Доброго дня, шановна редакціє! Я не належу до жодної партії чи політсили, я — звичайний громадянин нашої багатостраждальної України, який не може більше спокійно дивитися на той безмір, який твориться у нашій державі. Хочу поділитися з читачами своїми думками, ідеями і пропозиціями, як Україну, найбільшу і найбагатшу ресурсами країну Європи, зробити по-справжньому багатою і процвітаючою.
Яка наша найбільша біда? Занадто багато хто вважає себе гетьманом, а керують усім олігархи і над ними немає жодного контролю. Президент, Прем’єр, Голова парламенту, Генпрокурор — усі тягнуть до себе. А потрібно, щоб було все навпаки: одна людина — Президент чи Прем’єр (назвати можна як завгодно) відповідає за всю країну і всіх чиновників, але під жорстким народним контролем.
Як це зробити? Теоретично — неважко. Як ви гадаєте, в яких випадках наші, та й не тільки наші, люди добре працюють? Правильно, коли бояться втратити хорошу роботу чи посаду. Всіх можна звільнити, відсторонити, посадити, і тільки Президент, як святий, — недоторканний.
Президент, як і будь-яка інша людина, — найманий працівник, а його, в свою чергу, наймає народ і довіряє йому свою безпеку, добробут і багато чого іншого. Я пропоную вибирати Президента з постійним випробувальним терміном.
Як це? Після виборів, скажімо через місяць, і потім щомісяця збирається народне віче на Майдані, на якому Президент упродовж дня відкрито, перед тисячами людей, звітує про проведену роботу, виконання обіцянок, відповідає на запитання опозиції, інших громадян.
Процедура повторюється впродовж шести місяців, а потім проводиться референдум про довіру Президенту, через шість місяців — знову, і якщо народ двічі підряд висловить недовіру, його автоматично знімають з посади. Не можеш, не вмієш — не берись не за своє діло, на твоє місце прийде більш достойний, адже держава і народ — не засіб для збагачення. Президентське місце до виборів обіймає кандидат, який на попередніх виборах зайняв друге місце, він же — й очільник опозиції.
Для того щоб Президент зміг розкрити свій потенціал повністю і зміг зробити для людей те, що люди від нього очікують, потрібно дати йому більше повноважень і скоротити армію непотрібних чиновників, які будуть тільки гальмувати всі позитивні процеси.
Повинні залишитися тільки Президентська і Верховна Ради. У Президентську Раду мають входити апарат Президента і Кабінет Міністрів, а парламент має право звільняти (позбавляти мандатів) окремих депутатів і розпускати всю Верховну Раду за аморальну поведінку, бездіяльність, збиткові для держави закони, співробітництво з олігархами, корупцію та інші злочини.
Мені здається, в такому випадку в президенти не будуть рватися ті, в кого перед очима тільки гроші, і ті, хто годується з рук олігархів. Президент нарешті відчує себе звичайною людиною, буде боятися найменшого компромату, адже репутацію можна зіпсувати за п’ять секунд, а відмитися і відновити повагу людей — дуже складно. Можливо, тоді Президент буде думати не тільки про бізнес і гроші, а згадає нарешті, що його обрав народ.
Друге. Як вибрати чесного народного Президента. Знову-таки, теоретично — це не складно. Потрібно відмінити грошовий внесок кандидатів для реєстрації, а замість цього внести, наприклад, мільйон підписів виборців, ось тоді до фінішу зможуть дійти один, два, три кандидати, є ймовірність, що й чесні проб’ються, які користуються підтримкою в народу і дійсно хочуть щось зробити для простих людей.
Третє — корупція. І знову, припустімо, теоретично. Зараз боротьба з корупцією нагадує гумореску, тільки все це далеко не смішно. Люди дивляться, як у спецслужбах і різних бюро, які понавигадували для боротьби з корупцією, та сама корупція процвітає не менше, ніж у парламенті, і думають: від чого відмовитися — від хліба, м’яса чи одягу, щоб заплатити за газ, «комуналку». Корупція — це пограбування корумпованими чиновниками власного народу. Отже, народу потрібно самому боротися з цією чумою.
Як це зробити? Має залишитися тільки одне бюро, яке буде займатися корупцією. Приходить туди людина і каже, що вона точно знає, що сусід по дачі — хабарник, злодій і корупціонер, при зарплатні в 5 тис. грн. їздить на дорогому авто, має три квартири тощо.
Як доказ — приносить фото, відео чи інший компромат. Хто вимушений був дати хабар — пише заяву, що сам особисто давав чиновнику означену суму, на які цілі, отримує посвідчення антикорупційного дружинника з широкими повноваженнями. Якщо сусіда арештували і конфіскували, скажімо, 10 млн. грн., то мільйон — як винагороду — отримує дружинник, який зібрав компромат. Тепер уявіть собі, яка армія дружинників вийде на полювання за корупціонерами, і як хабарники будуть боятися народного гніву.
І який, до слова, Антикорупційний суд! Суд має бути один для всіх злочинців. А суддя, без будь-якої недоторканності, якщо він хабарник, має постійно пам’ятати, що колись ним незаконно засуджені, а нині дружинники, просто мріють засадити його за ґрати, та ще й отримати за це премію.
Звісно, багато хто з вас скаже, що всі ці ідеї смішні, утопічні. У дечому я з вами згоден: у нашій державі це майже неможливо — занадто вкорінилася в нашому суспільстві корупція. Але невже ми, українці, нащадки козаків, перемігши на двох Майданах, будемо мовчки «пахати» на купку олігархів, голодувати, мерзнути і дивитися, як вони на вкрадені у нас гроші жирують, смітять грішми та ще й знущаються над нами. Янукович в одному із «закордонних» інтерв’ю сказав, що він не рахує наші гроші і щоб ми не рахували його. Але не забувайте, що в нього і тисяч таких, як він, злодіїв і хабарників, — наші гроші, вкрадені у нас. Чиновники, за законом, не мають права мати інших прибутків, окрім зарплати, і навіть законний бізнес для них — протизаконний.
Так що думайте, люди, маячню я написав чи ні. Щастя вам і благополуччя.
Валентин КОРНІЄНКО
Хмельницький
