Суд нарешті реабілітував 94-річного сотенного командира УПА «Кривоноса»

Косівський суд 15 листопада повністю реабілітував одного із найлегендарніших командирів УПА, сотенного «Кривоноса» — 94-річного Мирослава Симчича, багаторічного радянського політв’язня.

 

Незламний упівець остаточно вийшов на волю в 1985 році, а всього відбув в ув’язненні... 32 роки, 6 місяців і 3 дні!

 

Пана Мирослава засудив у далекому 1949 році Івано-Франківський військовий трибунал на 25 років позбавлення волі за участь в УПА.

 

Жахливі умови етапів і концтаборів лише укріпили непокірний дух пана Мирослава: він брав активну участь у повстаннях та боротьбі з кримінальниками. 

 

Згодом, в ув’яз­нен­ні, він додатково «дістав» іще... 25 років за «участь у націоналістичному угрупованні», щоправда, в 1956 році Комісія ВР СРСР «змилостивилась» і скоротила термін покарання до 10 років; у 1963 році Симчича звільнили.

 

Втім радянська влада не пробачала «політичним» їх старі «гріхи» — і вже у січні 1968 року «Кривоноса» знову заарештували за так званими «нововиявленими обставинами».

 

Проте після тривалого тяжкого слідства (більшість часу якого сотенний перебував в одиночній камері) радянське «правосуддя» не змогло довести жодних «нововиявлених злочинів». Та радянська система не здавалася — у грудні 1969 р. Президія ВР СРСР скасувала постанову від 1956-го, а Верховний Суд СРСР своїм рішенням від 20 січня 1970 року направив Симчича відбувати покарання за вироком 1953 року.

 

У 1976 році «Кривоніс» звертався до Комісії з прав людини ООН, а в липні 1978 року адміністрація табору викликала Симчича за його заявою про те, що на кінець 1977 року він уже відсидів «своїх» 25 років.

 

Проте спостережна комісія відмовилася подати його справу на подальший розгляд, бо, мовляв, «в’язень Мирослав Симчич не став на шлях виправлення» (тобто відмовився засудити свою участь в УПА та співпрацювати з КДБ).

 

У 1979 році Мирослав Симчич подав заяву в МҐБ і в КДБ з проханням або перевести його назад до 35-го табору Пермської області, в якому утримувалися політичні в’язні, або до Запорізької області (його сім’я жила в Запоріжжі), оскільки в новому таборі з його здоров’ям умови надто тяжкі, і дружині дуже важко до нього добиратися.

 

На вимоги писати листи російською мовою Симчич відповідав, що не писав і не писатиме російською.

 

У 1982 році, не виходячи на волю, Симчич вчергове визнаний судом особливо небезпечним рецидивістом і... знову засуджений — 2,5 року таборів «за наклепи на радянський державний і суспільний лад (ст. 187-І КК УРСР). 

 

Додамо, що прикарпатський нардеп Юрій Соловей звернувся до Президента з проханням присвоїти Мирославу Симчичу звання Героя України.