вересня» Романа Бондарчука та «Ля Па­лісі­ада» Філіпа Сотниченка. Не дивно, адже це найцікавіші наші режисери, майбутнє українського кіно. Власне, це одна з традицій Одеського міжнародного — працювати на майбутнє. 

  • Фільм Олега Сенцова «Носоріг» допоможе завершити Польський кіноінститут

    «Польські колеги підтримували мене впродовж багатьох років. Я дуже радий, що наша співпраця триває, і що отримане фінансування дасть мені змогу втілити задум, який народився ще у 2011 році», – коментує перемогу у конкурсі проєктів Олег Сенцов. >>

  • Богдан Поліщук: сценограф, який став режисером

    Про Богдана Поліщука сьогодні більше відомо як про художника-сценографа, або як художника-ілюстратора. Ще навчаючись у Національній академії образотворчого мистецтва, він разом зі своєю майбутньою дружиною Оленою Рачковською (нині – Поліщук) започаткував Незалежний Театральний журнал «Коза». >>

  • Польський композитор Кшиштоф Пендерецький помер у віці 86 років

    Знаковою подією для культурного життя Києва був останній приїзд до України 29 вересня 2018-го Кшиштофа Пендерецького, який за диригентським пультом представив свій монументальний твір Credo (1997-1998) за участі польських солістів і українських хорів та оркестру. >>

  • Третя «ГРА»: продовжують змагатися 28 вистав із 9-ти міст

    У Міжнародний день театру Національна спілка театральних діячів оприлюднила лонг-лист учасників третього Всеукраїнського театрального фестивалю-премії ГРА. Із 83 заявлених гравців експерти визначили 28 кращих. Саме вони продовжать боротьбу за національний театральний Оскар. >>