Між краплями: чому Рада не може дійти згоди щодо закону про деокупацію Донбасу

17.01.2018

Під Верховною Радою протестували. (Активісти під Верховною Радою знову палили шини, нагадуючи про війну на Донбасі. А в будівлі парламенту баталії навколо законопроекту про реінтеграцію Донбасу були лише словесними.)

У вівторок під Верховною Радою кипіли баталії — активісти «Міхомайдану», що розгорнувся в Маріїнському парку, спробували запалити шини та кинули у вогонь російський прапор, після чого відбулися сутички із правоохоронцями. Гаряче було і в самому парламенті.

Причиною став розгляд у другому читанні президентського законопроекту «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях», або, як у розмові його називали депутати, Закон про «реінтеграцію і деокупацію Донбасу», який намагався запропонувати нові правила гри у стосунках між Києвом та окупованими територіями ОРДЛО та Криму.

У першому читанні законопроект №7163 було прийнято 6 жовтня 2017 року — тоді кнопку «за» натиснули 233 депутати. До другого читання було внесено 675 поправок.

Утім, як показало голосування в першій половині дня, практично всі вони були відхилені.

На момент здачі номера до друку обговорення законопроекту тривало, хоча з такою активністю гарантії позитивного голосування вцілому не було ні в кого.

Біг між краплями

Напередодні рішення підтримати законопроект №7163 на погоджувальній раді прийняли фракції БПП, «Народного фронту» та «Радикальної партії».

Лідер «Народного фронту» Арсеній Яценюк навіть пафосно назвав це «тестом на відданість національним інтересам».

«Парламент мусить нарешті чітко закріпити правові оцінки. Росія — агресор. Бойові дії на Донбасі — не внутрішній конфлікт, а оборонна війна з Росією. Крим і Донбас — окуповані росіянами. Законодавче визнання цих фактів поширить на Кремль міжнародно-правові обов’язки окупанта. Такий закон потрібен для оборони країни, розширення міжнародних санкцій проти Кремля, для мирного процесу й відшкодування збитків за збройну агресію та окупацію», — написав він на своїй сторінці у «Фейсбуці».

Про важливість прийняття цього законопроекту говорила в кулуарах і представник Президента у Верховній Раді Ірина Луценко, наголошуючи на трьох важливих моментах, присутніх у законопроекті.

«Ми визнаємо Росію країною-агресором. По-друге, ми визначаємося, що саме обороняємося, а відтак усі правоохоронні органи, спеціальні війська, ЗСУ, Нацгвардія та інші долучені до цього процесу будуть мати право легально з додатковими ресурсами долучатися до самооборони держави на сході країни. Також ми хочемо повернути окуповані території політико-дипломатичним шляхом, визнаючи, що РФ несе відповідальність у рамках міжнародного договору, за ті збитки, завдані інфраструктурі, і порушення прав громадян», — повідомила вона.

Утім ближче знайомство з документом проявило давню хворобу нашої влади: прагнення «дипломатично» уникати конкретики у багатьох питаннях, лишаючи можливість надалі трактувати закон «так, як треба», при цьому знімаючи з себе будь-яку відповідальність за наслідки.

Ось лише кілька найбільш неоднозначних моментів. Попри те, що в преамбулі проекту закону є згадка про тимчасово окуповану територію Криму та м. Севастополя як невід’ємну частину України, у самому тексті закону про Крим практично не згадується. Усі намагання «Самопомочі» під час голосування долучити до тексту Крим були провалені.

Тобто формальна згадка про те, що Крим ми не забуваємо, в законі наче і є (навіть вказано, що датою початку тимчасової окупації АР Крим та м. Севастополь є 20 лютого 2014 року), але сам документ до Криму не має жодного відношення.

До речі, немає в ньому і жодної згадки про дату початку тимчасової окупації окремих територій у Донецькій та Луганській областях чи хоча б методи визначення цієї дати.

У законопроекті Росія називається країною-агресором і вказується, що саме Російська Федерація «несе відповідальність за моральну та матеріальну шкоду, завдану державі Україні, органам влади та органам місцевого самоврядування, фізичним та юридичним особам».

Але це має більш декларативну силу, оскільки покладення будь-якої відповідальності на іншу державу не в рамках міжнародного договору і не в порядку притягнення до міжнародно-правової відповідальності не має жодних правових наслідків.

Законопроект начебто скасовує поняття АТО, але так і не запроваджує військового стану.

Натомість пропонується формулювання «район здійснення заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях».

У межах цього району органам сектору безпеки і оборони, іншим державним органам України будуть надаватися «спеціальні повноваження», які необхідні для здійснення відповідних заходів із забезпечення національної безпеки.

Причому здійснювати ці «заходи», очевидно, будуть бійці ЗСУ, повноваження яких значно розширюються: їм дозволено затримання та доставляння до органів НП; перевірка документів у громадян та посадових осіб, а у разі відсутності документів — затримання їх для встановлення особи; здійснення особистого догляду, огляду речей, транспортних засобів; вони матимуть право входити (проникати) в житлові та інші приміщення і багато іншого.

Перелік цих прав (наприклад, щодо права застосовувати зброю у разі вчинення «інших» невизначених у законопроекті дій, які перешкоджають виконанню законних вимог силовиків) є доволі широким, і правозахисники, зокрема омбудсман Валерія Лутковська, вже б’ють на сполох, чи не призведе це до ризику порушень прав людини на окупованих та прилеглих до них територіях.

Повна влада — і жодної відповідальності

Критично оцінюють законопроект про реінтеграцію Донбасу і громадські експерти та політичні аналітики.

«Ані про деокупацію, ані про звільнення окупованих Москвою українських земель в цьому законі не йдеться взагалі. Головна мета законопроекту — зняти відповідальність за державну зраду, за невжиття заходів для відбиття московської агресії, за окупацію українських земель і поневолення українських громадян з боку пана Турчинова, який виконував обов’язки Президента України та Верховного головнокомандувача ЗСУ, та потім пана Порошенка.

Закон намагається вивести їх з-під відповідальності за державну зраду — їх і всіх їхніх поплічників, які підтримували ці рішення, хто сприяв прийняттю таких рішень, хто, маючи всі для цього підстави, не наполіг на прийнятті інших рішень, передбачених Конституцією України та з аконами про ЗСУ, про оборону України, про правовий режим воєнного стану. І тепер цим законопроектом Порошенко хоче зняти з себе юридичну відповідальність.

І друге — закон хоче дозволити Порошенкові застосовувати ЗСУ на території України проти мирних громадян України за мирного часу. Це страшний прецедент, який робить з українських військовиків узурпаторів і вбивць. Що насправді потрібно — введення воєнного стану, припинення всіх схем із розкрадання ресурсів країни і виведення коштів за кордон, сприяння розвитку бізнесу, побудова потужних оборонних спроможностей для звільнення окупованих ворогом територій», — заявив представник Уповноваженого з питань захисту прав військовослужбовців у секретаріаті омбудсмана Святослав Стеценко.

Такої ж думки дотримується і голова правління «Майдану закордонних справ» Богдан Яременко.

«Під прикриттям демагогії про визначення Росії агресором проект закону є ударом по парламентаризму, звужує права Верховної Ради; суттєво невиправдано і небезпечно розширює права та можливості Президента та частково виконавчої гілки влади. Зокрема, Президент та підлеглі лише йому представники командування Збройних сил України без оголошення воєнного стану отримують повні і фактично необмежені повноваження та контроль над територіями, які вони одноосібно визначають як район здійснення заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації на період, що визначається ними одноосібно. Фактично Президент України і владна більшість намагаються використати цей закон не для зміцнення обороноздатності, виправлення помилок, допущених у перші чотири роки війни, а користаються ситуацією для посилення/збільшення повноважень Президента», — застерігає дипломат.

Гарна міна при поганій грі

Насправді ж законопроект про реінтеграцію Донбасу в тому вигляді, в якому його було внесено до парламенту, навряд чи вплине на ситуацію на Донбасі.

«Він потрібен, щоб просто визначити правовий статус цієї території. Щодо повернення Донбасу, то я не вірю, що це станеться найближчим часом, адже наразі спостерігаються процеси подальшого відчуження тих територій від України — місцеві окупаційні адміністрації всіляко послаблюють комунікації з Україною та посилюють iз РФ. Днями навіть з’явився указ Захарченка, який заборонив виїжджати з ОРДЛО вчителям, лікарям, бібліотекарям», — розповів «УМ» відомий журналіст родом із Донбасу Денис Казанський.

Є в нього й інша, прихована, мотивація, вважає той-таки Богдан Яременко. «Це дає Президенту інструмент впливу на вибори, повний контроль над торгівлею і прилеглими до лінії фронту територіями та індульгенцію за порушення Конституції і закону про оборону», — зазначив дипломат.

А журналіст-політолог Сергій Руденко назвав спроби проштовхнути цей закон «гарною міною при поганій грі».

Симптоматично, що обговорення цього законопроекту припало саме на 16 січня — чотири роки тому «з метою стабілізації ситуації» Верховна Рада прийняла «драконівські закони», які призвели до краху Віктора Януковича. Без паралелей, хоча вони напрошуються самі собою.

Друкована версія