Проектiв — море, а води нема: Аральське море під загрозою знищення

У зв’язку з тим, що географічне розташування Аральського моря — на території Казахстану та Узбекистану, його стан не може залишити байдужим ці країни.

Адже варто нагадати, що для двох сусідніх країн Арал — життєво необхідне джерело води, від якого також залежить екологічний баланс і життєдіяльність регіонів.

Адже і так головною екологічною проблемою Аральського моря є різке зменшення його площі.

Незважаючи на те, що висихання Аралу не припиняється протягом декількох десятків років, не закінчуються і роботи на його території, які погіршують ситуацію.

Зменшення площі почалося ще за радянських часів у 60-х рр. після штучної зміни русла річок Сирдар’я і Амудар’я та збільшення площі зрошуваних земель для виробництва бавовни.

Сьогодні Казахстан активно виступає за збереження Аральського моря, вкладає фінансові ресурси в розробку проектів та їх впровадження з відтворення водних запасів Аралу. І все-таки на цьому етапі одноосібно впоратися складно. 
 

У наступному 2017 році Міжнародний консорціум, який об’єднує узбецьку національну холдингову компанію «Узбекнафтогаз», російську «ЛУКОЙЛ» і китайську CNPC,м ає намір приступити до додаткової розвідки, облаштування та розробки родовищ вуглеводнів в Аральському морі.

До слова, угода про розподіл продукції (УРП) по Аральському блоку була підписана в 2006 році терміном на 40 років, вона включає: геологорозвідку (ліцензія на геологорозвідувальні роботи строком на п’ять років видана оператору — СП Aral Sea Operating Company) і подальшу розробку відкритих запасів вуглеводнів з терміном дії — 35 років. Обсяг інвестицій в проект до 2031 р. складе більше 300 млн. дол. США.

Точнішу вартість проекту буде визначено після розробки його техніко-економічного обґрунтування. У даний час роботи з геологорозвідки виходять на завершальну стадію. До теперішнього часу відкрито і підтверджено оцінним бурінням запаси вуглеводнів обсягом 16 млн. тонн умовного палива.
 

За оцінками екологів, такі дії і подальше інтенсивне освоєння нафтогазових ділянок неминуче призведе до штучного висихання Аральського моря з подальшим погіршенням екологічної обстановки. А наступні геолого-розвідувальні роботи припускають нові екологічно несприятливі зміни в регіоні.

 

По-перше, ландшафтні западини Аральського моря, які в даний час зберігають водні ресурси, розташовані саме в зоні ймовірних бурових і пошуково-оціночних робіт, це «Умід», «Західний Арал» і «Ак-Тепе». Їх штучне осушення призведе до обміління північній частині так званого Південно-Аральського моря. По-друге, зважаючи на постійні найсильніші річні і сезонні вітри в регіоні, виникає загроза підняття пилу, солі та інших отрутохімікатів з осушених ділянок, а отже, це спричинить негативний вплив на кліматичну та біологічну ситуацію, що призведе до погіршення здоров’я місцевого населення.По-третє, особливості та характеристики ділянок, на яких передбачається вивчення і виявлення газових родовищ, можуть сприяти розширенню технологічних робіт углиб Аральскої акваторії. Якщо враховувати те, що Аральске море не перестає висихати ще з 60-х років минулого століття, у морі і на території навколо нього вже виникло чимало екологічних та економічних проблем. 
 

До початку обміління Аральське море було четвертим за величиною озером у світі. Надмірний забір води для поливу сільськогосподарських угідь перетворив озеро-море, багате життям, на безплідну пустелю.Те ж, що відбувається з Аральським морем сьогодні, — справжня екологічна катастрофа.
 

У результаті пошукових геологорозвідувальних робіт було відкрито нове родовище вуглеводнів «Західний Арал» з попередньою оцінкою запасів природного газу обсягом 11 млрд. кубометрів, виявлено шість перспективних структур, чотири з яких паспортизовані і підготовлені для глибокого буріння.

Перспективи виявлених запасів газу свідчать про те, що в середньостроковий період почнуться пошукові роботи на нових ділянках із застосуванням більш агресивних методів, які містять серйозні ризики для екологічної системи регіону. Відзначається, що близько 25% обсягу робіт припадає на глибоководну акваторію(це до 40 метрів), 25% — на транзитно-прибережну зону і лише 50% — на сушу.
 

Зважаючи на попередні геологічні розвідки, великим іноземним інвесторам навряд чи варто розраховувати на значні запаси вуглеводнів в Аральському морі. Отож здебільшого їх наміри щодо участі в реалізації проекту продиктовані більше геополітичними інтересами, ніж економічними розрахунками.