Прем’єра комедії Гайнріха фон Кляйста «Розбитий глек» на сцені Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка не залишила байдужими глядачів.
Від початку ідея обрати цю п’єсу для постановки пов’язана з ім’ям народного артиста України Остапа Ступки. Адже п’ятдесят років — ювілей. Найкращий час для сміливих експериментів.
Гайнрiх фон Кляйст (1777-1811) — видатний німецький драматург, новеліст, поет, есеїст, автор анекдотів.
Він був улюбленим автором Івана Франка, який став першим, хто відкрив для України цю неординарну особистість. Він багато працював над перекладами творів Кляйста.
Є відомості, що Іван Франко здійснив переклад п’єси «Розбитий глек» на замовлення театру «Руська бесіда», постановка була здійснена у 1905 році у Львові і йшла під назвою «Розбитий дзбанок».
На жаль, рукопис перекладу не зберігся. Постановочна група вважає своєрідним знаком, що саме Театр імені Івана Франка, який носить ім’я великого патрона, повертає його мрію щодо постановки п’єси на своїй сцені в прекрасному перекладі, що його спеціально для театру зробив знаний літератор, перекладач, драматург Юрій Андрухович.
У центрі сюжету п’єси — суддя Адам, який, хоча і є головним... злочинцем, має вести розслідування проти самого себе. Ціла низка свідків миготить перед очима глядача.
Персонажі потрапляють у вир інтриги, яку веде Адам, аби врятувати себе від невідворотного викриття.
Любовно-детективна колізія, соковитий брейгелівський колорит, яскраві фарби народної комедії — це складові вистави.
Усе іронічно нанизано на розбитий глек — у пародії з’ясовуть, чому залишилися друзки.
Лише наприкінці все проясниться, зокрема те, що Адам (Остап Ступка) не проти скочити у гречку.
«Іван Франко мріяв про те, щоб Кляйст йшов в Україні. Він був промоутером. Але тоді не розуміли, чому. На думку Франка, Кляйст був провісником театру XX століття. До речі, у Франка Лис Микита — це той же образ пройдисвіта, що й у Кляйста. Це найвідоміша комедія у Німеччині, що найбільше ставиться, подібно до «Ревізора» Гоголя», — відзначає режисер-постановник Роман Мархоліа.
— Мені було цікаво взяти матеріал, який у нас ніхто не знає, — зізнається Остап Ступка. — А ще у грудні вийде книжка у перекладі Юрія Андруховича, де будуть використані ілюстрації із «Лиса Микити» у історичному виданні Гете. Ми щасливі від того, що є піонерами цієї п’єси, першовідкривачами. Історія зародилася на бенкеті з нагоди прем’єри вистави «Живий труп», коли я спілкувався з Романом Мархоліа (режисером-постановником вистав «Живий труп» та «Розбитий глек»).
І давно крутилася в повітрі річ «Розбитий глек» Генрiха фон Кляйста, яка була перекладена в 1903 році Іваном Франком, оскільки він дуже шанував творчість Кляйста. В його версії п’єса називалася «Розбитий дзбанок». І у 1905 році львівський театр «Руська бесіда» поставив її, але вона провалилася. І з тих пір широкий загал нічого про цю п’єсу не знав. Тож ми порадились і вирішили, що до ювілею зробимо цю філософську комедію, притчу, яка насправді — дуже серйозна річ», — сказав Остап Ступка.
«Нам потрібен був контрапункт до п’єси. І раптом ми збагнули, що Лис Микита у Франка — це практично той же образ пройдисвіта-судді, який є у Кляйста. І це не випадковий збіг. Тому в нас з’явився колаж — народної німецької комедії, але насправді в голландському побуті, і водночас це український театр — майданний, наївний, відкритий. Це поетична стилізація, яка грає традиціями світового театру, де українські і європейські корені сильно переплетені», — підкреслив режисер-постановник Роман Мархоліа, нагадавши принагідно, що «Розбитий глек» — єдина п’єса, яку поставив Гете у Веймарському театрі, яким керував.
