Сирський доповів Зеленському про найгарячі точки фронту
Також Головком доповів щодо ураження цілей на окупованій території – реалізовані операції та підготовка запланованих. >>
Президент i реваншизм: на 28-му році Незалежності маємо реальну небезпеку втратити державність
17.07.2019
Гаранти Конституції вмили руки?.. (Фото з сайта lviv.ua.)
Новообраний глава держави, Головнокомандувач Збройними силами України Володимир Зеленський повідомив, що параду з нагоди 28-ї річниці проголошення Української держави не буде, а зекономлені кошти підуть на преміювання військових. Така заява «слуги народу» не здивувала. Новообраний керівник держави та армія — поняття мало сумісні, адже він не служив у війську, а з початку російської військової агресії проти України чотири рази «косив» від призову до військової служби. Як приймати парад, де карбують крок сильні, мужні, загартовані в боях, героїчні справжні чоловіки та жінки. «Слуга» легко обмінює гідність та гордість, державний патріотизм на гроші. Це очевидний крок зневаги, знецінення армії та військовослужбовців, які нині користуються найбільшою і заслуженою народною повагою, взявши участь у національно-визвольній війні проти російських окупантів.
Квіточки опадають. На черзі — ягідки
Президент — державний зрадник В. Янукович також не проводив парадів. Нині він «насолоджується» ними в Російській Федерації. Неприємні аналогії. Президент Петро Порошенко проводив паради, бо хотів і мав що показати народу, військовим, а особливо агресору. Йому вистачало коштів i на паради, i на преміювання військових, розбудову потужної армії. Якщо на початку російської агресії рядові військовослужбовці на передовій отримували 600 грн, то нині — 30 000 грн. Тим часом «слуга» не економить кошти через переїзд офісу президента з вул. Банкової в колишній музей В. Леніна, вартість якого, очевидно, не менша за вартість параду. Та втричі збільшив платню чиновникам офісу, які, напевно, також не знають, що таке війна на сході України. Перш за все, речницi президента п. Мендель, яка вже наговорила на запрошення до Генеральної прокуратури.
Та обрання «слуги народу» на найвищу державну посаду це тільки квітки, ягоди почнуться після обрання депутатів парламенту, а потім формування нового уряду.
Вождь Московії домагався в Україні хаосу і він iз допомогою брехливо-пропагандистських ЗМІ його досяг. Нові обличчя в політиці в РФ відправляв на той світ. Знищивши в себе молодих політиків, цю ідею запустив в Україну, країну зі слабкими державними традиціями. І ця ідея, як сморід по штанах, пішла в народ.
Адекватна людина, вирішуючи питання, особливо коли йдеться про Українську державу, якої віками не було, звертає увагу на патріотизм, професіоналізм і порядність депутата чи коли йдеться про найвищу посадову особу — президента України. Жодної з цих якостей у новообраного глави держави немає.
В інавгураційній промові новообраний глава держави, на радість кремлівських лідерів, місцевих зрадофілів і політичних невігласів, одразу розпустив парламент, висловив вимогу подати у відставку уряду, міністру оборони, голові СБУ, генеральному прокурору.
Державний політико-правовий хаос новообраного президента міг зупинити Конституційний Суд, але він, не виправдавши очікувань, як і у зловісні часи президента-зрадника, цього не зробив, переклавши відповідальність на населення. Під час цієї ж промови керівник держави, за заповiтом вождя світового пролетаріату Леніна «хто був ніким, той стане всім», сказав, що з того моменту всі українці стають «президентами». І «президенти» мали б повірити та зрадіти. Чому б і ні, якщо раніше вони, проживаючи в умовах радянського рабства, були слугами на підприємствах, установах, організаціях, колгоспах імені Леніна? То тепер вони «президенти» і в них є слуга...
Ламати — не будувати
Як упродовж публічного життя коміка містер Зе ображав і принижував українців, так і тепер на найвищій державній посаді вдався до блюзнiрства, оголосивши, що тепер усе населення Украни — «президенти». Адекватна людина розуміє і знає, що за час Незалежності України у нас було п’ять президентів, один з яких визнаний судом державним зрадником. Манія величі полководців, лідерів держав переслідує хворих людей, тому вдавані «президенти», «наполеони», «кутузови», «гітлери», «сталіни» зазвичай перебувають у веселих лікувальних закладах. Окрім того, вчорашнiй комiк принизив і знеславив звання президента України як інститут держави.
Ще перед президентськими виборами «слуга народу» тоді чинному президенту України Петру Порошенку сказав, що є вироком для нього. Який вирок готує містер Зе українській державності, П. Порошенку — найефективнішому президенту, який разом iз такими ж ефективними парламентом, урядом А. Яценюка і В. Гройсмана зробили для держави більше, ніж попередні президенти?
Українська влада на чолі з президентом П. Порошенком упродовж п’яти років діяльності заслужила повагу і визнання прогресивної частини суспільства, Європи та світу, але населення захотіло змін. Уже більш ніж зрозуміло: зміни для держави будуть украй негативними.
Дякую Вам, мій президенте П. Порошенку, депутатам парламенту, членам уряду, окрема подяка членам парламентської делегації ПАРЄ на чолі з В. Ар’євим: ви достойно представляли Україну, особливо тоді, коли новообраний глава держави не підтримав вас. На жаль, ПАРЄ цінності проміняла на ціни, тому слова з виступу О. Ляшка «Ви або сліпі, або дурні, або продажні» є дуже влучними. Проте Європа такою була давно, про це стверджують слова із вірша нашого поета О. Олеся 90 років тому: «Коли Україна кроваві жнива зібравши для ката — сама умирала, і з голоду навіть забула слова — Європа мовчала».
За якихось два місяці новообраний президент зруйнував те, що команда п’ятого президента Порошенка дбайливо створювала впродовж п’яти років в умовах війни з російським агресором. Мова, віра, армія, держава під реальною загрозою знищення. Що робиться в крані за нинішнього керівництва? Найгірше — хаос, повна відсутність співпраці між гілками влади: президента, парламенту і уряду. Є зрадницькі ініціативи щодо припинення стріляти у відповідь на ворожі обстріли.
Як наслідок — наші втрати істотно збільшились. Щодо скорочення Збройних сил і зменшення їх фінансування, проведення безглуздих референдумів про потребу обороняти державу (капітуляцію), запровадження двопалатного парламенту, властивого у федеративних державах, регіональної російської мови на Донбасі. Є звернення до Конституційного та інших судів щодо скасування закону про мову, україномовних квот на телебаченні і радіо, реєстрації Православної церкви України, законів про люстрацію, декомунізацію, децентралізацію.
Через некомпетентність чи злі наміри отримали великий дипломатичний програш — рішення ПАРЄ повернути Російську Федерацію до роботи цієї організації та скасування санкцій щодо неї. Нині очевидно: все, що відбувається в країні, зокрема намагання потрапити в парламент одіозних осіб та антиукраїнських сил, — це свідомі наміри чинного президента, п’ятої колони та російського керівництва.
Найяскравiшими пропагандистами «руского міра» за роки Незалежності були окремі всім відомі телеканали, «95-й квартал», Московська православна церква, В. Медведчук, В. Рабінович, М. Добкін і їм подібні. Ще одна неприємна новина від гаранта Конституції — його пропозиція люструвати (карати) всіх представників постмайданної української влади за утвердження державності, мови, церкви, армії, культури, за жорстку та жертовну протидію російським окупантам.
Держава потребує державників
Чому на 28-му році державної Незалежності маємо реальну небезпеку втратити державність? Після Революції гідності до парламенту під прапорами проукраїнських демократичних сил потрапили партії, лідери яких мають відверто завищені амбіції. Саме тому дуже скоро після створення проєвропейської конституційної більшості у ВРУ з коаліції по-зрадницьки, надувши губи чи щоки, вийшли фракції «Батьківщини», «Самопомочі» та «Радикальної партії».
Вони тупо цькували й оббріхували президента П. Порошенка і всю владу, поїдали його і в очах виборців згасали самі. Самоїди їли державність до президентських виборів, продовжують її гризти і нині перед виборами парламенту. Не пасуть задніх у самоїдстві і представники націоналістичних партій. Недавно депутат від «Свободи» у парламенті Ю. Левченко на «112-му» медведчуківському антидержавному телеканалі «патріотично» заявив, що в партії П. Порошенка «Європейська солідарність» є лише 10% притомних людей. Негоже цинічно оббріхувати патріотичну, проукраїнську, проєвропейську партію і одночасно бити себе в груди, ідентифіковуючи націоналістом. Націоналісти зазвичай вирізнялися рішучими продержавними діями, а не безглуздою словесною тріскотнею. Як оцінять виборці хитромудрі зрадницько-самоїдські дії згаданих партій, дізнаємось 21 липня.
Сьогодні очевидно, що найбільш підготовленою, проукраїнською, проєвропейською, патріотичною партією є «Європейська солідарність» П. Порошенка, саме тому ця партія і від цієї партії депутати-мажоритарники повинні отримати якомога більшу підтримку виборців-патріотів. Пожартували при обранні президента України і досить, Українська державність під загрозою ліквідації.
Згідно з соцопитуваннями партію «Слуги народу» готові підтримати близько 40% електорату, далі йдуть слуги світового терориста В. Путіна і Росії В. Медведчук і В. Рабінович iз партією «Опозиційної платформи — За життя», пруться до парламенту і слуги неіснуючого СРСР iз його «героями Жуковим, Ватутіним...» І. Мураєв і Г. Кернес iз партією «Опозиційний блок».
А тепер найважливіше. Для того, щоб партія потрапила під парламентський купол, вона, за підсумками виборів, повинна подолати п’ятивiдсотковий бар’єр. Отже, патріотичний виборець, голосуючи за проукраїнську партію, яка набирає менше п’яти вiдсоткiв голосів, програє, голоси заберуть партії-переможці виборів пропорційно до відсотків набраних голосів.
А це будуть слуги народу, слуги Путіна і, можливо, слуги СРСР. Тому, шановний виборцю, мусите бути уважним, якщо партія, яка Вам навіть дуже подобається, не долає, згідно з соцопитуваннями, п’ятивiдсотковий бар’єр, щоб голос не пішов на підтримку антиукраїнських сил. Проголосуйте за проукраїнську, проєвропейську партію, яка гарантовано долає цей бар’єр, тоді виграєте і Ви, і Україна. «Свою Україну любіть, любіть її во врем’я люте, в останню тяжкую минуту за неї Господа моліть.» Т. Шевченко.
