Ручна робота: як одна невдача відкрила для киянина світ альтернативного фото

Одного разу в Ярослава Голубчика під час зйомки зламалася цифрова камера.

 

Він «образився» на цифрові технології і перебував у творчій кризі.

 

П’ять років тому на одному з пленерів товариш долучив його до альтернативних способів друку фотографій.

 

В Україні авторів, які займаються подібними технологіями друку, одиниці.

 

Про це під час зустрічі з учасниками Народного фотоклубу «Ікар» на ДП «Антонов» розповів член Національної спілки фотохудожників України Ярослав Голубчик.

 

Гостя «анто­нівцям» пред­с­тавив керівник фото­­­клубу, провідний інженер-конструктор Олек­­сандр Козулько.

 

«Ви­ко­­рис­тана Я. Голубчиком тех­ніка є дуже цікавою», — вважає він.

 

Ярослав полюбляє дивацтва у різних методах ручного друку фотографій.

 

Йому до душі олійний друк (желатинову матрицю покривають світлочутливим розчином, на який набивають типографську фарбу), гуммі-біхроматний процес (на фото накладаються різнокольорові шари фарби), техніка ціанотипії (ранній безсрібний фотографічний процес, що дає при фотодруці зображення блакитного відтінку).

 

Дану технологію винайшов у 1842 році англійський фізик і астроном сер Джон Гершель, вона використовувалася для виготовлення світлокопій креслень і документів («сінек»).

 

Нині вона набула поширення серед фотохудожників.

 

Для отримання відмінних від блакитного кольорів митці використовують відвари трав, чорного або зеленого чаю, кави.

 

«На друк однієї фотографії йде в середньому від чотирьох годин до двох тижнів. Ці роботи «народжуються» яскраво-блакитного кольору, а в тому, як зробити їх іншими, криється непрогнозоване диво»,— розповідає Ярослав Голубчик.

 

Якщо у цифровій фотографії тиснеш на кнопочку і результат тобі не подобається — кадр можна переробити.

 

Заняття ж альтернативною фотографією супроводжує фактор несподіваності.

 

«Я за чесну фотографію без усіляких фотошопів», — говорить майстер.

 

Ярослав користується дерев’яним фотоапаратом, який треба накривати чорною тканиною (формат камери 18х24 см).

 

Реактиви та фотопапір купує на блошиному ринку та в інтернеті.

 

Зокрема, він знайшов листи-негативи 1953 року!

 

Спочатку знімав на звичайну рентгенівську плівку, яка продається в аптеках, але виникали питання до якості.

 

Потім використовував плівку для томографа та мамографа. Отриманий негатив Ярослав прикладає до художнього паперу і запускає у «виробництво» три знімки, кожен із яких є неповторним.

 

«Одного разу папірець проплавав у ванночці 20 днів, бо я був у відпустці. Хотів його викинути, адже на ньому була цвіль, але він не розлізся. Коли його відмив, отримав досить цікавий знімок — «Вечірній Дрезден» (ціанотипія, 2012 р). Всі роботи з цієї технології — певний ексклюзив, навіть якщо друкуються з одного негативу», — говорить фотохудожник. 

 

Ярослав рідко дає назви своїм роботам. Серед його світлин — знімки архітектури, портрети знайомих людей, міські пейзажі.

 

Нещодавно понад 50 його творів були презентовані на виставці фотографії ручного друку «Альтернатива» у галереї «Дім Миколи» Київського палацу дітей та юнацтва.

 

Усі світлини виготовлені за оригінальними техніками ручного друку фотографій, які використовувалися наприкінці ХІХ — початку ХХ століття. 

 

Цікаво, що саме в цьому закладі Ярослав, коли вчився у школі, займався в гуртку радіотехніки.

 

Любов до фотографії йому прищепили батьки, які у першому класі подарували фотоапарат та фото­збільшувач.

 

Нині він сам заохочує до занять фотографією дітей — веде фотогуртки у Київському палаці дітей та юнацтва і центрі «Десантник» на Борщагівці.

 

Бере участь у проекті, разом із гуртківцями проводить фотосесії для дітей з особливими потребами.