Венеційська бієнале: чим дивує відвідувачів український павійльон

12.05.2017

Коли ліжко в хостелі у Венеції коштує від 2200 грн. за ніч, вапарето завантажені, як київське метро у час пік, а по місту бігають люди, обвішані кількома торбинками з паперами, значить, у місті — знову бієнале. 
 
«Нехай живе живе мистецтво» (Viva arte vivа) — тема 57-ї Венеційської бієнале.
 
З 9 по 12 травня у Венеції тривають попередні перегляди експозицій національних павільйонів, головної кураторської виставки, паралельної програми і незалежних проектів для професіоналів світової арт-сцени: щопівгодини — нова церемонія відкриття.
 
Художники, критики, куратори, арт-дилери, галеристи, журналісти «знімають» перші враження від найстарішої виставки досягнень світового мистецтва — вловлюють тренди, піддивляються концепції, фіксують нові теми, актуальні для глобального світу. З 13 травня бієнале відкрита для відвідувачів.
 
Цього року український павільйон включений у перелік усіх бієнальних путівників, «головний художник» павільйону — Борис Михайлов, знакова фігура в глобальному контексті, який хоч і живе в Берліні, у світі позиціонується як український художник.
 
Куратори проекту — Пітер Дорошенко, директор Dallas Contemporary, колишній арт-директор ПінчукАртЦентру, і Лілія Куделя — обоє живуть у США.
 
Михайлов представляє новий проект «Парламент», який він знімав iз 2014 року і який досліджує зв’язок між фотографією і сучасними медіа, тему довіри до політиків у суспільстві постправди.
 
Це великі фото політиків під час виступу, обличчя яких розпадаються на пікселі, з ефектом глітчу.
 
Перші кадри були зняті у 2014 році під час теледебатів у німецькому парламенті щодо військового конфлікту на сході України, потім додалися фото європейських і українських політиків.
 
«Проект почався з того, що я знімав телевізор — я весь час знімаю телевізор, це ніби така ілюзія репортажності, присутності тебе там, у гущі подій, — каже «УМ» Борис Михайлов.
 
— Це переважно європейські політики, більшість — німецькі, хоча є й українські, ви все одно не впізнаєте їхніх облич, бо суть не в персоналіях, а в тому полі, яке виникає між цими «тремтячими елітами» і суспільством». 
 
Ще одна зірка — німецький фотограф Юрген Теллер, для якого Борис Михайлов — гуру фотографії, зробив фото Бориса і Віти Михайлових у Берліні, вийшла ніби документація створення «Парламенту».
 
До проекту Михайлова доточені дрібніші: група Sviter й Іван Світличний зробили звукову інсталяцію для павільйону, група «Жужалка» представляє арт-буки — фотографіями, а дизайнер Антон Белінський зробив сувеніри — сумку, шарф, футболку — пов’язані з головною ідеєю проекту.
 
З минулого року змінилися правила гри: тепер комісаром національного павільйону може виступати тільки урядова структура, у нашому випадку це Міні­стерство культури, яка оголошує конкурс кураторських проектів.
 
«Я вважаю, кожен повинен робити те, що вміє найкраще, — каже заступниця міністра культури Світлана Фоменко, комісар українського павільйону.
 
— Ми маємо підтримувати політично й організаційно, гарантувати те фінансування, яке задекларували. Ще минулого року ми дали можливість кураторам вибрати приміщення і вже в жовтні його оплатили, тому адреса українського павільйону потрапила у всі каталоги бієнале. За нашими правилами, Міністерство оплачує не більше 60% від бюджету, ми брали на себе ті видатки, які обговорили з кураторами, — технічні витрати, оплата павільйону, виставкових матеріалів, реклама в аеропорту Marco Polo у Венеції — на 98 екранах рекламується Борис Михайлов і український павільйон, відрядження. На творчі речі гроші шукали наші куратори». 
 
З основною програмою бієнале конкурують численні виставки великих міжнародних інституцій у паралельній програмі — Prada Foundation представляє проект куратора Удо Кіттельмана «Корабель протікає. Капітан збрехав», у музеях Франсуа Піно — блокбастерна виставка Деміена Хьорста, тут експонуються роботи Шерін Нішат, Мікеланджело Пістолетто, Філіпа Гастона, Яна Фабра.
 
У паралельній програмі бієнале PinchukArtCentre в Palazzo Contarini Polignac представляє виставку номінантів на премію Future Generation Art Prize.