Час іде — нічого не змінюється

Шановна редакціє, дякую, що у травні надрукували мого листа під заголовком «На руїнах чужого життя».

 

Думаю, ця тема хвилює багатьох, але віз, як кажуть, і нині там.

 

Тобто ні воза, ні нових зупинок транспорту, які обіцяла міська влада, позносивши старі. Немає грошей на нові?

 

То ж для чого було зносити старі, цілком придатні для того, щоб можна було сховатися від дощу чи палючого сонця, поставити важкі сумки, чекаючи транспорт, чи просто присісти. Вже понад півроку минуло — жодних змін. Часом не для цього підвищили ціни на проїзд?

 

Літо видалося дощове, і нещодавні зливи показали, як же наша київська влада попіклувалася про містян: дощ періщить, а люди, в пошуках прихистку від водяних потоків, мечуться — хто в найближчий магазин, хто у під’їзди (які здебільшого закриті на кодові замки). Ну що ж, це нам наука — наперед думатимемо, за кого віддавати свої голоси...