> > Голос має значення: чим відрізняються вибори президента в Україні і Росії

Голос має значення: чим відрізняються вибори президента в Україні і Росії

27.03.2019

Кожна виборча президентська кампанія України мала особливості. Не винятком є цьогорічна, передусім за кількістю учасників. 

Майже сто осіб мали намір взяти участь у марафонській передвиборчій гонці, але на старт зголосилося 44 претенденти, п’ятеро з яких зійшли з дистанції.

Марафон, що вийшов на фінішну пряму, засвідчив різні потенції кожного з них.

Шістка лідерів добігає до заповітної фінішної стрічки, більшість відстає, окремі ще десь там, за горизонтом. 

Цікава та непорядна

Боротьба за перші два місця очевидна, цікава та непорядна. Стимулюють її різні так звані опитування, показники яких стрибають, наче тиск у гіпертоніка.
 
Особливо вони стосуються кандидата, якого вперто тримають попереду, себто «коміка». За останніми даними, йому на п’яти наступає чинний Президент, котрий відсунув на третє місце леді «Ю». 
 
Пані Юля не вперше бере участь у безуспішних перегонах, напевно, вже втомилася. Зрештою, жіноча стать, як відомо, слабша від чоловічої, проте хоче бути другою, щоб вийти на спринтерську гонку і посісти найвищий державний трон.
 
Вона називає Президента «злочинцем», вимагає, аби він зійшов iз дистанції. Ще один, той, що з вилами, замикає лідерську шістку, горою стоїть за знедолених селян, публічно цілує корів, їсть землю, але не каже, як вдалося йому двічі поспіль виграти у лотерею півмільйона гривень. Закликає до радикальних дій — «розстріляти» Порошенка.
 
Послідовник «регіоналів» обіцяє мир, скасувати європейсько-натовський курс як «помилковий», відновити «дружні» стосунки з «братнім» російським народом. Ще лунають звернення про необхідність обирати владу з чесних, порядних людей.
 
Щодо решти претендентів, їхніх програм, обіцянок, — нема жодної потреби говорити. Вже запізно. Лишень скажемо: особливості президентським виборам надає демократичний устрій країни, можливості волевиявлення кожного громадянина, що творять інтригу, котра утруднює прогнозувати, в чиїх руках опиниться булава. Україна не Росія. 

Багатьом треба звертатися в клініку й освоювати шкільні програми

Проте наша «демократія» має зворотний, далеко не кращий бік медалі. Це в якій європейській, справді демократичній державі наважиться така кількість претендентів покерувати 40-мільйонним народом?
 
Перегляд низки телешоу переконує: багатьом з них треба звертатися в клініку, освоювати шкільні програми, починаючи з молодших класів, не ганьбити країну перед світом своїм неуцтвом, нахабством.
 
Навіть ті, які справді тямлять у державотворчій справі, але не освоїли уроків української історії, наче підтверджують слова німецького канцлера Отто Бісмарка, що «історія вчить, що нікого нічого не вчить». А вона, історія України, показує, що поборювання претендентів на главу держави приводило до її падіння. 
 
Згадаємо «Думу» нашого видатного борця за Українську державу Івана Мазепи, який зазнав розбрату: «Всі покою щиро прагнуть / Та не в єден гуж всі тягнуть! Той направо, той наліво,/ А всі браття, тото диво! Не маш любви, не маш згоди/ Од Жовтої взявши Води/ През незгоду всі пропали/ Себе сами звоювали».
 
Доборолись до «руїни» як наслідок — поділ України між Польщею і Московією 1686 року, поразка у визвольних змаганнях 1917—1921 років — розтягнення України державами-сусідами, президентські виборчі борсання в роки незалежності, де «мудрий» народ обрав пахана-зрадника, отримавши війну, загарбання Криму. 

Без альтернативи

Нині для національно свідомого українства кандидатура Петра Порошенка не має альтернативи. Якщо не він, то матимемо Володимира Зеленського або Юлію Тимошенко, котрих фінансує олігарх Коломойський, тобто, одного з тих, якого прагне бачити Путін Президентом. Інших варіантів нема. Крапка!
 
До чинного Президента є справедливі претензії насамперед у подоланні корупції, причетність до цього злочинного явища осіб з його оточення, мовляв, призначив на посади друзів, родичів тощо.
 
Скажіть, який керівник візьме на службу особу невідому, «з вулиці», не фахівця? Це правда, що не кожний витримав тест на владу, не утримався від спокуси привласнити, вкрасти.
 
Напрошується біблійна оповідь про апостола Іуду Іскаріота, який продав свого вчителя Христа за 30 срібняків, щоправда, потім наклав на себе руки. У наших реаліях такого не зауважено, та й від Президента очікували рішучіших дій на цій ниві.
 
І все ж позитив за п’ятирічний термін перебування його на посаді Головнокомандувача та менеджера міжнародної політики явно переважає. Чи можуть з ним конкурувати ті, що хочуть всістися в президентське крісло? Питання риторичне. 
 
Заколисують зворушливо-ліричні, делікатні звернення із засобів масової інформації на кшталт «голосуйте по совісті», «голосуйте так, як серце велить» і так далі, замість зрозумілого, дохідливого заклику: «Голосуйте за Порошенка!»
 
Цю болючу та епохальну проблему розглядала координаційна рада об’єднаних товариств депортованих українців «Закерзоння» у Львові.
 
Були пропозиції підтримати кандидатуру національно-ідеологічного спрямування, що, по правді, нам близьке, але в цій ситуації голоси її нічого не дадуть, а чинному Президентові знадобляться. 
 
За цю пропозицію одностайно висловлюються голова координаційної ради Володимир Середа, голови суспільно-культурних товариств «Надсяння» Соломія Риботицька (Львів) та Василь Мосула (Тернопіль), «Холмщина» Ірина Гринь (Львів), «Любачівщина» Богдан Парадовський (Львів), «Західна Бойківщина» Дарія Петречко (Івано-Франківськ), «Устріки Долішні» Віктор Козоглодюк (Миколаїв, Львівщина) «Забужжя» Петро Куделя (Рівне) та багато інших членів товариств. 
Володимир БАДЯК,
редактор «Інформаційного бюлетеня» Об’єднаних товариств депортованих українців «Закерзоння»
Львів
 
Друкована версія

Cтатті по темі