Інструмент розвитку: чому Нефьодов не правий щодо закону "Купуй українське"

Після прийняття в першому читанні закону про держзакупівлі наш заступник міністра написав емоційний пост, які погані депутати прийняли закон.

 

Що, мовляв, це корупція і порушення всіх угод. Він, очевидно, дуже хвилюється за свою систему Prozorro.

 

Мабуть, забув, що його першочерговим завданням, та й завданням самої системи держзакупівель, є розвиток економіки країни.

 

Я спробую перелічити фактори, про які Нефьодов, ймовірно, забув із курсу економіки, і які пояснюють, чому закон важливий.

 

Перше. Відповідно до класичної формули розрахунку ВВП за витратами, державні витрати або держзакупівлі — це складова частина для розрахунку цього ВВП. У цій же формулі імпорт потрібно вичислити з витрат.

 

І виходить, що збільшення ВВП за рахунок держзакупівель повністю усувається зростанням імпорту. І за фактом, виходить — 0. Зростання ВВП немає.

 

Друге. Держзакупівлі — це класичний інструмент розвитку держави. Ще Джон Мейнард Кейнс говорив: якщо держава переживає кризу, то через це падає внутрішній попит.

 

Люди менше витрачають. Через це бізнес отримує менше доходів і теж починає менше витрачати.

 

З падінням доходів починаються звільнення працівників або знижуються заробітні плати, що теж негативно позначається на попиті звичайних громадян.

 

І щоб економіка не постраждала — держава повинна стимулювати попит за допомогою закупівель. Вона дає замовлення бізнесу. Бізнес отримує доходи. Не скорочує людей і зарплати. Попит не падає.

 

Але знову ж дивіться перший пункт: якщо витрати держави йдуть на імпорт, то таким чином ми допомагаємо чужим економікам, а не своїй. Тому в розвинених країнах частка імпорту в держзакупівлі дуже низька!

 

Багато хто говорить, що від кейнсіанського стимулювання на Заході відмовилися ще у 70-ті. Це не так. Даний інструмент працює і зараз. І саме методи Кейнса були використані Заходом для виходу з кризи 2008.

 

Третє. Програма держзакупівель — це потужний стимул залучення інвесторів. Для цього використовують цінові преференції і мінімальний розмір локалізації.

 

Ось на днях був анонсований прихід «Дженерал Електрик». Ця компанія планує відкрити тут завод зі стратегічною метою поновлення локомотивів УЗ (Укрзалізниці. — Ред.).

 

Вона зайшла лише тому, що хоче отримати замовлення від УЗ. Якщо їм не дати преференцій і, не дай Боже, на закупівлях їх обійде «Сіменс» — ми втратимо і «Дженерал», і інших бажаючих сюди прийти!

 

Без наявності вимоги про локалізацію і без преференцій інвестори не будуть бачити переваг у відкритті провадження тут.

 

Четверте. Держзакупівлі — це не айфони і автомобілі. Це трамваї, автобуси, поїзди, літаки, обладнання. Ніхто з вас не постраждає. Ніхто цього не відчує.

 

Тим більше, майже все це ми виробляємо самі і наша продукція нічим не гірша за західні аналоги. Чим гірше «Тарпан» від «Хюндая»? Чим гірше «Електрон» від «Песи»? Чим гірше Ан від «Боїнга»?

 

І загалом, всім потрібно усвідомити одну річ. Бізнес — це не тільки надприбутки купки людей. Це робочі місця. Це доходи у вигляді зарплат простих людей.

 

І навіть якщо це вас не стосується, то все одно ці доходи в підсумку формують багатство всієї країни.

 

Чим більше буде людей працювати і чим вище у них будуть зарплати, тим краще буде для всіх нас. А якщо не підтримаємо нашого виробника, то доведеться багатьом із нас шукати роботу за кордоном.