Тепер із відкритим доступом: Anne de Kyiv Fest цьогоріч вдруге показав виставу «Едігна...»

12.06.2019
Тепер із відкритим доступом: Anne de Kyiv Fest цьогоріч вдруге показав виставу «Едігна...»

Едігна — Анастасія Блажчук.

Королева Франції Анна Ярославна — одне з брендових імен України.
 
 
Читачі «УМ» мають пам’ятати, як відрізав Путінові президент Еммануель Макрон, уточнивши, що Анна — не російська, Анна — Київська, Anne de Kyiv.
 
 
Дочка князя Ярослава у свою чергу теж мала доньку — про це відомо історикам, а віднедавна — і глядачам, які мали нагоду в рамках Днів Європи вже вдруге у столиці переглянути театральне дійство під довгим, немов шляхетським титулом: «Едігна, донька Анни Київської і Генріха Першого. Початок славного служіння».
 
 
Задумав і втілив у реальність цей проєкт Федір Баландін, засновник і головний куратор Міжнародного фестивалю мистецтв Anne de Kyiv Fest. Прем’єра вистави відбулася майже рік тому, в найдовший день 2018-го, під колонадою МЗС у рамках спільного із закордонним відомством заходу «МЗС OPEN AIR».
 
Цьогоріч Anne de Kyiv Fest, який відзначає своє п’ятиліття, на прохання Київської мерії став організатором Днів Європи в Україні, і запропонував новий, незвичний формат, присвятивши 5-й фестиваль 1000-літтю від початку правління Ярослава Мудрого. Цього разу «Едігна...» виконувалась на Михайлівській площі, під пам’ятником княгині Ользі, із відкритим доступом публіки, на відміну від торішньої прем’єри. 
 
Федір Баландін і Ірмою Вітовською — Анною Київською (у центрі).
 
Сюжет самої оповіді — простий і динамічний. Едігна, донька Анни Ярославни, будучи зовсім молодою дівчиною, полишила батьківський королівський палац і вирушила в мандрівку на Схід. Історики припускають, що принцеса могла намагатись дістатися Києва, натхненна розповідями матері про її батьківщину. Здолавши чималу частину шляху, Едігна поселилася у розлогому і крислатому дереві з величезним дуплом усередині — в лісі на околиці баварського містечка Пюх. Освічена і мудра, Едігна, окрім грамоти, поширювала серед місцевих мешканців основи християнства, а також володіла даром зцілення — лікувала людей і тварин. Лише по її смерті серед речей було віднайдено артефакти, що підтвер­джували її королівське походження. В Баварії онуку Ярослава Мудрого Едігну шанують як святу. 
 
Уся ця історія розказана віршами, що їх створив Олександр Ірванець, і оповідь триває близько години. В постановці Федір Баландін широко використав сучасні технології, тож вистава вийшла мультитехнічна. Роль Анни Ярославни виконує Ірма Вітовська, актриса знана й популярна. Роль королеви пасує Ірмі, грає вона елегантно й стримано-мінімалістично. Але її партнерка — Анастасія Блажчук, молода актриса Молодого театру — з гідністю і цілковито на рівних приймає свою частину гри. Крім дикції — а текст її доволі інтенсивний, — Настя дуже багато використовує пластики — вона літає по сцені, неначе кульова блискавка, фехтує, перекидається, викручується, немов ніндзя. Ірма ж плаває по сцені лебедем — королевам не пасує підліткова метушливість. 
 
Решта персонажів чоловіки — Князь Ярослав, Король Анрі, Принц Гуго, Посланець iз Руси, явлені в постановці у вигляді анімаційної картини на екрані. Надзвичайно пластичну і витончену графіку створив Андрій Єрмоленко, знаний художник-плакатист, автор численних обкладинок до «Українського тижня», ожививши її у творчій співдружності з Олегом Грищенком та Олексієм Березюком. Своїми голосами чоловічих персонажів наділили Євген Нищук, Остап Ступка, Федір Стригун, Тарас Компаніченко.  
 
Як вистава, «Едігна» цікава також своєю компактністю — як уже говорилося вище, сюжет вміщено в годину з кількома хвилинами. Ірма та Анастасія ведуть спектакль ритмічно, то прискорюючи, то уповільнюючи темп. Музика композитора Івана Небесного робить дійство урочистим і піднесеним, хоча й з елементами гумору. Хор менестрелів супроводжує подорож принцеси традиційною пісенькою з приспівом «тірлім-бом-бом». Музика і голоси знаних акторів теж додають спектаклеві творчого об’єму. 
 
«Едігна...» — це дійство, яке на сьогодні живе саме по собі, його немає в репертуарі жодного театру, це вистава-несподіванка, тому шанувальники Мельпомени мають орієнтуватися на розклад фестивалів та інших урочистих мистецьких подій — бо саме там Федір Баландін планує й надалі представляти своє творіння.
 
Наступного разу виставу про пригоди Едігни можна буде побачити в Луцьку — 7 вересня, на День міста її зіграють у самому Замку Любарта. А далі на черзі інші акції, сцени і майданчики, зокрема те саме баварське містечко Пюх, поблизу якого і здійснила свій високий чин свята Едігна, донька Анни Ярославни, онука Ярослава Мудрого.

  • Богдан Поліщук: сценограф, який став режисером

    Про Богдана Поліщука сьогодні більше відомо як про художника-сценографа, або як художника-ілюстратора. Ще навчаючись у Національній академії образотворчого мистецтва, він разом зі своєю майбутньою дружиною Оленою Рачковською (нині – Поліщук) започаткував Незалежний Театральний журнал «Коза». >>

  • Польський композитор Кшиштоф Пендерецький помер у віці 86 років

    Знаковою подією для культурного життя Києва був останній приїзд до України 29 вересня 2018-го Кшиштофа Пендерецького, який за диригентським пультом представив свій монументальний твір Credo (1997-1998) за участі польських солістів і українських хорів та оркестру. >>

  • Третя «ГРА»: продовжують змагатися 28 вистав із 9-ти міст

    У Міжнародний день театру Національна спілка театральних діячів оприлюднила лонг-лист учасників третього Всеукраїнського театрального фестивалю-премії ГРА. Із 83 заявлених гравців експерти визначили 28 кращих. Саме вони продовжать боротьбу за національний театральний Оскар. >>

  • У культури відбирають 7 мільярдів

    Українське кіно не фінансується державою з нового року. Ще на Львівському книжковому форумі у кінці вересня 2019-го, тепер уже ексміністр культури Володимир Бородянський переконував видавців, що треба вибороти право отримувати з держбюджету гроші на закупівлю книжок для бібліотек. >>