Ручна робота: як одна невдача відкрила для киянина світ альтернативного фото

18.05.2017
Ручна робота: як одна невдача відкрила для киянина світ альтернативного фото

Алхімік фотосправи.

Одного разу в Ярослава Голубчика під час зйомки зламалася цифрова камера.
 
Він «образився» на цифрові технології і перебував у творчій кризі.
 
П’ять років тому на одному з пленерів товариш долучив його до альтернативних способів друку фотографій.
 
В Україні авторів, які займаються подібними технологіями друку, одиниці.
 
Про це під час зустрічі з учасниками Народного фотоклубу «Ікар» на ДП «Антонов» розповів член Національної спілки фотохудожників України Ярослав Голубчик.
 
Гостя «анто­нівцям» пред­с­тавив керівник фото­­­клубу, провідний інженер-конструктор Олек­­сандр Козулько.
 
«Ви­ко­­рис­тана Я. Голубчиком тех­ніка є дуже цікавою», — вважає він.
 
Ярослав полюбляє дивацтва у різних методах ручного друку фотографій.
 
Йому до душі олійний друк (желатинову матрицю покривають світлочутливим розчином, на який набивають типографську фарбу), гуммі-біхроматний процес (на фото накладаються різнокольорові шари фарби), техніка ціанотипії (ранній безсрібний фотографічний процес, що дає при фотодруці зображення блакитного відтінку).
 
Дану технологію винайшов у 1842 році англійський фізик і астроном сер Джон Гершель, вона використовувалася для виготовлення світлокопій креслень і документів («сінек»).
 
Нині вона набула поширення серед фотохудожників.
 
Для отримання відмінних від блакитного кольорів митці використовують відвари трав, чорного або зеленого чаю, кави.
 
«На друк однієї фотографії йде в середньому від чотирьох годин до двох тижнів. Ці роботи «народжуються» яскраво-блакитного кольору, а в тому, як зробити їх іншими, криється непрогнозоване диво»,— розповідає Ярослав Голубчик.
 
Якщо у цифровій фотографії тиснеш на кнопочку і результат тобі не подобається — кадр можна переробити.
 
Заняття ж альтернативною фотографією супроводжує фактор несподіваності.
 
«Я за чесну фотографію без усіляких фотошопів», — говорить майстер.
 
Ярослав користується дерев’яним фотоапаратом, який треба накривати чорною тканиною (формат камери 18х24 см).
 
Реактиви та фотопапір купує на блошиному ринку та в інтернеті.
 
Зокрема, він знайшов листи-негативи 1953 року!
 
Спочатку знімав на звичайну рентгенівську плівку, яка продається в аптеках, але виникали питання до якості.
 
Потім використовував плівку для томографа та мамографа. Отриманий негатив Ярослав прикладає до художнього паперу і запускає у «виробництво» три знімки, кожен із яких є неповторним.
 
«Одного разу папірець проплавав у ванночці 20 днів, бо я був у відпустці. Хотів його викинути, адже на ньому була цвіль, але він не розлізся. Коли його відмив, отримав досить цікавий знімок — «Вечірній Дрезден» (ціанотипія, 2012 р). Всі роботи з цієї технології — певний ексклюзив, навіть якщо друкуються з одного негативу», — говорить фотохудожник. 
 
Ярослав рідко дає назви своїм роботам. Серед його світлин — знімки архітектури, портрети знайомих людей, міські пейзажі.
 
Нещодавно понад 50 його творів були презентовані на виставці фотографії ручного друку «Альтернатива» у галереї «Дім Миколи» Київського палацу дітей та юнацтва.
 
Усі світлини виготовлені за оригінальними техніками ручного друку фотографій, які використовувалися наприкінці ХІХ — початку ХХ століття. 
 
Цікаво, що саме в цьому закладі Ярослав, коли вчився у школі, займався в гуртку радіотехніки.
 
Любов до фотографії йому прищепили батьки, які у першому класі подарували фотоапарат та фото­збільшувач.
 
Нині він сам заохочує до занять фотографією дітей — веде фотогуртки у Київському палаці дітей та юнацтва і центрі «Десантник» на Борщагівці.
 
Бере участь у проекті, разом із гуртківцями проводить фотосесії для дітей з особливими потребами.